Останній бій відважного хорунжого «Яструба»

«Спалено, враз із устаткуванням, будинки НКҐБ, НКВД, райпарткому, райвиконкому, воєнкомату, тюрму, мешкання прокурора, маґазини й кооперативу (при тому згоріло 4 селянські будинки, зайняті більшовиками)…».

 

16 грудня 1944 р. під час ліквідації радянського гарнізону у райцентрі Нові Стрілища загинув відомий командир, сотник УПА Дмитро Карпенко – «Яструб», командир сотні «Сіроманці», колишній ст. лейтенант Червоної Армії (родом із Полтавщини), перший старшина УПА, що був нагороджений Золотим Хрестом Бойової заслуги 1-го класу - найвищою нагородою УПА.

 

Штурм райцентру був вдалим для повстанців: здобуто саме містечко, зруйновано приміщення райвідділу НКВД, партком, в’язницю, звідки визволили 40 в’язнів. У бою було вбито 35 більшовиків, у тому числі начальника НКВД і начальника НКГБ. Проте «Яструб» уже не радів перемозі, бо більшовицька куля перервала нитку його героїчного і повного посвяти боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу життя. Поховали Дмитра Карпенка на хуторі Кам’янка. Заслуги Дмитра Карпенка - «Яструба» гідно оцінило вище командування УПА: навесні 1945 року він посмертно нагороджений найвищою відзнакою в УПА як «Лицар Золотого Хреста бойової заслуги І класу».

Ліквідація районного осередку Стрілиська Нові двома сотнями УПА під командуванням хорунжого «Яструба»

«Вночі з 16 на 17 грудня 1944 р. зроблено акцію на районний осередок Стрілиська Нові Дрогобицької области. В акції, яка тривала від год. -шої до 4-тої, брали участь сотня під командуванням к-ра «Косача» («Сіроманці») і курінний почет, разом 281 чоловік, з того 45 чоловік тримало застави при входах до містечка. Рівночасно сотня «Полтавці» під командуванням к-ра «Максима» влаштувала засідку на дорозі від сторони Бібрки.

Вислід акції: спалено, враз із устаткуванням, будинки НКҐБ, НКВД, райпарткому, райвиконкому, воєнкомату, тюрму, мешкання прокурора, маґазини й кооперативу (при тому згоріло 4 селянські будинки, зайняті більшовиками). Випущено на волю всіх 40 в'язнів, вбито 35 більшовиків, в тому числі начальника НКҐБ — капітана і трьох його співробітників-службовців. Здобуто одне ППШ з набоями, один кріс, два нагани, 5 плащів, 6 штанів, 40 кг чаю, 50 кг кави, сірники, декілька кожухів, п'ять пар взуття, трохи мила, мисок, ниток, півтора метра юхтової шкури, підметки. Всі ці речі розподілено між стрільців. Наші втрати: 5 вбитих і 8 легко ранених. Між вбитими найкращий командир відділів УПА «Лисоня», хор. «Яструб», син Полтавщини, який упав від заблуканої кулі».

У наскоку на Нові Стрілиська брали участь сотня «Сіроманців» під ком. сотен. «Косача» й сотня «Полтавці» під ком. сотен. «Максима».

Опис бою взято із «Коротких описів боїв УПА — «Лисоня». Цю публікацію, разом з іншими підпільними виданнями, знайшов П. Потічний у Державному архіві США (National Archives of the United States) у Вашінґтоні. На титульній сторінці видання має номер 371742 й печатки «Secret» (Тайне), які повторюються також на деяких сторінках тексту. На кожній сторінці нагорі доданий напис: «This document declassified by authority of NND Declassification Project 785001, W. G. Lewis, NARS, August 23, 1982». Тобто з датою 23 серпня 1982 видання перейшло з кляси таємних документів до документів, доступних для наукових дослідів і публікації. «Короткі описи боїв УПА — «Лисоня» були видані вперше командою Третьої подільської воєнної округи «Лисоня» у грудні 1945 р. Згодом вони були перевидані у підпільній друкарні Закерзонського краю 1946 р. Якийсь представник УПА передав це видання до амбасади США у Варшаві, звідки воно дісталося до міністерства закордонних справ США і згодом до вашінґтонського архіву.

Карпенко Дмитро – «Яструб» (?.1917, Полтавська обл. – 17.ХІІ.1944 б. с. Нових Стрілищ Жидачівського р-ну Львівської обл.). Старший лейтенант танкових військ совєтської армії. У серпні 1943 р. на вишколі УНС у Карпатах став рядовим стрільцем у курені «Гайдамаки». Під час вишколу призначений політвиховником сотні «Сіроманці». З початком 1944 р. стає командиром сотні «Сіроманці» у складі ВО «Лисоня». У квітні переводить сотню у ВО «Буг» на Холмщині, а у вересні повертається із сотнею до ВО «Лисоня». Призначений курінним в ранзі хорунжого. Курінь під його командою провів низку завзятих та успішних боїв із ВВ НКВД, найвідоміший під Уневом 29-ого вересня 1944 р.

Загинув Д. Карпенко під час успішного наскоку на районний центр Нові Стрілища, посмертно підвищений до сотника та відзначений УГВР «Золотим Хрестом бойової заслуги -ої класи». Зі спогадів Дмитра Сусіка «З любові до свого народу».

У жовтні 1943 р. Дмитро Карпенко зорганізував сотню УНС «Сіроманці» у складі вишкільного куреня «Гайдамаки» в околиці Долини, Станиславівська обл. Наприкінці 1943 р. ця сотня переходить у 3 ВО «Лисоню», де виділяє кадри для новостворених сотень УПА, поповнюється добровольцями та проводить вишкіл. Після вишколу, весною 1944, він прорейдував зі своєю сотнею «Сіроманці» у північно-західню частину Львівської области й діяв на пограниччі Холмщини, передусім у Рава-Руському та Любачівському повітах. Восени 1944 р. він вернувсь із сотнею у Тернопільську обл., де був назначений курінним. У «Коротких описах боїв...» є звіти лише про бої його куреня восени 1944 р.

«Сотенний «Яструб», десь під сороківку, вищий середнього росту, з легко заокругленим орлиним носом, енергійний, скромний, товариський, меткий, швидкоговіркий гарним полтавським діялектом, старший лейтенант танкових військ Червоної Армії, родом десь з Полтавщини. Оцінюючи його геройські подвиги з перспективи часу, він завжди нагадував мені Шахая, живе втілення партизанського духу й винахідливости, головного героя роману Юрія Яновського «Чотири шаблі». «Бій з німецькою шуцполіцією» зі спогадів повстанця «Чорноморця», чотовий сотні «Трембіта». «Літопис УПА». Том 12. Стор. 222.

«Яструб» жив і палав романтикою партизанської боротьби. Це був вірний син України, нащадок наших славних предків, що виросли з надр українського чорнозему, безумно любили цей чорнозем і за нього вмирали в нерівних боях. «Яструб» — це Максим Кривоніс, Ґонта й Залізняк, Тарас Трясило й Палій. «Яструб» не міг байдуже дивитися на ворогів, що топтали й нівечили наш рідний край, знущалися над нашими дітьми й матерями, дівчатами й жінками. Він мусив воювати. Не раз сам говорив: — Мій обов'язок не сидіти в затишній хаті чи ховатися під кущем, а воювати. Закінчувався сорок четвертий рік. Московські орди шаліли... То тут, то там здіймалися червоні заграви і в небо били чорні стовпи диму... чути брязкіт зброї і брудну лайку чужинців, хрипкий крик жінок і плач дітей... зі станцій відходять довгі ешелони, напаковані нашими людьми... Що це? Пекло на землі? «Яструб» не знаходив собі місця. — Мушу воювати! — говорив він. І в нього назрів плян — розгромити ще одно кубло червоних тиранів у м. Стрілиська Нові. І як упала ніч, «Сіроманці» вирушили з лісу. З поля летів різкий вітер. «Сіроманці» йшли тихо й обережно. З темних сутінків почали зарисовуватися силуети будівель. Біля Стрілиськ спинилися. Скрізь перетяли телефонічне сполучення, крім того, що йшло зі Стрілиськ до Ходорова. В цьому «Яструб» мав свої розрахунки: зі Стрілиськ будуть просити помочі з Ходорова, яку буде можна розбити в дорозі. В цей напрям вислав на засідку одну чоту, а з рештою стрільців пішов на штурм у місто. За кілька хвилин тріснула тиша. Містечко заклекотіло шаленими звуками бою. Командир «Яструб», мов буревій, мчав уперед. Стрільці силкувалися своїми грудьми заслонити командира від ворожих куль. Та він раптом став, похитнувся та повалився на землю. До нього кинулися два стрільці. — Друже командире, що з вами? «Яструб» ворухнувся. Його очі запалали вогнем бою і враз погасли. — Друже командире... Але він уже не озвався. Лежав на грудях. Одна рука спиралася на землю, а друга була простягнута вперед і здавалося показувала й кликала: — Вперед! На бій! І на той клич командира, як ще ніколи, бурхливим потоком рванулися «Сіроманці» вперед. Громове «слава» переплелося з гуркотом невгамованого й жорстокого бою — помсти. Ніяка сила не могла стримати завзятих повстанців... Передруковано з журналу «На чатах». Передрук підпільних видань Ж 46;— р. І, ч. 1, 1944 р., стор. 26232. Взято із «Літопису УПА». Том 12. Стор. 130-131.

6 травня 2012 року в селищі Нові Стрілища встановлено пам’ятний знак «Хрест Заслуги» командиру сотні «Сіроманці» Д. Карпенку – «Яструбу».

Підготувала Оксана ФРАНКІВ.


Друк  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"