Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Жидачівська гастроль Андрія Куркова

Провінція і столичний гість, та ще й який! Андрій Курков у Жидачеві?! Не йняла віри, аж поки не побачила оголошення. Справді, в центральній районній бібліотеці 14 лютого з 13.00 спілкуватиметься із шанувальниками друкованого слова один із найвідоміших у світі сучасних українських письменників Андрій Курков.

В Україні його називають «найкращим москалем в українській літературі», а в Росії він, чи то пак його твори, стали на деякий час персоною nongrata.

Про себе каже: «Я етнічний росіянин, політичний українець, пишу рідною мовою».

Народився в Ленінграді, виріс у Києві. Почав писати майже випадково. Але зовсім не випадково став письменником, якого перекладають 34 мовами світу, якого читають і твори якого є бестселерами сучасної літератури.

 

Про свою жагу й потребу до писання він напівжартома чи напівсерйозно розповів так:

 

- Коли мені було шість років, наша сім’я отримала квартиру навпроти авіазаводу на п’ятому поверсі. Я залишався вдома весь час сам, і, щоб не сумував, батьки купили мені трьох ховрашків. Коли був сам, то випускав їх погуляти, а як тільки хтось повертався додому, я їх швидко ловив і вкидав назад. Якось одного з ховрашків я випадково не впіймав, і батько придавив його дверима. Залишилося двоє. Тижнів через два-три я побачив на вулиці голодну кішку і приніс її додому, щоб нагодувати. Кішка побачила ховрашків і встигла одного злапати. І залишився один. Від суму я написав першого у своєму житті вірша — про самотність ховрашка, який втратив своїх друзів. Через деякий час він упав із балкона п’ятого поверху. Другий мій вірш — про дідуся Леніна. Мені про нього розповідали в дитячому садочку і казали, що він любив дітей, тварин і роботу.

Надзвичайно позитивний, відкритий, близький - таким видався на перший погляд Андрій Курков, пацифіст, письменник, батько, кіносценарист, поліглот. Окрім романів і віршів, він любить писати казки. Свої перші спроби писання казок робив в одеській тюрмі, де відбував строкову службу:

- Я не хотів іти в армію і був щирим пацифістом. Я нікого не хотів убивати. Але річ у тім, що я закінчив Київський інститут іноземних мов, Московський інститут культури заочно і курси перекладачів японської мови, тому був зареєстрований у військах КДБ і мав служити на Курильських островах, підслуховувати японських військових. Я дуже не хотів підслуховувати, бо після такої служби людина 25 років не має права на виїзд із країни.

Моя мати працювала в госпіталі, і я в неї запитав, чи немає там якогось пацієнта, красивого хворого генерала, який може замінити документи у військкоматі. Коли я у віці 24 років прийшов на збірний пункт, до мене підійшов прапорщик, підморгнув, показуючи, що він знає, що я йду в армію по блату, і сказав: «У нас для вас є три в’язниці, де ви можете служити охоронцем: херсонська, миколаївська й одеська». Я сказав: «Будь ласка, біля моря». Одесити про це місце кажуть: там справа лежать, а зліва сидять. Туди, де сидять, я і потрапив.

Таємниця письменницької успішності від Куркова – наполегливість і позитив у всьому. Щоб стати найвідомішим письменником сучасності, Андрій Курков 18 років «стукав у двері» багатьох видавництв. «Стукайте у двері - й вони відчиняться або зламаються», - радить письменник.

Після зустрічі поцікавилась у Андрія Куркова, чим різниться культура читання українців і, до прикладу, німців чи французів. На що він відповів, що у нас менше читають популярної легкої прози, а більше тяжіють до серйозних філософських тем.

Ну й куди ж без політики. Вона присутня у нашому житті скрізь, навіть у літературі.

- Найбільше пригод у мене було, звичайно, з романом «Остання любов президента», - розповідав присутнім письменник. - Він вийшов у березні 2004 року. Оповідь ведеться від людини, яка випадково стає українським президентом у 2011 році, а у 2013-ому друзі отруюють цього президента, у нього по всьому тілу з’являється ластовиння. У романі є персонаж на ім’я Володимир Путін, це такий російський президент до 2016 року, з короткою перервою. Книга вийшла за півроку до Помаранчевої революції, продавалася, особливо ніхто про неї нічого не писав. І раптом два генерали запрошують мене в ресторан «Космополітен», замовляють той самий коньяк «Хеннесі», який п’є мій герой. Запитують: «Як ви вважаєте, чи не могли вашу книжку використати як сценарій для отруєння?». Кажу, що не вірю в це, бо ті, що отруюють професійно, читають професійну літературу, а не романи. Потім ці генерали мені зізналися, що давно є шанувальниками моїх творів. Увага до моєї книги зросла. Якось до мене зателефонували й запросили в гості до спадкоємця і власника французького коньячного дому Мішеля Хеннесі.

У той час у Росії книги Куркова прибрали з усіх книгарень, 18 місяців його там не було як письменника. Нині уже є.

Далі з присмаком політики вийшов роман «Нічний молочник». Вже після цього авторові вдалося написати роман без політики - «Садівник із Очакова». Це книга про любов сьогодні і про любов у 1957 році. Любов через час і простір.

До Жидачева, що для нас дуже приємно, Андрій Курков завітав із зовсім ще «тепленькою» книжкою, презентація якої днем раніше відбулась у Львові, й новоспеченою вона приїхала до нас у рамках Всеукраїнського туру, організованого видавництвом «Фоліо» і «Клубом сімейного дозвілля». Письменника до Жидачева привіз відомий популяризатор української книжки, голова ради Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини, директор «Книжкових джерел» Михайло Ватуляк.

Нова книжка Андрія Куркова більше про Львів, а в основному про культуру хіпі та рок-музиканта, найкращого гітариста світу Джімі Хендрікса. Книга так і називається «Львівські гастролі Джімі Хендрікса». Дія роману розпочинається в ніч з 17 на 18 вересня. В основі твору - львівська історична легенда.

- На Личаківському кладовищі дійсно є могила з хрестом, підписана як Джімі Хендрікс. За радянських часів 18 вересня щороку в Оперному театрі Львова проходили урочистості, присвячені возз'єднанню Західної України та СРСР. В цей же час до Львова з'їжджалися всі хіпі Радянської України, щоб відзначати день народження Джімі Хендрікса. За ними стежили працівники КДБ, бо чомусь їм видавалось, що хіпі хочуть зірвати партійний з’їзд, - розповідає Андрій Курков.

У книзі, окрім видуманих героїв, таких як Тарас, який заробляє тим, що возить багатих туристів по львівській бруківці, витрясаючи з них ниркові камені, є і персонажі, взяті з реальних прототипів. Це Алік Олісевич - освітлювач львівського Оперного театру, активіст руху хіпі; Оксана Прохарець, яка створила театр «Кураж», любить фотографувати та допомагає львівським бездомним; Юрко Винничук - письменник з Винник.

Книга про Львів в Андрія Куркова з’явилася після запрошення мера міста Андрія Садового. Тож природно, що я поцікавилась чи, можемо ми сподіватись, що події в одній із наступних книг письменника відбуватиметься у Жидачеві.

- Я ще не знаю, що буду писати наступне. Якщо в мене ще буде хвилин двадцять погуляти по місту (сміється)… Хтось з Жидачева може бути точно, але я не можу обіцяти вам, що дія роману буде відбуватися в Жидачеві. Насправді, коли дізналися журналісти у Києві, що я пишу про Львів, то мені подзвонили з харківської та донецької мерій і запитали, чи не хочу я написати про донецький терен. Я сказав, що пишу в принципі про те, що мені цікаво. Це була пропозиція написати, в мене не було контракту з мерією, ніхто мені не пропонував гроші за те, що я напишу про Львів. У мене вже Харків був частково в одному, в «Пікніку на льоду» є Київ і Харків, в «Садівнику з Очакова» є Очаків і передмістя Києва, Ірпінь. Так що все може бути. Якщо я буду здоровий і «писучий», то Жидачів десь випливе у текстах.

Нам, читачам, не залишається нічого іншого як сподіватись. А поки шанований Андрій Курков міркуватиме про нову книгу, про наше місто писатимуть не менш талановиті й обдаровані жидачівці. У нас багато юних обдарувань, які пробують свій лет думки висловлювати у поезії. Це, зокрема, учениця 11 класу Жидачівської ЗОШ №2 Оксана Хром’як, яка зачитала свого авторського вірша. Співочі таланти демонстрували перед столичним гостем учні Жидачівської гімназії ім. О. Партицького Оля Снігура, Галина Мигович, Юлія Денис, а також Оксана та Богдан Дениси (музичний керівник Марія Гнатів).

Як розповів Андрій Курков, він не часто буває у маленьких містечках, схожих на наше, але, гадаю, в нього залишились приємні спогади про Жидачів і його мешканців. Адже зустріч, організована працівниками центральної бібліотеки (Галина Дереш) та методистом відділу освіти Ольгою Прокопів, як завжди, пройшла цікаво, в приємній невимушеній атмосфері, де кожний мав змогу поспілкуватися із гостем, почути багато нового та придбати книжки, що потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. А щоб Андрій Курков більше пізнав Жидачів і район, Ольга Прокопів, Галина Дереш та керівник відділу культури і туризму Зіновій Тимофтевич подарували йому буклети про Жидачівщину.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин