Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Зв’язкова «Сова» із Загірочка

Марія Онуфріївна Шевців (1924 р. н.) народилася у християнській родині. Навчалася в Рідній школі м. Ходорова. З дитячих років відзначалася активністю, брала участь у шкільних гуртках, співала в хорі, одночасно навчалася друкарській справі. Для своїх односельчан вона назавжди залишиться відважною звязковою УПА під псевдо "Сова".

У той час в селі Загірочку працювала читальня «Просвіта», головою якої був священик Богдан Нуд. Активістами були брати Краївські - Василь та Семен, брати Вілінські - Дмитро і Михайло. Вони залучали молодь села до читальні. Організовували художні гуртки, ставили вистави, читали їм книжки про київських князів, гетьманів України, славних козаків, Січових Стрільців, слава про яких гомоніла в народі, проводили вечори відпочинку, вчили молодь бути національно свідомими, любити Україну. Серед молоді активністю відзначалася Марія Шевців.

У вересні 1939 р. прийшла радянська влада, яка все це зруйнувала, читальню перейменувала на клуб. Заможних людей вивозили в Сибір. НКВС членів ОУН, національно свідомих заарештовував і судив. Члени ОУН, перебуваючи в підпіллю, закликали людей не підтримувати радянську владу, під час виборів агітували не голосувати за неї. Знищували їхню агітацію, зривали прапори, що висіли на стінах клубів, виборчих дільницях.

У 1940 р., 16-річною, Марія разом з подругами Стефою Гошовською із Ходорова, Ольгою Кузів з с. Черемхова та іншими допомагала збирати теплий одягу, який відправляли для односельчан, вивезених у Сибір.

Після відновлення Української держави Марія вступила в члени ОУН і взяла псевдо «Сова». В 1941 р. у Ходорів було створено провід ОУН, головою якого обрали Богдана Прокопіва, членами його стали Микола Левицький, Богдан Кецало, Дмитро Гулей та Марія Шевців (вона працювала в Проводі друкаркою, випускала летучки та готувала інші матеріали для потреб ОУН).

Коли німці почали арештувати членів ОУН, Богдан Прокопів наказав Марії сховати усі документи та друкарню. Вона таємно передала їх члену ОУН Андрію Свистаку з с. Добрівлян, який то все переховував. Згодом друкарня знову знадобиться Марії.

У кінці 1942 р. почала створюватися УПА. В лісах Грида, Провали, Липники, Воронок і Ясенів, що неподалік сіл Загірочка й Добрівлян тодішнього Ходорівського району, хлопці вступали в УПА: організовували боївки, будували криївки та навчались партизанської боротьби Тоді був налагоджений зв'язок від села Отиневич через Загірочко на Бортники. У будинку Марії Шевців керівництво ОУН-УПА організувало явочну квартиру. Через неї проходив весь підпільний зв'язок.

Батько Марії Шевців - Онуфрій в цей час був війтом с. Загірочка, тому зустрічі зв'язкових з ОУН- УПА не викликали підозр, бо до війта завжди приходили люди з різними питаннями.

Марія приймала від зв'язкових естафету, депеші і передавала іншим, а ті вручали їх далі за призначенням. Одночасно друкувала для українського підпілля необхідні матеріали. Зв'язковими були, як пригадує вона, Михайло Свистак, Михайло Бойко, сестри Марії і Ольга Вілінські, Пелагія Краївська та інші односельчани.

Тоді виникла потреба створити курси медсестер для УПА. За дорученням керівництва Марія «Сова» організувала національно свідомих дівчат на ці курси і сама навчалась.

У серпні 1944 р., як тільки Ходорівщина була звільнена від фашистів, військкомат відразу почав мобілізувати переважно молодих людей з усіх сіл району на фронт Десь через місяць їх усіх зібрали на призовний пункт в м. Ходорів, де мали везти на Стрий, але через Журавно, бо на ріці Дністер мосту не було. Тому поромом переправляли солдат та всю бойову техніку на фронт, який вже був в Карпатах.

Про це дізналася розвідка УПА і доповіла керівництву. Вирішено, оскільки шлях на Журавно проходить через ліс Діброва, там можна зробити засідку боївки УПА й розігнати колону з призовниками. Зранку «Сова» одержала від кур'єра повідомлення і тут же вручила вояку спецгрупи УПА Андрію Шарану. Згодом він розповів Марії, коли прочитав записку, що відправка з Ходорова має відбутись до обіду. Стало зрозуміло, що повстанці не встигнуть вчасно прибути на потрібне місце і колона з призовниками може пройти.

Тому Андрій вирішив піти один. Він взяв два автомати, набої, чотири гранати й через городи, потім лісом Ясенів добрався до річки, що тече недалеко від лісу. А там - через поле, і за годину був на вказаному місці На краю лісу Діброва під дубом з кущем вибрав добре місце, поруч з гостинцем, що веде на Журавно. Став спостерігати. Незабаром показалася колона з новобранцями, яких з обох боків з автоматами на грудях вели енкаведисти. Андрій повісив собі на груди хрест-на-хрест два автомати, гранати поклав біля ніг.

Коли колона підійшла на безпечну від нього відстань, він одну за другою кинув на гостинець гранати, а потім з двох автоматів чергу-за-чергою почав стріляти. Враження було таке, як потім розповідали хлопці, які втекли з колони, що на них напав німецький десант.

Коли Андрій побачив, що колона розбігається, а енкаведисти також почали тікати й перед собою повели майже півколони, він вискочив на дорогу і почав кликати до себе. Тоді тільки хлопці зрозуміли, що то повстанець. А хлопці із Загірочка пізнали його і збіглись до нього. Потім ці юнаки поповнили ряди УПА. Про це розповідав мені вже покійний Іван Коритовський, який був у тій колоні новобранців.

Ввечері Андрій про все розказав Марії Шевців, своїй сестрі Ганні, яка ще живе в с. Загірочку. Дуже радів та сміявся, що він один розігнав колону. Загинув наш герой-повстанець Андрій Шаран під час бою з НКВС в с. Ятвяги, тепер Прибілля колишнього Новострілищанського району, там його поховали побратими. Це сталося навесні 1945 р. Йому тоді виповнився 21 рік.

1 вересня 1944 р. НКВС зранку робили облаву в Загірочку. За доносом одного із запроданців заарештували 16 осіб села. Серед них членів ОУН та національно свідомих і батька Марії Шевців Онуфрія, а також Семена Краївського, Дмитра Вілінського, Петра Лижника. Кожен х них був засуджений на 10 років.. Відтоді почали шукати і Марію Шевців та її брата Володимира, який ховався у знайомих, а Марія пішла в ліс до повстанців.

В жовтні 1944 р. в лісі Вороньку на базі лісничівки лісника Печеного була на постою сотня «Блакитного», яка проводи вишкіл вояків УПА. За вказівкою сотенного Марія організувала патріотично свідомих дівчат із Загірочка. Серед яких сестри Марія та Ольга Вілінські, Пелагія Краївська, з Добрівлян Михайлина Медвідь, Іванна Садоха та інші збирали продукти для вояків УПА та щоденно допомагали готувати їм їжу, аж поки сотня не пішла в рейд.

У грудні 1944 р. була сильна зима, сніг по коліна, мороз. НКВС зі своїм відділенням зранку прибув у села Підліски та Новосільці вивозити людей на Сибір. Про це повідомила розвідка УПА повстанцям с. Загірочка. Поки енкаведисти зганяли людей до клубу, інші мобілізували господарів з кіньми та саньми для доставки нещасних на збірний пункт до Ходорова. Повстанці покликали на допомогу вояк із боївок інших сіл і організували засідку на краю лісу Липники біля дороги, що веде до Ходорова. Для перекриття шляху зрізали дуба і спустили на дорогу.

Незабаром показались енкаведисти. Вони йшли спереду далеко від колони з людьми, яку вели конвоїри. Повстанці підпустили їх на відстань пострілу і вдарили з різної зброї. Перші вороги впали у сніг і більше не підіймались. Відгомін пострілів прокотився лісом та дійшов до ближніх сіл. Навіть було чути в Ходорові, як рвались гранати. Бій тривав біля двох годин. Енкаведисти змушені були зняти конвоїрів і ввести в бій, але це їм не допомогло. Тим часом люди повертались додому. Ворог втратив до десяти убитих, багато було поранених. Повстанці на цей раз втрат не мали.

Звістка про цей бій швидко рознеслась по Ходорівському інших районах Дрогобицької області.

Як згодом стало відомо, після цього бою до Ходорова прибув начальник обласного Н КВС Сабуров і провів нараду з районним НКВС про посилення репресій проти населення, яке підтримувало ОУН-УПА, та більш дійові дії по знищенню повстанців, підняття ролі агентури.

З початком 1945 р. НКВС своїми гарнізонами почав проводити облави по селах і лісах. Шукали криївки, в яких перебували повстанці. Іноді це вдавалось, оскільки у цьому їм допомагали сексоти, зрадники і запроданці.

16 січня того ж року під час облави в лісі Грида, недалеко села Загірочка, вони натрапили на криївку, в якій були вояки УПА. Внаслідок бою затнуло п’ятеро повстанців, шістьох беззбройних було взято в полон.

15 березня 1945 р. один із запроданців видав криївку в лісі Ясенові і привів енкаведистів у ліс, показав, де знаходиться криївка, але повстанці вступили в бій, під час якого загинуло четверо та шістьох беззбройних було взято з другої криївки в полон. Всіх було засуджено на 10 років каторжних робіт.

Але найважче доводилося повстанцям, коли закінчилася війна. НКВС тоді майже в кожному селі розташував свої відділи по 10-20 чоловік, які постійно проводили облави, нишпорили всюди, по будинках, будівлях, рили землю щупами, а в лісі шукали під кожним кущем, деревом криївки. Повстанцям доводилось вести бої. Жертви були з обох сторін.

9 вересня 1945-го під час облави в лісі Провали енкаведисти зненацька застали повстанців в криївці. Ті не мали змоги дати бій і підірвались гранатою. Загинуло семеро. З іншої криївки було взято в полон п’ятеро осіб, які були без зброї. Кожен з них був засуджений на 10 років каторжних робіт.

Останні шість повстанців загинули в лісі Воронок 25 квітня 1946 р. Вони з гордістю виконали Декалог Українського Націоналіста «Здобудеш Українську Державу або загинеш в боротьбі за неї».

Ті, що залишились, змушені були іти в глибоке підпілля. Пішла й Марія Шевців. Її розшукував НКВС. Брата її Володимира таки спіймали і засудили на 15 років позбавлення волі.

У 1946-му з фронту повернувся Семен Кутний. Він був призваний в армію 1940 року. Ще будучи юнаком, закохався в Марію. Коли дізнався, що вона жива, таємно повінчались і переїхали до м. Стрия. Там Марія записалась на його прізвище, і так її слід в НКВС, напевно, загубився.

Семен працював в одному з оркестрів м. Стрия, а Марія Шевців-Кутна - секретарем-друкаркою в Стрийському рибгоспі. Помер Семен у 2000 році.

Марія при Незалежній Україні допомагала в Загірочку голові Народного Руху України Марії Паньків впорядковувати могили полеглих повстанців, складала списки засуджених односельчан. Кожного року організовувала панахиди біля могили полеглих повстанців. Незважаючи на вік, вона допомагала братовій по господарству. Померла Марія на полі під час роботи від інфаркту в 2006 році. Вона залишила добру пам'ять про себе як патріот України, яка вклала свою частку в боротьбі за Незалежну Україну.

Д. КУТНИЙ.

м. Стрий.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"