Передплата друкованого видання на 2022 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

М. ТИТИКАЛО: «Думаю, що до свідомості людей дійде, що їх знову обдурили»

Розмова з обласним депутатом Михайлом Титикалом відбулась напередодні нового року. Ми зустрілись випадково біля будинку адміністрації. Михайло Федорович повертався зі Львова із засідання комісії обласної ради.

- А чи цікавить ваших читачів думка обласного депутата? – між іншим поцікавився п. Михайло.

Думка п. Титикала завжди цікавила і журналістів, і наших читачів. Він належить до тієї категорії людей, які можуть щиро і відверто говорити те, про що більшість мовчить. Тому вже через кілька днів я сидів у приймальні Михайла Федоровича на Кохавинській фабриці.

- Філософи кажуть, що найменше є віддзеркаленням великого. Як вам, обласному депутату, топ-менеджеру з багаторічним досвідом, бачиться ситуація, що нині склалася в Україні?

- Є дуже велика стурбованість. Хтось каже, що наступила стабільність в політиці, в керованості державою. Можливо, але яким шляхом вона досягнута і чи отримує від цього хтось впевненість в майбутньому? Про себе особисто я цього сказати не можу. Тому що професіоналізм тих людей, які прийшли до влади, як для мене, є досить сумнівним.

- Ви говорите про який рівень влади?

- На всіх рівнях, на жаль, починаючи з місцевого, закінчуючи найвищим. Це не викликає впевненості в тому, що ці люди зможуть не просто подолати кризу, а привести країну туди, куди декларують. Надзвичайно лякає мене як громадянина України те, що говориться, чи точніше декларується, одне (і ніби правильно), але практичні дії свідчать зовсім інше. І це на кожному кроці. Не треба далеко ходити. От відбулася бійка у Верховній Раді. Оцінку цій ганебній події повинні дати суд і прокуратура. Але, я пригадую класика російської літератури, який казав: «А судді хто?..». Чи можуть вони судити справедливо, по закону? Що це за суди, коли їх рішення ми знаємо наперед? І це не лише київський рівень. Так, у нас на Львівщині на політичний Олімп піднята одна політична сила. Гарна назва, але питання риторичне - яка це свобода, від чого? Давайте подивимося, які люди стоять за цим брендом, які їхні моральні цінності.

- А хто на це повинен дивитися?

- Люди повинні дивитися. Мені надзвичайно приємно, що на виборах у обласну раду в Жидачівському районі проголосували за мене, а по Ходорову – за Андрія Кота. Проте багато наших мешканців проголосувало за «партійний список», і депутатами обласної ради, крім нас, стало ще кілька людей. Але хто вони такі, що вміють, чим займаються - невідомо.

Я не знаю, що очікувати від цієї обласної ради. Поки що вразило, як відбувалися вибори голови обласної ради, як проходили вибори голів комісій, заступників, секретарів, голів комісій. Наша обласна рада стовідсотково повторила дії Верховної Ради після виборів Президента, тобто домовилися про більшість і голосували без альтернативи, без обговорення, без нічого… Нікого не цікавило, як має працювати та чи інша комісія, хто там має бути, як будуть вирішуватися питання. Найголовніше для «більшості» було захопити владу. Я, наприклад, у комісії з екології. Питань накопичилось багато. Кажуть, що в минулому скликанні обласної ради це була найбільш корумпована комісія і лишилося безліч невирішених питань. Ми вже збираємося вчетверте: по два засідання за тиждень. На комісію виносять двадцять питань, а вирішується одне – два. Тому що голова комісії питання не готує, членів комісії до їх підготовки не залучають. Приходять, читають і… слухають. Дві години просиділи – одне питання «трохи» вирішили. Я людина зайнята, я не можу сидіти весь час у Львові. Може, вони всі не працюють, і їм без різниці, де сидіти, можна посидіти і в обласній раді в теплі. Я ж повинен працювати, бо це моє основне покликання.

Я працював головою комісії в обласній раді і знаю, як треба готувати питання, як їх вирішувати. Слід виносити на загальний розгляд сесії вже підготовлене питання. А так, я просто дивуюся. На сесію прислали документи з тими самими невирішеними двадцятьма питаннями. Якщо й на сесії точно так само буде, то скільки триватиме сесія з цим порядком денним?

- Можливо, люди які є у вашій комісії, ще просто малодосвідчені?

- Схоже, що досвід тут ні до чого. Це радикально настроєні люди, які далекі від таких понять як компроміс І я сумніваюся, що щось зможе змінитися, тому що по тій сесії, яка мала місце, зауваження, які ставилися на розгляд від опозиції, яка практично сама самостворилася, вони навіть не виносили на розгляд. Голосувалися тільки ті питання, які висувала більшість. Все як у Верховній Раді, тобто ми вирішили, а ви як хочете: хочете голосуєте, хочете ні, питання не обговорюється.

– А що з цього приводу каже регламент облради?

- Цього в регламенті не розписано. Все ж, мабуть, і не пропишеш, але є певні питання і розуміння, як це повинно бути, є логіка.

- Ви були присутні на сесії районної ради. Ваші враження?

- Мене надзвичайно схвилювало те, що дуже довго не могла зібратися сесія районної ради, тому що дві групи не могли домовитися, хто має бути головою районної ради. На сесію мене не запрошували, я сам прийшов. Запитав пана Кота, чи його запрошували, виявилося, його теж не запрошували. Пан Андрій був більш обізнаний в тому, що має відбутися, тому що його залучало до цього питання «ходорівське угруповання», і він підтримував одну зі сторін. Коли я почав слухати, що робиться, мені не вірилось. Думав: ну не змогли домовитися колишні голова РДА і голова районної ради, хто повинен зайняти яку посаду. Але й є інші депутати районної ради, і між ними були поважні люди, ті, які не програли вибори. Те, що трапилося, як воно розвивалося, в якому руслі воно йшло – таке враження, що зазомбували Верховну Раду, обласну раду, районну раду. Все пішло за одним сценарієм. Я встав і пішов, бо дивитися на таке просто неприємно. Чому мене це лякає? Є питання, які потрібно вирішувати в сільській раді, в місті, в районі, в області. Для цього потрібно консолідувати сили, а хто буде це робити? Я не бачу, як ці люди будуть це робити.

- На вашу думку, призначення немісцевих людей, зокрема у виконавчу владу, – це поліпшить ситуацію в Західному регіоні, на Львівщині?

- Це питання дуже цікаве. Я живу в Жидачеві 24 роки і вважаю, що за весь цей час було два достойних керівники в районі, але жоден з них не був місцевий. Це в радянські часи був Віктор Олександрович Горбанюк, який займав посаду першого секретаря райкому партії, але це був надзвичайно достойний господарський керівник, а другий – це п. Дмитрук, який також не з нашого району, але в часи незалежної України це була найбільш компетентна людина на цій посаді. Все залежить не від того, з якої місцевості керівник, а від того, наскільки Бог дав йому розуму і волю вирішувати питання.

- Ваші прогнози майже завжди справджуються. Що станеться за два роки у районі?

- Надзвичайно важке питання. Думаю, що до свідомості людей дійде, що їх знову обдурили. Коли я балотувався до Верховної Ради, моїм конкурентом був Вітович, людина, яка жила гаслами. Вся його виборча діяльність була побудована на гаслах, які імпонували людям, в яких не було конкретики. Чим це закінчилося, всім відомо. Сьогоднішня ситуація чимось нагадує оту.

Загалом, хочу сказати, що в Україні склалася надзвичайно парадоксальна ситуація. Політичні сили себе скомпрометували. Всі вже мали владу. Партія регіонів при владі вже по другому колу, і не дуже вірю, що це закінчиться чимось кращим, ніж попереднього разу. Дуже хотілося б, щоб утворилася нова сила, щоб вона була незаплямована. За 20 років незалежності у нас не знайшлося політиків, які б могли будувати, а не розривати країну на шматки.

- Назвіть прізвища політиків, які б нині могли створювати нову політичну силу в Україні.

- Не можу жодного назвати. Мені імпонує Гриценко, але чи можна від нього очікувати чогось. важко сказати. Він не нова людина в політиці, але я не бачу підтримки в суспільстві. Ми його знаємо вже 5 років, відтоді, як він був міністром оборони. Але йому чогось не вистачає, щоб стати справжнім лідером.

- Що ви думаєте про останні події, маю на увазі протести підприємців?

- Це дуже хороший знак. Я не очікував, що це може трапитися, знаєте, кажуть революції повторюються через 13 років. Помаранчева революція була не за Ющенком, а проти режиму, і нинішня влада вважає, що революція в країні може повторитися лише через 13 років. Другий майдан, підприємницький, вселяє надію, що появиться нова сила, адже ніхто з політиків такого не очікував.

- Ви маєте змогу часто бувати у Європі, зустрічатися з людьми, які представляють крупний бізнес. Як вони сприймають те, що зараз відбувається у нас?

- В Європі не розуміють, що тут робиться. Я працював директором «Дунапак-Україна», будував завод в Цюрюпинську, в який було вкладено 18 млн євро, і раптом власник приймає рішення заморозити будівництво, бо… криза. Я як керівник раджу не робити цього, але вони налякані. Вони дивуються, як в Україні гофротара дешевша ніж в Китаї. Минуло два роки, зараз гофротара в Україні дорожча ніж в Польщі, а робота заморожена, робочі місця стоять, а це суперсучасне підприємство. Європа нас не розуміє, ніколи не збагне, як наш суд приймає певне рішення, бо є «вказівка» зверху.

- Вас вважають на Жидачівщині не бідною людиною, зараз з’явилися люди, які по фінансових статках, мабуть, можуть рівнятися з вами, але підприємства їх працюють в тіні. Скажіть, фінансова еліта в районі є?

- Можна сказати, що нема. Вона не є прозорою, не готова надавати допомогу тим, хто цього потребує. Чому вони так поводяться, не можу сказати. Я особливо з ними не спілкуюся. В мене нема до них поваги. Вони поводяться неправильно. Не можна не думати про тих людей, які в селах доживають і пропадають.

- Під час виборчої кампанії ви їздили по Жидачівському району. Що вас найбільше вразило?

- Повна зневіра людей. Я вважаю, що ера Ющенка шкідлива ніж ера Януковича. Янукович такий і був, йому не треба було мінятися. А від Ющенка ми чекали іншого… Але це моя власна думка.

- В українців є звичка жити вчорашнім днем. Це вмотивовується словосполученням: «А якби»… Що, на вашу думку, змінилося б, якби президентські вибори закінчилися по-іншому.

- В оточенні Тимошенко було дуже багато випадкових людей і дуже багато помилок. Можливо, було би більше демократії, але великих очікувань в мене не було тому, що я достатньо добре знав людей, які були в оточенні Юлі Володимирівни. Вона мужня жінка, але треба мати команду. Є два типи керівників. Один – от я хороший, а всі навколо мене ніщо, другий тип – я керівник, але я без них, тих, хто мене оточує, - ніщо. Юля Володимирівна відноситься до першого типу. Вона не задумувалася над тим, що треба займатися командою, що треба її формувати, що треба, щоб ці люди були сильні, аби робити її сильнішою. Вона цим не займалася. Як вона могла зробити Бродського другою людиною після себе, знаючи, яка це людина. Кожна людина має право на помилку, але помилка помилці «рознь». Якщо ти керівник і несеш відповідальність за свої дії, ти не можеш помилятися так часто і так грубо. Чи можна керувати державою одній людині - ні не можна. Кадри вирішують усе, на жаль, це твердження мало прижилося в нашій державі, а от в Японії воно принесло фантастичні результати.

- Було таке, щоб ваші кадри, які ви підбирали, зрадили вас?

- Скажімо по-всякому було… Було, правда, вони потім жаліли про це. Пакіж, Пітула – це теж мої кадри. Мене хтось був запитав, чи готовий хтось з них очолити комбінат, я відповів, що це не в їх компетенції, вони хороші керівники на своєму рівні.

- Які, на вашу думку, перспективи ЦПК?

- Ситуація навколо комбінату дуже складна, і вона пов’язана із власником. Власником підприємства зараз є пан Коломойський. Людина надзвичайно непроста. Була загроза, що він міг повторити участь Ходорковського в Росії, але, як мені, відомо вся єврейсько-європейська спільнота об’єдналася і підтримала пана Коломийського. Його ніколи не цікавив ЖЦПК як стратегічний об’єкт, його цікавив ЦПК як об’єкт, з якого можна взяти гроші. Будь-який бізнес - це заробляння грошей. Але заробляти можна по-різному. Можна вкладати стільки, а заробляти стільки. От я пам’ятаю, чому я мусив піти з комбінату, в мене була суперечка з паном Суркісом і Медведчуком. Вони забагато хотіли забирати із комбінату. Я заперечував, треба, щоб комбінат розвивався, він не в тому стані, щоб стільки забирати. У відповідь почув, що у нас різні погляди на майбутнє підприємства. Та команда хоч робила зовнішні ознаки розвитку комбінату, а команда Коломойського не робить жодних ознак. Це було не тільки повне виснаження і зупинка комбінату. Це було таке відношення, якого в цивілізованому світі просто не розуміють. Я вважаю, що навіть у цьому випадку треба шукати вихід із становища, але не відкидаю можливості, що через кілька років комбінат втратить свою цінність. Він стане тягарем для будь-кого, тоді вже не можна буде знайти когось, хто б хотів купити його чи попробувати його підняти. Взяти і віддати - так, але щоб його підняти… Для них це просто актив, і їм байдуже, що це містоутворююче підприємство, від нього залежить життя регіону.

Якщо найближчі рік-два не буде зміни власника, який би був зацікавлений в розвитку підприємства, то доля його незавидна. Нині побудувати нове підприємство в чистому полі буде дешевше ніж попробувати підняти оту руїну. На жаль, посада директора там є чисто номінальна, це як опудало на городі - лякати людей на підприємстві, а не керувати його розвитком.

- Депутати минулої обласної ради зажили недоброї слави завдяки корупції, яку, до речі, так ніхто і не довів з правоохоронних органів. Чи унеможливиться корупція в теперішній раді, адже нові сили, що прийшли, позиціонують себе борцями з цим злом?

- Найближчий час покаже. Не хочу робити остаточний прогноз, побачимо. Запитань дуже багато. Чому Львівська область на останньому місці по інвестиціях в Україні? Інвестор не йде туди, де не розуміє, за що він повинен платити чиновнику. Так, він хоче заробити гроші, якщо він створює робочі місця, платить податки, чому він має платити ще й чиновникам?

- Побажайте щось читачам.

- Іде новий рік, і чомусь не відчувається радості, духовного піднесення, а на душі тривога. Це трохи лякає. Арешт Луценка, інших високопосадовців, це для чого треба було перед Новим роком? На Новий рік, на Різдво люди чекають добра, прощення. А такі речі лише відвертають людей від влади.

Розмову вів Андрій ДАНИЛЕЦЬ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин