Оксана Теленчі: «Я вірю в ангела творчості»

Майстер-клас для журналістів Жидачівщини провела минулого тижня Оксана Теленчі

Ім’я Оксани Теленчі добре відомо серед обласної братії журналістів. Її професійна діяльність пов’язана з такими знаними виданнями як «Голос України», «Молодь України» тощо. А для нас п. Оксана цікава ще й тим, що вона наша землячка - народилася й виросла у селі Жирові.

До Жидачева Оксана Теленчі завітала як професіонал слова – у редакції часопису «Новий час» вона провела майстер-клас для представників місцевих ЗМІ й тих, кого доля так чи інакше пов’язує з журналістикою.

Ми мали нагоду почути й про перші кроки у журналістиці ще зовсім юної і з величезним прагненням працювати так, як вчили на факультеті журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. І про те, якими були вдалими ці перші кроки у районній газеті Броварів «Нове життя».

Свій соціотип у ранній творчості ця самокритична і самодисциплінована жінка визначає як «драйзер» – борець за справедливість. Але, потрапивши всередину життя, пані Оксана розуміє, що все передбачити неможливо, і визнає, що журналістика – не караючий меч. А професіоналізм журналіста – точно підібране, філігранне речення, а іноді й навіть слово.

Відома журналістка розповіла цікаві випадки й про період роботи в «Молоді України», коли її тираж був майже 1 мільйон примірників, і про відділ культури такого популярного на той час видання «Радянська Україна». Працюючи тут, пані Оксана познайомилася з багатьма відомими людьми мистецтва. Їй приємно, що творити декого з них спонукало її слово. Тому журналістка вірить, що слово матеріалізується.

Ще однією складовою свого успіху пані Оксана вважає вміння слухати співрозмовника. Лише з уважними журналістами співрозмовник розкривається без фальші і нещирості. Зрештою, як стверджує пані Оксана: вона вірить в ангела творчості.

Тим, хто мріє стати журналістом і сприймає цю професію лише крізь призму красивої картинки на екрані телевізора, Оксана Теленчі дала просту пораду: «Можете не писати - не пишіть». Тобто не варто пов’язувати себе з журналістикою, не розуміючи суті цієї потрібної і складної професії, яку між собою медійники жартома називають діагнозом.

Сьогодні, після роботи в «Голосі України», пані Оксана відчуває себе фрілансером (вільним журналістом). Нещодавно її обрано секретарем Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України. Вона досягла тих висот, коли справжнього журналіста тема знаходить сама. Переглядаючи результати своєї журналістської творчості, п. Оксана вирішила зібрати докупи написані у свій час невеликі розповіді про людей і оформити їх у книгу під назвою «Бойківські етюди». А ще пані Оксана гордиться тим, що її рід по материнській лінії походить  із Жидачівщини,  цієї чудової, багатої і щедрої землі Опілля. У її рідному селі ще збереглася  збудована дідом хата, яку вона хоче відновити  як особливо цінний оберіг.

Ірина Берник.

Надрукувати