Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

100 – років прожити…

6 березня відзначала 100-літній ювілей жителька с. Вербиця Жидачівського району Анастасія Григорівна Кресан. Вшанування ювілярки розпочалося із Богослужіння у місцевому храмі. Згодом її вітали представники обласної, районної та місцевої влади.

Начальник головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Василь Мартиняк зачитав текст привітання ювілярки від Президента України Віктора Януковича, передав вітання і поздоровлення від голови Львівської облдержадміністрації Михайла Цимбалюка та вручив квіти й цінні подарунки. Анастасію Кресан також привітав голова РДА Сергій Коваль, вербицький сільський голова Юрій Добуш, начальник Пенсійного фонду у Жидачівському районі Ігор Пиріг, керівник управління праці та соціального захисту населення Лідія Регусевич, настоятель місцевого храму о. Богдан Савків, представники учнівської молоді Вербицької загальноосвітньої школи.

На 100-річний ювілей гості прибули не з порожніми руками. Від голови ОДА привезли подарунок - пральну машину та мікрохвильову піч, які, безперечно, згодяться на господарці.

Народний ансамбль «Лілея» районного Народного дому виконав хвилюючі пісні про матір, про рідне село. Завершилась церемонія вітань виконанням «Многая літа». У цей святковий день ювілярка приймала поздоровлення і від депутата Львівської обласної ради, керівника ТзОВ «Вінал-Агро» Андрія Кота.

100-річний ювілей відсвяткувала жителька с. Вербиці Анастасія Григорівна Кресан. Народилась п. Анастасія у багатодітній сім’ї, де було семеро дітей. Разом з чоловіком виховала й виростила троє дітей. Доля подарувала шестеро онуків, четверо правнуків. Дочекалась і двох праправнуків.

Добра, привітна і завжди весела – так відгукуються про бабусю односельці. Оптимістичну натуру Анастасії не зуміли зламати роки, а навпаки, вони її загартували. «Як ваше здоров’я, бабусю?», - запитує не раз парох села о. Богдан Савків. А старенька ще й жартом кидає: «Підвалина гниє, а хата паде». Та на здоров’я їй нічого скаржитися. Ще минулої осені поралась коло господи, обробляла город. А перед Різдвяними святами терла мак для куті. Відколи себе пам'ятає, ніколи не хворіла. Тепер, каже старенька, руки робили б ще й робили, та ноги болять…

Як не прикро було у часи лихоліть, та завжди молода мама, бабуся зверталася з молитвою до Бога, просячи сили, терпіння, миру. Багато років пропрацювала п. Анастасія в місцевому колгоспі «Ленінський шлях», який згодом перейменували у «Новий шлях». Про ті часи згадує охоче, хоч із болем у серці та слізьми на очах. Тяжко, дуже тяжко трудилася і днями, і ночами. Навіть у вихідні доводилось працювати.

- Йдемо ми, ось і доходимо до полів. Стійте, кажу своїм односельцям. Сьогодні неділя, помолімося Господу Богу, а тоді вже до праці.., - розповідає бабуся.

Любили Анастасію усі за веселу вдачу. Та сліди від воєнного плуга, голоду залишили пекучий слід на бабусиному обличчі. Із трепетом вона згадує, як ходили німці селом, як «потемніло навколо від удару по голові, як кров’ю залились очі, тримаючи дитину на руках». Від кулі постраждала дочка Ганна. Було тоді їй не більше шести років. Ховаючись у підвалі, мати незчулась, як повз них пролетіла пекуча куля, зірвавши п’яту дитини.

Так усе своє нелегке життя Ганна змушена була постійно лікуватися. Нині вона інвалід війни. Ще й досі не тільки нога пече і болить, а й поколює «поранене» серце. «Усе болить, усе відлунює воєнними дзвонами. Інколи мені так погано, що я прошу свою маму подати води. Як то добре, як то радісно, що мамка ще жива», - каже п. Ганна.

Уже немає в живих сестер, братів Анастасії Григорівни. Немає однолітків, тих з ким так би хотілось їй поговорити, потішитись і навіть поплакати. Минулоріч померла остання сестра. Та не приховує радості серце старенької, бо поруч з нею живе дочка, недалеко й син Ярослав з ріднею. От тільки сина Андрія доля закинула аж до Москви.

Будинок старенької охайний, доглянутий. Не приховаєш ніде отої працьовитості, отого гарту.

«Де мене не посієш, там я ся родила», - жартує бабуся. Вона усюди працювала, де тільки була яка робота. І від веселого співу ніколи не відмовлялася. Дивувалось молоде покоління, скільки весільних пісень знає бабуся і як чудово їх виконувала. Натруджені руки, доброта, жартівливість і є секретом довгожительки.

Ірина ШАХ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин