Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Диригенту хорової капели «Мрія» вручили відзнаку Президента

9 січня керівникові народного хору «Мрія» Народного дому м. Ходорова, відміннику культури та освіти Іванові Йосиповичу Вороні вручили відзнаку Президента - ювілейну медаль «20 років Незалежності України».

Привітати та вручити медаль маестро приїхали голова РДА Сергій Коваль, заступник голови РДА Олег Кизима. Учасники церковного хору храму св. Косми і Дам’яна вітали Івана Йосиповича колядками, віншівками, бажали щастя та здоров’я.

Іван Йосипович Ворона – людина мистецтва, диригент від Бога. Народився у с. Молодинче 1924 року в селянській родині. З самого дитинства його вабила музика, з якою він не розлучається й досі. Головне багатство Івана Йосиповича – це його рояль, ноти, його щира й відкрита душа, душа музиканта.

У 2009 році Іван Йосипович, який відзначав 85-літній ювілей, поділився із читачами «Нового часу» спогадами про розвиток хорового мистецтва в Ходорові й на Жидачівщині, про своє життя і найбільшу свою гордість, що стала гордістю й Жидачівщини, - хорову капелу «Мрія».

«У 1951 році зорганізовано першу «Мрію» – хор Будинку культури м. Ходорова. Сталася ця подія перед декадою українського мистецтва у Москві.

Де ми тільки не виступали з «Мрією»! У Моринцях біля пам’ятника Шевченку, у Харкові, Херсоні, Каховці, Миколаєві. І це вже після проголошення незалежності у 1992 році. Як нас приймали! Боже! І по селах возили, аби люди почули українську пісню. У Харкові виступали по театрах. В одному з театрів був В. Коротич. Тут на півгодини виставу перервали, аби ми могли виступити. Люди плакали, і я плакав. Після цього вийшли на площу, а там мітинг. Люди склали нам цілий мішок грошей. А ми побачили камінь наріжний з написом: «Тут буде пам’ятник проголошення Незалежності України». І ми ці гроші віддали на цей пам’ятник, ще й свої доклали.

Особливі були концерти й у Миколаєві. Виступали і в театрі, й у військовій частині, і біля пам’ятника Шевченку. Ми купили квіти і почали співати Шевченків концерт, дали його повністю. Люди плакали».

Звичайно, найбільше «Мрія» знана у рідному Ходорові. Хор співав Архієрейську Літургію в місті. Іван Ворона керував і кількатисячним хором на Співочому Полі у Львові, співала «Мрія» й у залі Київської філармонії. Викладачі консерваторії не йняли віри в те, щоб самодіяльний колектив так співав.

Не раз після виступів «Мрію» і її талановитого диригента накривала хвиля бурхливих, схвильованих оплесків глядачів. Іван Йосипович мріяв, щоб у хорі співало 100 учасників, щоб стоголосся розливалося у просторі й відкривало людські душі до пісні, до злету над житейськими негараздами. Для нього це залишилося нездійсненною мрією, але своїм натхненим прикладом, своєю відданістю, незрадливістю покликанню він роздмухує жаринки, які з новою силою розпалять багаття хорового співу, яке так довго береже, плекає Іван Ворона.

Маестро переймається станом культури, його серце тривожиться і болить за варварське ставлення до цінностей, що витворювало не одне покоління.

Свого часу Іван Ворона організував і шкільний, і учнівський хори, допомагав в організації хору Стрию, створив й учительський хор району. Його школу диригування, досвід роботи вивчали на семінарах. Івана Ворону вважали одним з найкращих диригентів в області. Обіцяли кар’єрний ріст. Його запрошував керувати професійним хором у Львові сам Микола Колесса. Але Іван Йосипович не зрадив своїй «Мрії».

«Відмовився. Залишився, якось не зміг покинути рідну «Мрію» - прикипів душею». Людина не може жити в замкненому просторі своїх проблем без культури, без пісні. Як пощастило нам, що маємо свого маестро.

Оксана Франків.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"