Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

У столітній ювілей бабуся Марія веселила гостей старовинними колядками

За святковим столом ювілярки із Журавна Марії Щербій зібралася велика родина – діти, онуки, правнуки. Не забарились і гості. Багато вітань, щирих слів линуло у цей прекрасний день. На очах старенької бриніли сльози і водночас ясніла усмішка. Адже не кожному випадає такий дарунок від Бога у це прекрасне століття бачити, чути, ходити, розповідати про своє життя рідним і близьким, співати та ще братися до якоїсь роботи.

 

Марія Григорівна Щербій народилася 28 січня у багатодітній родині. Ще дитиною залишилася сиротою і відчула, якою нелегкою працею і потом пахне хліб насущний. Голод, війна не стираються з її пам’яті й досі. Смачними здавались тоді і лобода, і кропивка, і квасок. Уже з семи років Марія працювала у підсобному господарстві княгині Чарторийської, збираючи усіляку городину. Невдовзі її руки трудилися на колгоспних ділянках. І ночами не спала – потрібно було терти льон. Така важка робота, здавалось би, могла підкосити жінку. Та не пані Марію. Вона любила землю, прикипіла до житнього колоска, до пахучої зелені, до цілющої водиці. Це надихало її, додавало сил, здоров’я. А ще вносила краплини радості і її співоча вдача. Марія Григорівна пам’ятає й досі церковні, українські народні пісні, колядки, щедрівки. Та ще й гарно їх виконує. У свій столітній ювілей вона співала з родиною старовинну колядку.

 

Ще юною Марія вийшла заміж, поєднавши своє життя з Миколою Щербієм. Разом вони ділили радості і невдачі. Та недовго ішли подружньою стежиною. Роки війни відбилися на здоров’ї чоловіка. Пораненим він повернувся додому. Пропрацював ще 13 років у місцевому колгоспі бригадиром. Після важкої хвороби у 1958 році залишив жінку вдовою, осиротіли і троє діточок – Віра, Ганна та Степанко. Довелося пані Марії самій бути і батьком, і матір’ю. Щоб прогодувати сім’ю, вивести в люди, жінці довелося важко працювати.

- Набідувалася ми страшно, ой як тяжко було, пригадує старенька, – і заблищали на її очах пекучі сльози. – У часи війни три житлові будиночки згоріло. Корови, яких ми відвели у муровану сусідську стайню, також від вибухів зайнялася. Ходили ми в пошуках притулку по інших селах, поки не збудували нової хати.

Але роки випробувань не зламали доброї, співочої і працьовитої вдачі. Як розповідають родичі, бабуся ані хвилини не посидить без діла: цікавиться господаркою, переймається домашніми роботами.

- Грядку цибулі я цього року мушу посадити, – розповідає про свої плани старенька.

Неабияка рухливість, енергійність, жага до праці стали основним секретом довголіття п. Марії. Та вона не тільки була вправною господинею, а й чудовою матір’ю для своїх дітей, адже кожного виховувала у християнському дусі, кожному прищепила доброту, повагу до старших, працьовитість. Горнулися до неї і сусідські діти. Уміла, кажуть, розповідати багато казок, знала і пам’ятає й досі силу-силенну віршів, адже багато читала. Самотужки Марія вивчила польську мову, розуміла і німецьку. У часи війни ці знання ставали їй у пригоді.

Сьогодні старенька проживає з дочкою Вірою, зятем Романом. До неї горнуться п’ятеро внуків, четверо правнуків. І за кожного переживає, кожному дає гостинці.

- Тут мій пляц, тут моя рідня, – трепетно промовляє бабуся.

А родина у Марії Григорівни справді велика і є ким пишатися – є і медики, є освітяни, журналісти, поети, науковці.

«Я ще не буду снідати, бо не молилася», – каже бабуся. З Божим словом йшли по життю її батьки, так простує і вона, показуючи добрий приклад свого життя іншим.

У ювілейний день Марія Григорівна зустрічала багато гостей. До сліз зворушили бабусю барвисті голоси вокального жіночого ансамблю Народного дому смт. Журавна (керівник Степан Ковалець). У його виконанні дзвінкоголосо прозвучали для ювілярки різдвяні колядки, пісні про маму, рідну землю та «Многая літа». Ведуча свята Надія Цибак від щирого серця тепло вітала довгожительку.

Голова райдержадміністрації Сергій Коваль зачитав привітання від Президента України та вручив ювілярці квіти, електропіч та матеріальну допомогу. До поздоровлень приєдналися і заступник голови РДА Олег Кизима, керівник управління праці та соціального захисту Лідія Регусевич, начальник управління Пенсійного фонду у Жидачівському районі Ігор Пиріг, начальник відділу з питань внутрішньої політики, зв’язків із ЗМІ та громадськістю Олексій Хемій, селищний голова смт. Журавна Василь Вітер й секретар ради Лариса Демків. Завітав до ювілярки не з порожніми руками і віце-президент Благодійного фонду Олега Канівця «Добре серце» Віталій Михайльо.

І плакала, і усміхалася бабуся у цей знаменний день. Вона дякувала за щирі слова, за добрі побажання…

- Чи болить вас щось бабусю? – питаю. –Як себе почуваєте?

Марія Григорівна ніколи не слабувала. Та й зараз у свої цілих 100 на ніякі болячки не скаржиться. І відповісти, що не болить, не може. Болить хіба що душа від думки, що скоро доведеться летіти сивою пташкою у теплі краї. Вона ж цього ще не хоче…

Ірина Шах.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"