Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Гаївки і горсики Марії Федан

Веселий день настав,

Ісус Христос із гробу встав.

Ми Його зобачили -

Гаївоньки зачали.

Гаївонька писана,

По всім світі розіслана.

Таку гаївку мені наспівала жителька с. Смогова 91-річна Марія Ільківна Федан. Ще донедавна гаївки баби Марії односельчани радо слухали на Великдень біля церкви. Цієї неділя вона, як і кожного року, разом з усіма святитиме паску, але вже ту, що спече їй племінниця.

 

Хоч поважний вік бере своє, але роки не лягли важким тягарем на душу Марії Ільківни. Вона, як завжди весела, усміхнена, щира, привітна. Радо приймає у своїй чисто прибраній, можна сказати, чепурній хатині. У світлиці повсюди її вишивки, рушники на образах, портретах покійних чоловіка, брата (єдиний брат ще зовсім юнаком загинув у повстанцях і похований в с. Корчівці). Ліжка застелені вишитими покривалами, вишиті подушки, як ружі, вискладані - то все робота рук та фантазії бабці Марії. На долівці виткані колись нею хідники. На стіні на темному полотні в обрамленні квітів дрібним хрестиком вишиті козак на коні та дівчина біля криниці, яка напуває милому коня і напис: «Добрий день, дівчино! Оце ж тая криниченька, що голуб купався. Оце ж тая дівчинонька, що я в ній кохався!». Якісь чужі люди випрошували ту вишиту картину, як вони казали, для музею, але бабця не віддала. Не те, щоб пошкодувала, але добре знає, що молоді люди не дуже цінують такі речі. Тому ні за яких умов не дозволяє рідним знімати та ховати у шафу її вишиті рушники та обруси.

 

Завдяки Марії Ільківні в селі одяг її молодості не втратив актуальності. Принаймні до святкових днів чи різних тематичних виступів у школі чи в Народному домі с. Млиниськ діти виходять на сцену у вишитих блузках, шалянових спідницях і тих горсиках, які пошила та оздобила для них бабця. Ще торік п. Марія в свої 90 літ зробила зо тридцять таких горсиків. Вишивала б і цього року, але ніхто ще не звертався. На чорному оксамиті з кольорових ниток завдяки бабі Марії оживають різноманітні квіти - від червоних маків до конвалій та ромашок. Кожну одну пелюстку вишиває без окулярів. Розкреслює собі крейдою взір і нашиває. За два-три дні виріб готовий.

Як і зір, так і пам'ять у Марії Ільківни ще ого-го! Стільки гаївок, пісень, віршів, молитов мало хто потрафить запам’ятати. А скільки цікавих історій, приповідок з життя свого та громадського пам’ятає ця дивовижна й водночас проста сільська жінка! «Стільки не раз ввечері розповідає цікавого. Але де то годен всьо в голові втримати», - каже родичка п. Марії.

Особливо багато пісень знає і співає Марія Ільківна. В цих словах вся народна мудрість і правда життя. Ось, наприклад, як у цій пісні:

Я би молоденька ще не віддавалась,

Коби сусідоньки літ не рахували.

Одна каже двадцять, друга – вісімнадцять,

А я до метрики, а то на шістнадцять.

- То і про мене, бо ся віддала в шістнадцять, - каже баба Марія і додає жартома: - А я знаю, чо мене так живо віддали?

Цікаве життя прожила Марія Ільківна разом із своїм чоловіком Михайлом Феданом - за молодості любшанським хлопцем, а після одруження статечним смогівським господарем. Хоч і не мали дітей, але в подружжі жили щасливо. Чоловік мав золоті руки: за що не візьметься, все вміє зробити. Досі про нього нагадує все в цій хаті: добротна піч з лавами, креденс, долівка і, здається, кожна річ в домі. Подружжя жило в мирі та злагоді, а не так як заспівала баба Марія (кожен рядок співається два рази):

В п’єцу палю, тісто мішу,

Дитя плаче, я колишу.

Дитя плаче, рука з тістом,

Ще й до плуга нести їсти.

Понесу я єму їсти,

Чи він скаже мені сісти?

Він наївся та й напився,

Та й на ріллю положився.

- Чом не сієш, чом не ореш,

Тай до мене не говориш?

- А я лежу тай думаю,

Що погану жінку маю.

- Ой не брав ти мене вночі,

Не вилізли твої очі.

Була тогди ясна днина,

Була твоя вся родина.

Було свічку засвітити,

На мене ся подивити.

А я цвила як лілія,

Мене твоя журба з’їла.

З добром завжди згадують Феданів односельчани. Знає їх все село, бо рідко в кого Марія Ільківна не справляла весілля – була кухаркою, то всі її кликали готувати калачі та наїдки на забаву. А попри те ще й гостей веселити, адже стільки весільних пісень, латкання (ритуального весільного наспівування) чи ще хто знає в Смогові!

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"