Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Колекціонер життєвих історій

Колекціонер життєвих історій, затятий читач, людина іронічна й до безтямно працьовита, відкрита до спілкування й обміну думками - таким видався на перший погляд Михайло Слабошпицький.

Досі Жидачів в уяві виконавчого директора Ліги українських меценатів, директора видавництва «Ярославів Вал» асоціювався із папером. Проте після зустрічі в літературній вітальні тепер, гадаю, асоціюватиметься також і з талановитими школярами, вчителями, поетами, композиторами. Власне людьми, яких так любить колекціонувати відомий прозаїк, біограф, видавець Михайло Слабошпицький.

Зустріч читацької аудиторії Жидачівщини із прозаїком, критиком, літературознавцем, публіцистом, громадським діячем Михайлом Слабошпицьким організували незмінні наші просвітяни - методист відділу освіти Ольга Прокопів, бібліотекар Галина Дереш за сприяння голови Громадського об’єднання «Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини», своєрідного книжкового магната Михайла Ватуляка. Нагадаю, що нещодавно завдяки такому тандему в Жидачеві побував популярний письменник сучасності Андрій Курков.

 

Зустріч у літературній вітальні, що пройшла 19 квітня в центральній районній бібліотеці з Михайлом Слабошпицьким, була присвячена розмові про українську книгу, мову, самоствердження українців, про меценатство, патріотизм.

Михайло Слабошпицький, як ніхто, знає про книги все, і навіть трохи більше, адже він не лише їх сам пише, рецензує, але й видає. Українська книга розвивається, проте на її популярність впливає серед багатьох чинників і небажання українців читати. Як зауважив Михайло Федотович, ми інтелектуально пасивні.

- Дещо ми втратили. Втратили якісь пріоритети інтелектуальні, моральні, і зараз лунають поодинокі заклики в суспільстві: «українці, пропадете». Євген Маланюк писав ще в 40-х роках: «Нечитання зжене українців зі світу». І от Качуровський (Ігор Качуровський - український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, педагог, радіожурналіст. - Авт.), один із «наймолодших» українців (йому зараз 95 років), за своїм свіжим інтелектом, дивовижно гострим сприйняттям світу –це один з наймолодших українців, який живе в Мюнхені. Він каже: «Мене бентежать оці інтелектуальні лінощі українців. Чому українці не читають?»

Тому, мабуть, симптоматично, що українські дипломи не визнаються у світі. Торішні статистичні дані показують, що в Україні вийшло 0,7 книги на українця. Статистика вбиває. В Африці вже більше. В Англії 7-8 книг, Німеччині – 9. В Україні - 0,7 книги. Але ж у цих книгах ще підручники, але ж там ще текст Конституції, але ж там ще книжки російською мовою.

Я не уявляю в Україні такої ситуації, наприклад, коли президент Франції Франсуа Міттеран любив похвалятися. Він, виходячи до камер, казав: «Оце твір Жана Жане одержав Нобелівську премію. Я пишаюсь, що я сучасник цього видатного письменника».

Я не знаю, чи ви бачили, щоб хтось із наших президентів чи прем’єрів вийшов і сказав: «Ви знаєте, з’явився «Чорний Ворон» Василя Шкляра. Це твір, який варто прочитати кожному українцю…».

А звідси виходить, коли суспільство не отримує месиджі, сигнали, і з’являється ця оспалість, депресія, це інтелектуальне лінивство. Звідки це заникнення? Хочеться запитати: ми що, переживаємо війну? Німеччина програла світову війну, і це стало для неї стимулом колосальним для свого піднесення. Ми ж добули державну незалежність! Держава – це не тільки президент, прем’єр, верховна рада. Держава – це я, держава – це наша мова, держава - це все.

У нас нема такого, як у поляків, ми не можемо, як вони, з гордістю сказати, що це наші води, це наші землі, це наше небо, це наша мова.

Багато наших владців йдуть по землі, і вони не розуміють, що це за земля. Скільки поколінь українців тут лежить, чим заплачено за те, щоб ми були. Якби вони це відчули або знали на рівні розуму, у них було б інакше ставлення. Є дуже погана філософія. Вона виробилася в наш час. Протестуй - не протестуй, все одно буде так, як є, голосуй - не голосуй, все одно буде так, як є. Але один унікальний випадок у світовій історії, коли в Сполучених Штатах Америки проводився референдум про мову і пророкувалось, що буде або іспанська, або німецька, один-єдиний голос зробив те, що перемогла англійська мова.

Михайла Слабошпицького і відомого українського мецената Петра Яцика попри інтелектуальні прагнення, підтримку талановитих, обдарованих дітей, любов до рідної землі єднає і любов до подорожей, пізнання нових людей, а тепер ще й місто Жидачів. Виявляється, Петро Яцик - підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим вкладом у фінансування українознавства в Україні і за кордоном, меценат Міжнародного конкурсу знавців української мови - свого часу відвідував Жидачів. Про зустріч із Петром Яциком присутнім розповів міський голова Володимир Левко.

Про мораль бізнесу, про українську ментальність, про хвороби українців, якими їх бачив і розумів Петро Яцик, розповідає Михайло Слабошпицький в біографічній праці «Українець, який відмовився стати бідним».

- Петро Яцик ненавидів в українців таку рису як наше натхненне самопоїдання. Ми сто разів вибачимо ворогу те, що ніколи не пробачимо єдинокровному українцю. Він казав, що має бути українська солідарність. Нетерпимість один до одного нас губить.

Я був подивований різкістю багатьох сентенцій Петра Яцика. Але з часом дедалі більше допевнювався в тому, що він мав рацію. Спершу це був холодний душ. Ми - я, Драч, Павличко, Мулява - всі відомі люди в Петра Яцика в Місісага під Торонто, і Павличко натхненно каже: «Пане Яцику, ми зараз боремося за мовність, за символіку». І раптом Яцик відповідає нам: «Не треба, не боріться. Нащо ви боретесь? Боріться за фабрики, заводи, банки. Вас провокують на цю боротьбу. Тим часом у вас забирають заводи, фабрики. В чиїх руках будуть банки, заводи - того й мова». Павличко ще тоді сказав, мовляв, що той бойко розуміє, він бізнесмен, йому одне в голові – гроші. Але згодом ми побачили, в чиїх руках заводи, фабрики, в чиїх руках мова.

Фундація, започаткована Петром Яциком, сьогодні допомагає і талановитим дітям Жидачівщини ставати освіченішими, виховує в них почуття гордості за те, що вони українці. Вже дванадцять років поспіль учні жидачівських шкіл є постійними учасниками і переможцями Міжнародного конкурсу знавців української мови.

Михайло Слабошпицький був подивований, наскільки обдаровані наші діти, адже під час зустрічі із відомим письменником учні читали присвячені йому вірші, зокрема учениці Жидачівської школи №2 Оксана Хром’як, 11 класу Ходорівської школи №1 Мар’яна Пагута, Піддністрянського НВК Наталя Михальчак. Також читали прозові твори, співали пісень (з композиторським дебютом виступив вчитель Василь Мицик), читали монологи із його творів («Обід для батька» прочитав учень Піддністрянського НВК Максим Фізер, вчитель Бережницької школи Наталя Федоляк).

Оксана ФРАНКІВ.

Біографічна довідка

Михайло Слабошпицький (народився 28 липня 1946 року, с. Мар’янівка, Черкаська область) – український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч.

Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, працював кореспондентом, був редактором відділу критики газети «Літературна Україна», головним редактором газети «Вісті з України», журналу «Вавилон-XX».

Автор майже 40 художніх, публіцистичних, літературно-критичних книжок. Серед них – «Марія Башкирцева», «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)», «Никифор Дровняк із Криниці», «Автопортрет художника в зрілості», «Веньямін літературної сім’ї (Олекса Влизько)», «Українець, який відмовився бути бідним» (про Петра Яцика), «З голосу нашої Кліо», «Українські меценати», «Пейзаж для Помаранчевої революції», «25 поетів української діаспори», автор понад двох десятків книжок для дітей та юнацтва, публіцистики та літературної критики.

З 1995 року – виконавчий директор Ліги українських меценатів, директор видавництва «Ярославів Вал». Співголова координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. Від 2006 року секретар ради Національної спілки письменників України.

Ведучий радіопередач «Екслібрис», «Прем’єра книги», «Нобелівські лауреати», «Літературний профіль».

За свою творчу діяльність нагороджений низкою найдостойніших премій.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"