Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Тарас Стецьків: Припекло, справді припекло, і то сильно. І всіх!..

Цими вихідними на Жидачівщину завітав народний депутат Тарас Стецьків. Пересічні мешканці губилися в здогадках: з чого б це раптом, адже вже звикли, що приїжджають народні обранці лише саме перед виборами. До виборів ніби ще далеко. Проте мету приїзду пояснив сам п. Тарас: «Припекло, справді припекло, і то сильно. І усіх!..

Сьогодні, як і кілька років тому, серед політиків витає думка: «Треба щось робити…». Хтось з них розуміє це «щось» як тримання позиції у «твердій» опозиції до влади, хтось жевріє думкою про радикальніші дії, а група громадських активістів Західної України ще у минулому році у святому для українців місці Зарваниці об’єдналася у «Зарваницьку ініціативу». Тепер вони зустрічаються з людьми, «щоб запропонувати вихід, порадитися з громадянами і залучити їх до української справи». У ході такої зустрічі в Жидачеві ми поспілкувалися з нардепом Тарасом Стецьківим.

- Отже, п. Тарасе, наскільки сильно припекло?

- Ми очікували, що будуть арешти політичної опозиції, активістів Майдану. Вже у травні, за перші три місяці правління Януковича, було ясно, куди він рухатиме країну. Сподівались, що вони будуть «закручувати гайки», чинити політичні репресії, діяти залякуванням. Ми почали готуватися до цього. Потім, на жаль, мусили перечекати місцеві вибори, бо там всі знову поділилися на партії - йшли вибори в місцеві органи влади. Реально ми почали роботу в листопаді із західної і центральної України. У нас ситуація краща, бо тут усталені історичні традиції. По центральній йде трохи слабше, але й там по багатьох містах у нас є сотні активних людей, і там теж уже припікає дуже сильно.

Як на мене, ситуація в Україні помінялася дуже сильно після 27 грудня, коли заарештували Луценка. Потім був політичний притулок Данилишину, арештовували інших, тих, про кого не пишуть ЗМІ. Потім почалися переслідування активістів податкового Майдану, а це вже зовсім ніякої політики не має. Стало зрозуміло, що якщо зараз їх не зупинити, то вони підуть на жорсткіші репресії.

- Сьогодні ті, про кого ви говорите, – це вороги чи опоненти?

- На мою думку, зараз це опоненти, але серед них є явні вороги, з якими компромісів бути не може. Я вважаю, що Янукович зараз маріонетка, він до кінця навіть не розуміє, що в Україні відбувається. Але є прямі вороги, такі як Хорошковський, Табачник, той же Фірташ – це партія Газпром.

- Але ж, коли Юлія Володимирівна зняла Хорошковського з посади, він одразу був «пригрітий» президентською адміністрацією. Невже Ющенко міг брати до себе «ворогів»?

- Це показує, яка глибина проникнення російських спецслужб в українську владу. Ющенко хотів грати з Росією якусь складну гру. Але насправді це була помилка. Таку людину не можна допускати до спец служби. Він має бізнес в Росії, як його можна було допустити до української спецслужби, ще й до керівництва. Це один з прикладів недолугої політики Ющенка. За п’ять років він таких ляпів наробив багато.

- Ви сказали, що зараз немає можливості підняти людей, зокрема на якийсь супротив існуючій владі, але скажіть, чому не можна підняти людей на захист того самого Луценка? Були ж партійні структури партії Луценка, і ці структури були досить розгалуженими. Куди поділися партійні активісти?

- Сьогодні ми можемо вивести тисячі людей. Проте нині це не є небезпечним для влади. На День Соборності на Софійському майдані було десять тисяч, але це не та кількість, яка може цю владу злякати. Ми повинні тут діяти наростаючим темпом. А щодо захисту Луценка, скажу прямо: неготовність захистити Луценка багато в чому базується на помилках і ляпах, які він допустив, будучи міністром: Франкфуртський аеропорт, бійка з Черновецьким, тобто репутація в нього трошки була підупала. І тому зараз у багатьох немає масового бажання захищати конкретно Луценка.

- Скажіть, а чи не означає це, що більшість так званих партій в Україні є кон’юктурні, себто штучно створені для задоволення політичних потреб окремих політиків?

- Частково з вами погоджуюся. Втрата довіри до лідерів означає, що або ці лідери пройдуть реабілітацію і відновлять довіру, або появляться нові лідери. Ми тяжко відходили від поразки на президентських виборах, дуже тяжко. Ще рік продовжувалася сварка і вияснення, хто більше винуватий: Ющенко чи Тимошенко. Фактично весь десятий рік ми перебували в деморалізованому стані. Мені здається, що тільки тепер люди почали відходити від того стану, і це означає, що ситуація до літа чи до осені буде мінятися. Вона буде змінюватися в сторону підвищення активності людей.

- Побутує думка, що по-справжньому «опозиція» озлобиться, коли нинішня влада залізе до гаманців «наших» політиків. Адже, чого гріха таїти, багато хто з них любив Україну до повноти власної кишені.

- Є така справа. У мене припущення, що скоріше підніметься схід. Я можу сказати чому. Янукович обіцяв їм поліпшення життя вже сьогодні, а насправді схід першим відчув обман і те, що нова влада не знає, як поліпшити життя людей. Нині вони отримали платіжки за комунальні послуги, вони дістали підвищення цін на базарах. Вони терпіти не будуть. Перший раз за двадцять років не західна Україна почне. Я можу сказати, що на податковому Майдані значно більше було представників сходу. І дивіться, що зараз в Донецьку роблять - вчителі почали голодувати. Температура соціальної напруги на сході росте швидше. Ми здебільшого за цю владу не голосували, ми нічого від неї хорошого дуже не чекали.

- Ваш громадський рух «Зарваницька ініціатива», хто це?

- На сьогодні це вже декілька сотень активістів в Західній Україні. Серед відомих людей я можу назвати Івана Вакарчука, Мирослава Мариновича - відомого нашого віце-ректора Католицького Університету, Тараса Прохаська, Юрія Андруховича, серед депутатів Роман Ткач, Олесь Старовойт, Дзвінка Калинець. Тобто є вже такі більш-менш відомі люди, які до того діла прилучаються і дають йому підтримку, проте є дуже багато цікавих громадських активістів, які ще невідомі широкому загалу, але готові зробити дуже багато роботи. Наприклад, колишній голова Товариства Лева Василь Пулуйко, який чимало справ зробив по організації громад і відновленню «Просвіти», зокрема і в Жидачівському районі, тут також є кілька сіл, де ми активно співпрацюємо. Сила буде рости. На Волині у нас є переважно депутати обласних рад, колишні активісти комітету за право, того, який ще діяв у 2001 році. І наша ініціатива, на мою думку, потроху, хай повільно, але буде розгортатися.

- Чи не зашкодить вам це позиціонування з церквою. До речі, якою саме, маю на увазі в конфесійному плані?

- Я думаю, що не зашкодить, бо церква не має ніяких заперечень до громадської роботи. Церква не буде брати участі в прямій політиці, і не треба. Але що стосується громадської роботи в організаціях, відновлення «Просвіти», економічної кооперації, екологічних акцій – це канонам церкви не суперечить. Коли священик на парафії підтримає якусь ідею, то вже в два рази легше її організовувати. В усіх випадках, де ми мали вже зустрічі, акції, практично всюди ми маємо сприяння і греко-католицької, і автокефальної церкви, як, наприклад, у Мостиськах, і ПЦ Київського патріархату.

- Коли всі говорять про громадський рух і про відновлення громадської позиції, згадують «Просвіту». Водночас ніхто не говорить, чим наповнити ту просвітню діяльність. Знову ж таки говорити про кредитні спілки, знаючи, що у Верховній Раді знаходиться проект закону про їх заборону?

- Я думаю, що нині нам потрібні нові «Просвіти», які б стали постійно діючими осередками культурного життя. Встановити там Інтернет, зробити там добру бібліотеку, створити умови, щоб там постійно працював актив, здійснював якусь роботу по організації громади: чи то акція в районному центрі, чи поширення якоїсь літератури, чи масовий перегляд фільму.

-А хто би мав це зорганізовувати? Знову ж таки, де взяти на створення таких осередків бодай якісь кошти, скажемо, щоб оплатити Інтернет?

- Сьогодні в Жидачеві знайшли 10-15 людей, які хочуть прилучитися до такої справи. Це ініціативна група, вона вже може починати роботу. Ми маємо пропозицію, як починати лекторську роботу, як створити економічну кооперацію. Я точно знаю, що знайдеться один, два, три, чотири чоловіка, які зможуть це робити. Як відновити, наприклад, Галицьке спортове товариство. Таких ідей дуже багато, проте бракує ініціативних людей в кожному населеному пункті. І з таких ініціативних груп ми будемо створювати горизонтальні мережі, обмінюватимуться досвідом, комунікувати, збиратись на спільні семінари в обласних центрах, а пізніше робити однотипні акції в кожному районному центрі і тому подібне.

- Питання творення горизонтальних мереж не нове. Це використовують як ваші друзі, так і опоненти. І займаються цим вже довший час. Чим ви будете відрізнятися від них?

- По-перше, у нас більше знань, по-друге – це конкуренція. Проблема в тому, що вони це роблять вертикально, а ми, на мою думку, маємо уявлення, як запустити горизонтальну комунікацію, без явно вираженого лідерства. Ми готові навіть, якщо дійде справа до великого навчального семінару, показати технологічно, як організувати динамічні горизонтальні мережі, коли всі люди є учасниками вироблення рішення, а пізніше вони його реалізовують і роблять це на добровільних засадах. Такі технології існують. В принципі єгипетська революція була організована за допомогою соціальних мереж. Цей досвід треба вивчати і запускати. З одного боку це Інтернет-технології, а з іншого - це живі технології, як організувати комунікацію, спілкування.

- Питання лідерства. Що б ви не говорили, але у 1929 був Коновалець, у 80-ті - Чорновіл, у 2004 – Ющенко. Завжди був присутній лідер. Та схема, що ви намалювали, коли «знизу» громадські мережі, а «зверху» політичні утворення, складає уяву, що хтось має «працювати» на задоволення політичних потреб знову ж таки окремих політиків?

- Якщо ми у ці мережі втягнемо максимальну кількість людей, то рано чи пізно внаслідок внутрішньої конкуренції появиться лідер. Можливо, це буде новий лідер, можливо, хтось з існуючих, побачимо.

- А чи готові теперішні лідери поступитися новим?

- Ніхто не готовий поступитися, і ніхто добровільно цього не зробить. Все відбудеться само по собі. В теперішніх лідерів є постійні перманентні суперечки один з одним. Тому, якщо вони не спам’ятаються, то виростуть нові лідери.

- У якій партії найближчим часом можна буде побачити Тараса Стецьківа?

- Я думаю, що найближчим часом ми не будемо творити партію, ми будемо сильно тиснути існуючі партії знизу, щоб вони пішли на об’єднавчий процес. Для мене найкраще, якби об’єдналися партії Яценюка, Кириленка, Грищенка. Тягнибок, на мою думку, не піде на об’єднання. Ми будемо пропонувати долучитися і «Батьківщині», але розумію, що там існує особистісна конкуренція між Яценюком і Тимошенко. На рівні обласного і районного центру протиріч між активістами, наприклад тих партій, немає. Це означає, що вони знизу вже готові об’єднатися. Наша ідея полягає в тому, що ми починаємо об’єднання знизу, і це заставить вождів наверху об’єднатися, інакше вони залишаться без своїх партій.

- Чи означає останнє голосування (310 за продовження повноважень Верховної Ради), що ті, хто проголосував, отримали, як ви сказали «мільйон»?

- Я думаю, що навряд чи вони отримають такі великі гроші. Їм були пообіцяні якісь гроші, але чи їм ті гроші дали, я не знаю.

- Сьогодні під час зустрічі ви мали «перепалку» з представниками від «Свободи». Не секрет, що зараз багато людей в Галичині симпатизує цій політичній силі. Як складаються ваші стосунки?

- Радикалізм робить їх локальною силою тільки в Галичині. Тобто вони висувають радикальну націоналістичну риторику, і це, на мою думку, обмежить їхні вплив тільки Західною Україною. Будемо пробувати вибудовувати з ними діалог. Але ми вважаємо, що з такою риторикою загальноукраїнської справи не зробимо. Вони мають «зтишити гасла», в іншому випадку перетворяться в локальну маргінальну політичну силу. Подивіться реально, «Свобода» поки що отримала тимчасовий успіх в Галичині, навіть не в Галичині, а в трьох галицьких обласних центрах. По районах вони не виграли вибори, і це означає, що цей тимчасовий успіх треба перетворити в постійний.

- У «Чорній раді» Куліша, є слова: «Хай править нами лицар чи свинопас, лиш би ми полковникували». Чи не здається вам, що дуже багато «полковників» у нас розвелося, і їм усе одно, хто ними править?

- Здається. Верховна Рада мала би бути негайно розпущена, на жаль, 310 голосів вони купили або назбирали. Це означає, що треба так готуватися до виборів до Верховної Ради, щоб провести туди максимальну кількість нових людей.

- Якби вибори відбулися б цього року, ви пройшли би в депутати?

- Я не знаю. Якщо би вибори відбулися, наприклад, зараз, у березні, то українські сили йшли би трьома колонами: Тимошенко, Тягнибок, Яценюк. Чи дало б це виграш українським силам загалом? Не знаю. Три колони – це завжди небезпечно, якщо вони. крім того. між собою не комунікують. Шанси до 2012 року є. Сформувати такий один український список і висунути його по всіх округах, тоді можна взяти більшість в парламенті.

- Тобто оце голосування про перенесення виборів до Верховної Ради в цілому зіграє позитивну роль?

- Бог його знає, хто не готовий був до виборів у березні 2011, він не буде готовий і в 2012 році. Загроза в іншому: вони ці 1,5 року хочуть використати, щоб закатати всю опозицію в асфальт, щоб була тільки кишенькова опозиція або така радикальна, як Тягнибок. І чи ми витримаєм 1,5 року – це ще питання. З моральної та правової точки зору питання стояло по іншому: якщо Конституція 1996 року – значить, вибори в березні 2011. Їх позиція – кон’юктурна, вони перенесли вибори, бо їм не вигідно.

- Якісне і на належному рівні проведення Євро-2012 з футболу, кому воно зіграє на руку в політичному плані?

- По-перше, я за те, щоб Євро було проведене. Це для України шанс відкрити себе для світу. Я не думаю, що регіонам це аж так поможе в їхньому іміджі. Ми знаємо, які відкати вони мають на цих об’єктах, ми бачимо, що вони не можуть справитися з ростом цін.

- Чи не здається вам, що відмова Ліни Костенко від вояжу до Львова кимось зрежисована?

- Я думаю, що ні. З одного боку, щось сказали поети, про це неправильно написали газети, потім хтось взяв переповів це Ліні Костенко. Переповів неправильно. Вона жінка гонорова, образилася. Ну, Бог з ним, вибачте, що зі Львовом, але нащо було відміняти тур в Кривому Розі? Та це подія для тої частини України. На мою думку, вона мала право на таку позицію, але вважаю, що вона поступила невірно. Вона не мала права відміняти тур, навіть, якщо Неборак і компанія щось там неправильно про неї сказали. З позиції громадянської вона не мала права так вчинити. Я сподіваюся, що через деякий час вона своє рішення перегляне.

Розмову вів Андрій Данилець.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"