Минулого тижня свій життєвий ювілей відсвяткувала людина, яка є знаковою особистістю сучасності.

16 квітня Герою України Борису Григоровичу Возницькому виповнилось 85!

Про цю неординарну особистість, його неоціненний внесок у збереження історичних та культурних пам’яток України та Жидачівщини, зокрема, ми попросили розповісти наукового співробітника Львівської національної галереї мистецтв, директора музею І. Виговського в с. Руді Степана Ревуцького.

- Перше наше знайомство з Борисом Григоровичем Возницьким відбулося ще в 70-х роках (тоді ще Богдан Горинь депутат I демократичного скликання працював у Галереї мистецтв). Через певний час, а точніше в 90-х роках, коли Борис Возницький саме займався реставрацією П’ятничанської вежі, я був головою районної ради. Власне робота над відновленням історичної пам’ятки зблизила нас як однодумців. У 1995 році ми офіційно провели відкриття цієї унікальної оборонної фортифікаційної споруди XIV-XVI ст. До слова, таких придорожніх сторожових оборонних веж сьогодні в Європі налічується 4, може 5.

Та найбільш активна співпраця із Борисом Григоровичем у нас зав’язалася вкінці 90-х - на початку 2000 років, коли ми почали роботу над створенням музею гетьмана І. Виговського в с. Руді. Тоді провели першу виставку у Львівській галереї мистецтв під назвою «Іван Виговський: доба і час», на якій вперше представили унікальні історичні речі, пов’язані з життям родини Виговських у Галичині.

Найбільшого успіху було досягнуто в 2004 році, коли при підтримці тодішніх голови Жидачівської РДА Ігоря Костирка та голови районної ради Романа Баліцкого було відкрито перший в Україні музей Гетьмана І. Виговського в с. Руді, у колишньому його родовому маєтку.

Борис Григорович доклав чимало зусиль для того, щоб зберегти й примножити пам’ятки культури Жидачівщини. Без його підтримки, без його глибокого розуміння існуючої проблем в царині культури про відкриття музею годі й говорити.

Саме Борис Возницький запропонував взяти його на баланс Львівської галереї мистецтв, а відтак сам музей став ще одним відділенням галереї. Це було зроблено з тією метою, щоб надати музею державної ваги, і відповідно фінансування відбувалося із державного бюджету.

Борис Григорович Возницький – унікальна особистість. За ним стоїть ціла епоха. Його визнають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Це жива легенда нашої доби. Завдяки йому з руїн повстали, виросли Олеський, Золочівський, Підгорецький замки. Сьогодні Львівська галерея мистецтв має 22 відділення, у яких працює понад 220 наукових співробітників. Загальна площа на, якій експонуються пам’ятки нашого минулого,40 тис. м кв. - це площа, на якій можна розмістити половину київського Арсеналу.

З усього, що сьогодні відновлюється, знаходиться на території Львівської області (замки, твори мистецтва, церкви), понад 80% – заслуга Бориса Григоровича.

Борис Возницький заслужений діяч Польщі, дійсний член Академії мистецтв України, Президент Українського національного комітету Міжнародної Ради музеїв (ІСОМ).

16 квітня Борису Григоровичу виповнилось 85 років. Громадськість України в оперному театрі ім. С. Крушельницької відзначила його ювілей. Вшанувати ювіляра з’їхались працівники музеїв із всієї України. На превеликий жаль, і з невідомих причин на святкуванні не було перших осіб області.

Те, що зробив Б. Возницький для України у плані повернення святинь, сподіваюсь, буде належно оцінене сучасниками та наступними поколіннями.

- Можна сказати, що Жидачівщина завдячує Борису Григоровичу Возницькому за збереження та примноження пам’яток історії та культури?

- Безперечно. Музей І. Виговського став другим об’єктом на території району після П’ятничанської вежі, що сьогодні набирає розбудови до рівня музею-садиби.

Тепер проводиться робота із відкриття на території району ще одного відділення Львівської національної галереї мистецтв.

Скажу навіть більше, ці три об’єкти історико-культурної спадщини, які я вже назвав, входитимуть в єдиний історичний музейний комплекс під назвою «Музей Жидачівщини». Щодо музею в м. Жидачеві, то розпочато підготовчі роботи з ремонту приміщення. Проведено поточний ремонт даху, ведуться внутрішні роботи. Проте для того, щоб музей відкрити в цьому році, потрібні ще неабиякі зусилля представників місцевої влади. Найбільш фінансові затрати понесе встановлення централізованого опалення.

З приводу відкриття музей проведено вже дві наради за участю перших осіб району та представників Львівської галереї мистецтв. З боку влади є розуміння у необхідності вирішення існуючих проблем. Розраховуємо також на громадськість та національно свідомих підприємців.

За своєю древністю, історичною значимістю ми поступаємось лише Галичу. Але так сталося в історії, що, крім П’ятничанської вежі і Жидачівського костелу, практично жодних споруд до нас не дійшло. Зараз залишилася маленька дещиця цього скарбу, який ми ще маємо й мусимо зберегти. Триває збір музейного матеріалу. Це робота довготривала, клопітка, в цьому ми сподіваємось на розуміння вчителів історії, краєзнавців.

Адже значення, суть існування музею – жива схованка духу народу, його таланту. Речі давнини несуть до нас не лише інформаційно-пізнавальне навантаження, а й енергетику того часу, впливають на свідомість і підсвідомість поколінь. Ось чому народи Європи, які знаходяться на високому економічному та культурно-духовному рівні, так багато уваги приділяють розвитку музейної справи. Тут варто звернутися за прикладом до поляків. Все, що говорить у них про їхню історію, боротьбу, життя, побут, знаходиться у музеях. Поляки спромоглися звезти із усього світу своїх видатних діячів минулого, політиків, полководців, королів і з пошаною поховали їх у Вавельському замку. Кожного року майже мільйон дітей відвідує ці святі для кожного поляка місця.

Ми ж теж маємо виховувати молоде покоління на героїчних прикладах нашого минулого.

Оксана ФРАНКІВ.