Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Степан ГІГА на «Бориницьких фестинах»

Під оперету «Запорожець за Дунаєм» у виконанні заслуженої артистки Наталії Кулик та «Яворину» народного артиста України Степана Гіги у Бориничах відзначили 600-річчя села.

26 серпня у невеликому, але багатому на історію селі Жидачівщини спостерігався зорепад українських виконавців та артистів. І не дивно, адже тут відзначали шість століть із часу першої згадки про Бориничі.

 

Дізнавшись заздалегідь про таку насичену програму, приїзд відомих народних та заслужених артистів України, не оминула нагоди й собі побувати у цьому мальовничому селі нашого краю. Дістатись туди неважко, але й не надто «на руку». Щоб з Ходорова недільного дня добратись до Боринич, потрібно не проспати маршрутку о 10 год (як згодом дізналась, першого рейсу цього дня і не було) або не прогавити її о 13.15. Щоправда, є ще потяг, він може бути єдиним порятунком для тих, хто не хоч заночувати в Бориничах. Мені цього дня щастило. В Отиневичах мене підібрали добрі люди із с. Демидова, які, як виявилось, їхали на фестини, а заодно й провідати тітку.

Оскільки досі про Бориничі чула лише як про відоме в Галичині відпустове місце, не могла не побувати тут: помолитися у капличці, що збудована на прославу Матері Божої, та напитися з чудотворного джерела. Про лікувальні та цілющі властивості води мені підтвердила й попутниця із Демидова. Так от, за її словами, завдяки цій водиці її хвора рука перестала боліти. Тож тепер чи не щороку вони разом із чоловіком приїжджають до Бориницької Матері Божої на молитву, а також щоб набрати джерельної води.

Місце тут справді Богом дане, адже знаходиться каплиця на лісовій галявині. Тут спокій і тиша наче створені для молитви й роздумів. За історичними переказами, каплиця змурована в 1863 році за наказом графа В. Борковського. Вперше довелось побачити таку гарну, багату на розписи та вишивку святиню, присвячену Матері Божій. Вже згодом поряд із капличкою та криницею люди встановили фігуру Пречистої Діви Марії. На фігурі, що стоїть тут, сьогодні на таблиці вибито рік 1904.

До каплиці та джерела веде Хресна дорога, кожну стацію тут символізує дерев’яний хрест.

До Бориницької Діви щороку на відпуст, який відбувається 19 серпня, з’їжджаються сотні прочан, молільників. Найбільша відправа біля Зозулиної криниці (так ще в народі називають це місце) відбувається кожного року на Спаса. Проте через три роки буде 150 літ з часу, коли Папа Римський надав грамотою від 2 березня 1865 року відвідувачам цієї каплички цілковитий відкуп в святкові дні Благовіщення, Состраданія Пресвятої Богородиці та в день св. Апостолів Петра і Павла.

«Ріка Суходілка розділяє село на дві частини. Його оточують порослі лісом горбки, де працюють люди в каменоломнях або випалюють вапно. За народним переказами, в старовину цю місцевість оточували темні густі бори (ліси). Звідси має походити назва Бориниці», - писав у 1862 році місцевий священик Черницький.

З того часу стекло багато води, але, гадаю, село не надто змінилося. А щоб краще роздивитись, прогулялася його вулицями. Далеко не ходила (не хотілось прогавити початок фестин), але й до храму не піднятись було б гріх. Тим паче до такого розкішного на фоні блакитного неба, до якого веде доріжка із чорнобривців. Дерев’яна церква, якщо вірити історичним даним, збудована протягом 1855-1868 рр. поряд із старою, яка, очевидно, будована була в 1718 р. Теперішня церква Преображення Господнього, схоже, за ліком третя, будована в селі. На її спорудження люди не пошкодували добротних дубових брусів та більш як 400 літрів лляної олії. До Другої світової війни покровителькою церкви була Марія графиня Мицельська зі Львова.

З пагорба, на якому височіє церква, як на долоні проглядається частина Боринич. Якщо ще трішки зазирнути в історію, то дізнаємось, що мали Бориничі й свого пана, який збудував тут собі чималий фільварок, обнесений довжелезним кам’яним муром, що й досі видніється із густих бур’янів на початку села. Сам палац належав Станіславу Мицельському і був зруйнований у часи Першої світової війни десь у 1914 році.

Сьогодення Боринич не менш цікаве й славне. А творять історію свого краю самі ж його жителі, вихідці села. Пишається село своїм парохом, молоддю, особливо тою, що стоїть у лавах футбольної дружини «Бори», які в числі п’яти колективів представляють Жидачівщину на обласній спортивній арені.

Розвивається у селі й художня самодіяльність, є співочий церковний хор (керівник Роман Кутянський), талановиті діти. Схоже, й організаторів не бракує. Адже фестини з таким розмахом як у Бориничах не завжди під силу навіть багатотисячному місту, не те, що селу.

Уродини Боринич справляли просто неба на гарно викошеному спортивному полі. Розпочались урочистості із Святої Літургії, яку відправляв Протосинкел Стрийської єпархії УГКЦ о. Богдан Манишин у співслужінні із парохом о. Григорієм Балацьким. У своєму зверненні до парафіян та гостей свята о. Богдан Манишин закликав до любові, взаємоповаги.Привітав жителів Боринич із святом голова районної ради Ігор Кос, сільський голова Михайло Дребот.

Концертну частину фестин відкривав сільський хор та молоді таланти, авторські пісні звучали у виконанні Ярослава Шарана.

Атмосферу свята добірними жартами зірвав гуморист Ігор Чепіль.

Одразу після нього на сцену вийшов довгоочікуваний гість, про якого тут могли лише мріяти, - народний артист України Степан Гіга. За лічені хвилини поле було заповнене людьми. Під відомі українські пісні «Золото Карпат», «Дружині», ну й славнозвісну «Яворину» танцювали, підспівували.

Степан Гіга вітав жителів Боринич із уродинами села, подякував за запрошення на таке гарне свято його організатору, а своєму давньому другу, вихідцю із Боринич Роману Маланчуку.

На сцену фестин один за одним виходили відомі та популярні виконавці й формації, зокрема солістка Тернопільської обласної філармонії Наталя Присіч, бандуристка Надія Кулик, Станіслав Будинкевич, заслужений артист України Левко Корженевський, Наталя Бойко, Любомир Рокицький, Володимира Рокицька, оркестр «Контініо», жіноче тріо «Солов'ї Галичини». Свято української пісні тривало до пізнього вечора, можливо б продовжувалось і до півночі, якби його не зіпсувала гроза.

Оксана ФРАНКІВ.

Довідка

Бори́ничі. Населення становить 796 осіб. Орган місцевого самоврядування - Чорноострівська сільська рада. Село розташоване біля залізниці Львів-Ходорів, за 29 км на північний схід від районного центру, в долині річки Давидівка. Назва Бориничі походить від нащадків Борина. Перша письмова згадка про поселення датована 1412 роком. В XV ст. село було власністю родини Бориницьких.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"