Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Останній урок

Продзвенів дзвоник, юрба веселих та безтурботних дітлахів помчала шкільним коридором. Дивлячись їм услід, подумалось: «Які ж вони всі щасливі!» В теплі і достатку, маючи добротний одяг, дорогі телефони, комп'ютери, наші діти виростають і навіть не підозрюють, що жилося так добре не завжди. Що вулицями нашого містечка ходять люди, які, будучи дітьми, пережили страшні часи і страшні події. Згадки про ті часи дуже болючі, та забувати про таке не можна, бо це наша історія, наша правда».

Жовтень, 1947 рік.

Вчитель хімії покликав до себе біляву дівчинку : «Лесуню, підготуйся добре, на наступному уроці я запитаю тебе. Хочу поставити тобі за чверть добру оцінку». Леся відчувала, що вчителі ставляться до неї із співчуттям. Кагебісти нещодавно арештували її батька й двох старших братів, і дівчинка важко переживала розлуку з ними. Увага з боку вчителя піднесла дитині настрій, і Леся побігла до подруг, щоб допомогли їй знайти підручник з хімії. На той час підручники були великим дефіцитом, та дівчинка не здавалася, хоч через треті руки, та позичила підручник у одного хлопця. Сиділа декілька днів і сумлінно готувалася, дуже вже хотілося Лесі на відмінно вивчити оту хімію та потішити вчителя. Ось настав день, коли Леся повинна була відповідати. Добре підготована та впевнена у своїх знаннях, вона збиралася до школи. В кімнату зайшла мама і промовила: «Лесуню, ти сьогодні не підеш до школи, бо треба буряки з поля зібрати, похолодніло дуже. Підемо втрьох – я, ти і мала Зеня, за день впораємось». Леся аж зойкнула: «Мамочко, я не можу! У мене сьогодні урок хімії! Ти ж знаєш, як я готувалася!!! Підручник заледве знайшла! Я не можу піти!!!» Прикро було дівчині відмовляти матері. Леся розуміла, що на мамині плечі лягла уся важка робота, а ще вона дуже переживала за батька і братів, постійно молилася за них. Та урок хімії був сьогодні для дівчинки важливішим, а на поле можна і завтра піти. Дівчинка поклала в сумку позичений підручник, одягла мамин кожушок, бо надворі справді похолоднішало, йшов сніг з дощем, та й побігла до школи.

Ось і довгожданий урок хімії. Леся з трепетом чекає вчителя та повторює матеріал. Навіть не встигла з'їсти на перерві канапку. До класу заходять вчитель і завуч. «О, навіть завуч прийшов послухати, як я відповідатиму», - подумала дівчинка.

- Тимочко, ходіть зі мною - промовив завуч. Леся підвелася і пішла. На вішалці залишився її теплий кожушок, а збоку парти висів портфелик з позиченим підручником. В учительській її вже чекали кагебісти. Дівчинка впізнала їх, вони жили у їхній хаті, мама віддала їм пів будинку, та ще й і їжу готувала. За хвилю до учительської привели ще шістьох дітей. Усіх їх, голісіньких та розхристаних, вивели на вулицю та повели глухими провулками до будинку КГБ. В приміщенні відкрили люк у підлозі та наказали стрибати у темну яму. Діти почали плакати та впиратися, тоді їх поштовхали один на одного до темного льоху тай зачинили двері. Можемо тільки уявити той страх і той емоційний стан 12-14-річних дітей, які ніяк не могли усвідомити, за що з ними так поводяться і що їх чекає далі. У льоху було дуже сиро і холодно. Через маленьке заґратоване віконце без скла дув пронизливий вітер. Діти сильно померзли і почали тулитися один до одного. На вечір їх перевели до районної тюрми та розподілили по камерах. Сидячи у кутку сирої камери у тонесенькій сорочці, трясучись від невимовного холоду і голоду, Леся думала про той теплий мамин кожушок, про неторкану канапку у портфелі та про підручник хімії, який вона ніколи не зможе повернути власникові. В думках роїлися думки про події сьогоднішнього ранку, а на душі було так страшно і важко. А ще дуже прикро, що вчитель хімії так і не почув, як вона підготувалася до уроку.

Цей день видався Лесі одним з найважчих у її житті. Та дівчинка ще не знає, що завтра її разом з матір'ю та сестрою, без їжі, одягу та будь-яких засобів для існування посадять у товарний поїзд і разом з сотнями таких, як вона, повезуть у далекий Сибір. Вона ще не знає, що у холодному товарному вагоні, без сидінь, просто на твердій підлозі вона буде їхати не день, не два, а цілий місяць. Мала Леся ще не уявляє, які випробування ляжуть на її долю і звідки в неї знайдуться сили все це пережити...

Ця розповідь записана з вуст жительки міста Ходорова пані Лесі Осімницької. Із сльозами на очах пані Леся згадує той страшний період свого життя. Згадує, щоб донести до всіх нас, а особливо до нашої молоді ту страшну правду, ту непросту історію становлення нашої державності.

Пані Леся Осімницька є учасником проекту «Психолого-ресоціалізаційна підтримка літніх» програми «Місце зустрічі - діалог», що фінансується Фондом «Відповідальність. Пам'ять. Майбутнє». Мікро-центрами проекту є 6 шкіл Жидачівського району. Це Ходорівська ЗОШ І-III ст. №2, Дулібівська, Новострілищанська, Рудянська, Тейсарівська, Заболотівецька загальноосвітні школи. Мета проекту - психологічна підтримка літніх людей, створення простору для їх спілкування. Дуже важливим в реалізації проекту є передача молоді інформації про реальні історичні події минулого. До проекту залучені всі бажаючі літні люди, які зазнали репресій від тоталітарних режимів ХХ століття. Також активними учасниками проекту є учні-волонтери. Координують роботу та надають емоційну підтримку літнім практичні психологи згаданих шкіл. Вони відвідують немобільних бенефіціарів, допомагають в організації зустрічей та інших заходів програми. В програмі проекту «Психолого-ресоціалізаційна підтримка літніх» - дискусії, семінари, зустрічі за круглим столом, участь у роботі гуртків, перегляди кінофільмів, спільні поїздки з волонтерами у духовні святині Львівщини, в музеї, театри, замки.

Зі сторінок газети хочу звернутися до літніх жителів міста Ходорова: якщо ви потребуєте емоційної та соціальної підтримки, прагнете спілкування з молоддю та із своїми однолітками, приходьте до нас. Щовівторка практичний психолог чекатиме вас у приміщенні Ходорівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2. Ми завжди раді підтримати та допомогти!

Леся Гринишин, психолог.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"