Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Повернутий із забуття

Національно-визвольні змагання — важка і в той же час славна сторінка в історії нашого народу. Ще доволі свіжі спогади про ті часи, ще є очевидці, здатні передати через призму власного пережиття настрої тієї епохи. Епохи, в якій вирувало надзвичайної сили національне піднесення, духовне, культурне відродження і за яке згодом довелось розплачуватись кривавим потом, братськими могилами і потоками сліз.

Уже досліджено й вивчено чимало про ці нелегкі часи. Проте з кожним новим відкритим, віднайденим, поверненим із забуття іменем, розумієш, що насправді відома лише дещиця. А це життя не однієї людини, а цілої сім'ї, а то й родини, роду.

Після звернення дослідника Володимира Мороза, опублікованого в часописі від 11 лютого 2011 року №6, в якому йшлося про члена окружного проводу ОУН Городоцької (Львівської) округи ОУН у 1944-1947 рр. «Майського» з проханням встановити особу вояка, до нас зателефонувало кілька людей, щоб розповісти про ставного, красивого легеня з світлини.

Ним виявився уродженець Городища Королівського Григорій Іларіонович Гамкало. Про нього деякі відомості повідомила нам Стефанія Йосипівна Олійник, уродженка Городища, а нині жителька Ходорова, а більше розповів її рідний брат Микола Йосипович Гулей. До слова, Микола Йосипович надзвичайно цікава особистість, активний член «Юних месників», репресований. Сьогодні він попри свій вже поважний вік, хворі очі пише власні спогади, по зернинах збирає історію рідного села, його людей. Вже має солідний архів зібраного матеріалу. Та про життя й долю Миколи Йосиповича ми розповімо дещо згодом.

А сьогодні повернемось до постаті Григорія Гамкала. У пам'яті своїх односельчан він залишив найкращі спогади. Точної дати народження наразі не вдалось встановити, орієнтовно це 1917-1918 роки. До війни Григорій був активним членом організації українських націоналістів, більше того, виконував роль військового ідеолога організації. У рідному селі керував читальнею “Просвіта”, сільським хором (Микола Гулей зберіг світлину, на якій Григорій Гамкало із учасниками хору). Сам віртуозно грав на скрипці, був спортивної статури, красивий, ставний, на нього заглядались дівчата з цілої околиці. Та вибрав він собі за дружину дівчину з роду Вишиваних (імені п. Микола теж не знає, лише те, що походила вона з одного із сіл - Ліщина, Грусятич або Дуліб), побралися вони у підпіллі.

Як керівник був авторитетним, поважним, розсудливим. Користувався повагою серед односельчан та побратимів. У роки війни майже вся його родина брала активну участь в організації.

Як згадує Микола Йосипович, 1940 року Григорій був призваний до радянської армії, та по дорозі до військкомату, що знаходився у Нових Стрілищах, йому вдалось втекти. З того часу він перебував у підпіллі.

- У січні 1944 року, - розповідає далі Микола Йосипович, - два тижні проводився вишкіл спеціальної чоти. Збір проходив в господі батька Йосифа Купріяновича Гулея. Там же відбувались зустрічі із обласним керівником проводу ОУН Костиком (родом із с. Отиневич, псевдо Дніпровий), з членами ОУН Нестором Пухалем та Миколою Пухалем із Городища.

У 1945 році за завданням Григорія Гамкала Микола Гулей перебував на з’їзді “По борьбе с украинско-немецкими националистами” у м. Дрогобичі. Хлопець мав розвідати настрої більшовиків та повідомити про це повстанців.

З 1946 року Григорія Гамкала у селі не бачили. Не зустрічався з ним більше й Микола Гулей. Подальша доля односельчанина та члена ОУН Миколі Йосиповичу невідома.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"