Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Середньовічна Тустань

А в Уричі камінь, і ковані в нім

Покої, і брами, і льохи;

Чи велетнів се, чи розбійників дім,

Не знає ніхто анітрохи.

Іван Франко. 1884 р.

Фестивальне літо в розпалі. Чи не щовихідних на спраглих нових вражень, розваг чекають різноманітні мистецько-музичні заходи. Та серед цілої вервиці подій найяскравішим враженням залишиться фестиваль середньовічної культури «ТуСтань!-2012»

З 3 по 5 серпня на скелях Урича відбувалося незвичне й захоплююче дійство. Всі, хто сюди завітав, неначе потрапили у машину часу й стали героями середньовічного епосу. Велич і слава колись могутньої фортеці Тустань крізь століття помалу знову оживала, ставала реальністю.

Дістатись сюди не важко, але й не легко. Щоб відчути дух середньовіччя, нам довелося подолати шлях маршруткою із Журавна до Стрия, а звідти до с. Підгородці. Тут ми стали (бо водій повертав до с. Сопіт) й вже пішо, більш як 5 км чимчикували до території фесту. Зауважу одразу, що організатори «ТуСтань!-2012» завчасу подбали про належний доїзд усіх представників мас-медіа. До їх честі додам, що чи не вперше організатори так переймалися усіма акредитованими журналістами, навіть такими як ми, які вирішили добиратись самотужки.

Звісно, поки ми брели, то пропустили офіційне відкриття, прес-конференцію та екскурсію. Але й на пізніх Іванів тут чекали. В інфоцентрі нам видали бейджі та люб’язно провели на територію фесту. Розкинувши намет у волонтерському містечку, що охоронялося вдень і вночі, не гаючи більше жодної хвилини, поринули в атмосферу української середньовічної культури.

Ми потрапили у сам «розквіт фортеці Тустань», яка колись стояла міцним військовим забралом та митним перепуском. Адже це наскельне місто було головним прикордонним та митним центром між Галицько-Волинським князівством та Угорщиною.

Фортеця Тустань виникла у ІХ ст. і найбільшого розквіту досягла до кінця XIII як важливий оборонний і митний пункт. Повз неї по Карпатських перевалах проходив Соляний шлях, яким перевозилася сіль з Галичини в країни Центральної Європи. Цей шлях також був одним із шляхів торгівлі шовком, що проходив з Китаю до Португалії.

У своїй новітній історії територія біля підніжжя скель, що досі зберігають пам'ять про велич князівського дитинця, оборонних мурів, відгомін зброї, що тупилась об міцні стіни фортеці, перегуків купців та галасливі співи й вуличні вистави скоморохів, знову постає у своїй звичній іпостасі. Принаймні раз на рік, протягом останніх шести років, відколи науковці-реставратори взялися відновити фортецю на камені – Тустань.

Цьогоріч протягом трьох фестивальних днів на галявині відбувались різні цікаві атракції. Мірялись силою, вправністю воїни-русичі - представники різних реконструкторських клубів «Чорна Галка» та «Галицький лев» (м. Львів), тернополяни «Галицька дружина», «Бастіон» із Запоріжжя, «Дикі лебеді» з Дніпропетровська, з Харкова «Спарта» та «Шарухань». Цьогоріч до них приєднались і прибалти – реконструктори з Литви. Цікаво було спостерігати не лише за одиночними поєдинками лицарів, а й богуртами – коли лава на лаву йшли озброєні важкими мечами та щитами, не шкодуючи один одного, гурти воїнів. Перемагала сила й міць.

Після раті воїни розважалися грою в сканбол - таке собі середньовічне регбі, боролися навкулачки. Помірятись силою із русичами й «заморськими» воями могли всі охочі.

Ті, хто вважає, що середньовіччя – це були похмурі й страшні часи, дуже помиляється. Це були часи, коли людина і природа доповнювали одне одного. Цю єдність ми спостерігаємо в побуті: у простій, невибагливій їжі, посуді, одязі й навіть розвагах.

Саме в середньовіччі народжувались такі сьогодні актуальні людські якості як мужність, вірність, щедрість, честь, воля, дотримання моральних принципів. У часи середньовіччя набували розквіту мистецтво, література. Небувалого розквіту набуває саме народне мистецтво: фольклорні пісні та обряди, танці, поезія. Носіями творчості в основному були мандрівні артисти-скоморохи. Не обійшлося без цих веселих людей і на фестивалі. Скоморохи розважали усіх танцями, акробатичними трюками, співами, грою на давніх музичних інструментах, влаштували лялькове театральне дійство«Король Данило та його блазень Олелько».

На території фестивалю можна було навчитись середньовічних танців, послухати лірника, постріляти з лука, покататися верхи на конях. Про те, де і що відбуватиметься і на що варто подивитися, гостям повідомляли із русалчиного помосту глашатаї. Вони закликали до забав, оголошували виступи фольклорних ансамблів.

Весь час на Галявині ремісників тривали ярмарки, майстер-класи з ковальства, різьбярства, виготовлення ляльок-мотанок, гончарства. Тут можна було придбати вподобані вироби.

Гості фестивалю також мали можливість спробувати себе у метанні сулиць, повчитися грі на трембіті, розі та дримбі. Музика – це ще одна особливість «ТуСтані!», адже тут вона особлива, середньовічна. Відповідну музичну атмосферу творили українські гурти «Kings & Beggars», «PECHERA Folk Band», «Йорий Клоц», «Арт-Міф», «Ойкумена», «Cherry Band», «Гурт мандрівних дяків Вертеп», «Дивні», «Цвіт Кульбаби». Дивовижні мелодії середньовіччя, зміксовані з сучасними мотивами, лунали у виконанні гурту з Білорусі «Irdorath». Трохи «не зрозуміли» щирого та веселого польського виконавця Czeslawа Spiewa. Як на мене, він був не з тої епохи. Зате всі без винятку були під великим враженням від виступу гурту «Йорий Клоц» та театру тіней «Див». Гаряче вогняне шоу, яке влаштували дівчата із студії стародавніх танців «БЕЛЬТАЙН», теж нікого не залишили байдужим.

За веселістю й розвагами незчулися, як просто під стінами фортеці опинилися кочові зайди монголи й почали з неймовірною силою штурмувати дерев’яні стіни Тустані. Темінь ночі розганяли лише запалені смолоскипи. В оборонців фортеці летіли запалені ворожі стріли, списи. Сокири й шаблі тупилися об стіни. Для того, щоб зламати твердиню, монголи притягли таран і ним розвалили ворота. Але супроти гострих мечів та мужності русичів у зайд зброї не знайшлося, тож мусили визнати, що їм Тустань не по зубах. Вся ця січа, яку організували реконструктори, відбувалась пізно вночі, коли на долину сів густий туман, що змішався із запахом вогнищ та смолоскипів, криками загарбників та захисників, і все це під музичний супровід «Йорий Клоц». Після півночі для найвитриваліших крутили кіно з фестивалю «КіноЛев».

Чого нам не вдалося побачити наступного дня, так це анонсованого організаторами виставу «Шевченко.СОН.соm» від театральної студії «І по всьому», лазерного дійства «Легенда Тустанської птахи», нагородження переможців турніру та ще багато чого. Тож є задля чого повертатися сюди наступного року.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"