Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

«Невідомий сотник» із Соколівки

Десятки років залишалась невідомою доля уродженця с. Соколівки, повстанця, сотника УПА Стефана Андрійовича Ющишина. Та минулого року, схоже, вдалося з’ясувати місце його вічного спочинку.

Про свої міркування, підкріплені багатьма свідченнями, розповідає житель с. Кологор Михайло Глинка, який доклав чимало зусиль, аби зберегти історію рідних теренів.Власне подаємо матеріал на основі його міркувань та зібраних розповідей.

 

У сім’ї Андрія Ющишина із Соколівки було четверо дітей: три сини - Стефан, Михайло, Іван та донька Марія. Я Стефана не пам’ятаю. Михайло був трактористом у місцевому колгоспі й помер вдома від займання кухні. Брат Іван наприкінці 70-х, за направленням із району, замінив у Кологорівській школі директора Іванну Козак.

 

Я просив Господа Бога, щоб знайшлися люди, які б допомогли мені встановити, хто похований на нашому цвинтарі у братській могилі як «невідомий сотник». Багато років я працював у Львові, там проживав брат моєї тітки Йосиф Заставний родом із Соколівки, який писав історико-націоналістичні матеріали. Вони публікувались у газетах та журналах в Польщі, Чехії, Болгарії. Одного разу він мені відкрився, що Ющишин із Соколівки на ім’я Стефан подарував йому пістолет, на руків’ї якого був дарчий напис «Йосифу від Стефана». Я не раз запитував, хто такий Стефан Ющишин, але Йосиф уникав відповіді. Це була перша зачіпка.

Другою стала ще одна подія. Іван Ющишин, який вчителював у школі, не раз передавав учневі, а моєму синові Йосифу, квіти і просив покласти на цвинтарі там, де є найбільша могила. Хлопець виконував ці доручення, а одного разу запитав: «Кому я ношу ці квіти?». «Там спочиває мій брат», - відповів Іван і попросив Йосифа нікому про це не розказувати. Минали роки. Іван Ющишин помер, його дружина Галина Федорівна виїхала до Луцька. Померла також і сестра Маринка Ющишин. Таємницю, довірену вчителем, зберігав і наш син.

За часів незалежності, коли на цвинтарі відправляли панахиду, священик згадував імена полеглих та похованих у цій могилі, а серед них і «невідомого сотника».

У селі знали про криївку, де переховувалися повстанці і яку ворогові видав сексот за 10 тис рублів, Криївка, де переховувалось 17 чи 18 повстанців, знаходилась у лісі Бабійова Гора. Там, за кількома свідченнями, і загинув «невідомий сотник».

Третім свідченням про те, що цим сотником може бути Стефан Ющишин є розповідь Михайла Хомусяка, який двічі обирався головою Соколівської сільської ради. Він дізнався від Володимира Рудницького, вихідця із с. Соколівки, який мешкає у Львові, що дійсно Стефан Ющишин був сотенним і загинув у Кологорівському лісі в криївці.

Четвертою цеглиною у здогадах є спогади доньки Маринки Ющишин Галини про те, що з розповідей матері, брат Стефан був сотником і загинув у криївці у Кологорівському лісі, що має назву Бабійова Гора.Також відомо, що в ній також переховувались два повстанці: Іван Іванович Горбаль з с. Великих Глібович та Левко Іванович Ониськів, уродженець с. Лани. Обидва 1921 року народження. Вони тікали з криївки, що була в лісі Бабійова Гора, але були вбиті москалями неподалік хутора Толоки. Сталося це в 1947 році.

Чотири роки тому брат Івана Горбаля Микола поставив на цьому місці новий хрест. На ньому зроблено напис: «Тут трагічно загинули від рук більшовицької навали НКВД Горбаль Іван Іванович, нар. 17.06.1921 р., Ониськів Левко Іванович, нар. 17.06.1921 р. село Лани. Загинули 1947 р. Вічна їм слава!»

Про те, що Стефан Ющишин був сотенним УПА та мав референт на Схід України, розповів і уродженець Соколівки Зеновій Олексійович Криворучко, який сьогодні живе в Кологорах.

Спираючись на зазначені свідчення, Михайло Глинка надіється, що ім’я сотника, похованого в братській могилі в Кологорах, - Стефан Андрійович Ющишин.

Якщо хтось може дещо додати до цієї розповіді, щоб підтвердити чи спростувати подану інформацію, просимо звертатися до редакції часопису.

Михайло Глинка сподівається, що відтепер на щорічних поминальних панахидах священик зачитуватиме ім’я всіх повстанців, у тому числі й Стефана Ющишина, які віддали своє життя за волю України та знайшли свій спочинок на цвинтарі в Кологорах й в околицях. Пан Михайло дякує Господу Богу та усім згаданим людям за допомогу в пошуках.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"