Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

З вершин прожитих літ. З нагоди 85-річчя Богдана Гориня

Уперше про братів Горинів  – Михайла та Богдана я почув у 1965 році від мого сусіда Ярослава Кривого, який навчався тоді у Львівському університеті ім. Івана Франка.

Мені на той час було 14 років. Я уже захоплювався літературою, поезією і дуже багато читав про історію Козацтва. То була моя улюблена тема. Зростав у патріотичній національно-свідомій родині. Але, на жаль, про національно-визвольну боротьбу післявоєнного підпілля майже нічого не знав. Ярослав розповів мені про перші арешти представників творчої інтелігенції Львова, серед яких були Михайло та Богдан Горині. Ще й досі відчувається це гнітюче відчуття несправедливості, яке я пережив від розповіді мого сусіда. Власне саме тоді я і довідався, що брати Горині мої земляки, мої односельчани. Ця розповідь стала переломним моментом у моїй свідомості. А в старших класах я уже бився зі своїми ровесниками, які називали Горинів ворогами українського народу, «американськими шпіонами». З того часу брати Горині стали для мене символом гордості і незламності у боротьбі проти більшовицького режиму.

Перша моя зустріч із Богданом Горинем відбулася у вересні 1975 року. Богдан тоді вже був одружений із моєю двоюрідною сестрою Оксаною Худяк і часто приїжджав до мого вуйка Івана, щоб допомагати в роботі. Вуйко вирішив скористатись з приїзду зятя і попросив мене допомогти завершити будівництво ганку. Тоді я вперше в житті побачив Гориня. Для мене брати Горині були уже героями, «небожителями». Я ще дуже ніяковів перед паном Богданом, обдумуючи в голові по декілька разів кожне речення, перш ніж вступити в розмову з Богданом. Його лагідний, співучий голос, добірна українська мова, дотеп, жарт буквально чарували мене. Адже я розмовляю з людиною, що не побоялась виступити проти жорстокого кримінального режиму найбільшої у світі радянської імперії.

Під час вечері Богдан повів цікаву, захоплюючу розмову про Василя Стуса, Василя Симоненка, Ліну Костенко, Івана Світличного, Миколу Вінграновського. З усіма ними і багатьма іншими відомими письменниками, художниками України Богдан Миколайович не тільки був знайомий, але й тісно співпрацював як літературний критик і мистецтвознавець. Згадував також про свої зустрічі з відомим львівським скульптором І. Северою, письменником Д. Лукіяновичем і з багатьма митцями-старожилами й вченими Львова, які знали ще І. Франка.

Пригадую, як Богдан розповідав мені про останню зустріч із Василем Симоненком. Симоненко тоді вже тяжко хворів після організованого побиття агентами КДБ. Незабутньою була розповідь про спільну поїздку з патріархом української радянської літератури Павлом Тичиною на четверту Всесоюзну нараду молодих письменників Радянського Союзу у Москву.

Я впивався його розповідями і захоплювався його широкою ерудицією. Адже Богдан на той час, наприкінці 50-х – початку 60-х рр., був уже відомим у Львові мистецтвознавцем і літературним критиком. Його глибоко аналітичні статті з питань літератури мистецтва започатковували якісно нову методологію у розбудові новітньої літературно-мистецької критики. Його статті, виступи уже набувають широкого резонансу серед творчої інтелігенції тогочасної України.

Пригадую, як десь наприкінці 70-х – поч. 80-х років Б. Горинь вручив мені запрошення на цикл лекцій про життя і творчість художників епохи Відродження, які він проводив у Львівській картинній галереї. Невеличкий актовий зал галереї буквально тріщав від шанувальників мистецтва. Послухати лекції Богдана Гориня приходили студенти, відомі львівські художники, поети. Тоді, навчаючись ще у Львівському інституті фізичної культури, я часто навідувався до Львівської картинної галереї, щоб послухати екскурсії, які проводив Б. Горинь. Богдан Миколайович буквально заворожував екскурсантів своєю емоційною, аргументованою, підсиленою цитатами розповіддю про художників, їх епоху. Пан Богдан на той час уже один із найвідоміших мистецтвознавців Львова. Він досконало знає мистецтво епохи відродження, періоду класицизму. Він багато працює над новими течіями і напрямками європейського живопису. Вивчає творчість Анрі Поля Гогена, Вінсента ван Гога. Здавалось, не було такої теми в галузі європейського мистецтва, якої не торкався б у своїй діяльності на посаді старшого наукового співробітника Львівської картинної галереї Б. Горинь.

Не полишає Богдан Миколайович і теми українського мистецтва. Найбільше його цікавить творчість українських художників кінця 19 – початку 20 ст. Він досліджує творчість Архипенка, Новаківського, Монастирського, Васильківського. Із властивою йому відповідальністю збирає матеріал про українських художників-іммігрантів, зокрема про В. Цимбала, С. Гординського. У  цей час Б. Горинь активний учасник обласних та республіканських виставок вітчизняних художників. Без нього не обходиться жоден захід культурно-мистецького життя Львова.

Півтора десятка років Богдан Миколайович – в епіцентрі літературно-мистецького життя України як визначний мистецтвознавець і літературний критик. Та друкувати Б. Гориня у газетах, журналах було фактично заборонено. Але з початком горбачовської перебудови для Б. Гориня почався новий період в його особистому житті – період громадсько-політичної діяльності.

Моє знайомство з Богданом Горинем, зустрічі з ним кардинально змінили мої погляди на подальше життя. Я вирішив стати на шлях боротьби, який проклали мої земляки – Богдан та Михайло Горині. Залишаю згодом інститут фізкультури і в 1977  році вступаю на  філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника. А далі, починаючи з 1988  року, разом із братами Горинями поринув у боротьбу за незалежну Українську державу. Колись у листі до відомого грецького філософа Арістотеля батько Олександра Македонського Філіп II писав: «Арістотелю, я щасливий не тільки тому, що в мене народився син, а тому, що він народився в час, коли живеш ти». Я теж безмежно щасливий, що народився у той час, коли жили Михайло Горинь, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, з якими щедра доля дарувала мені стати пліч-о-пліч у найвідповідальніший період нашої національної історії – в період боротьби за незалежність Української держави.

А Вам, пане Богдане, хай Господь не поскупиться на дари земні, щоб ще не один рік ми могли чути голос один одного і вітати з появою у цей неповторний світ земного буття. Многих літ Вам, дорогий односельчанине, побратиме, славний лицарю землі галицької!

Степан РЕВУЦЬКИЙ.

Фото з проведення акції до Дня Злуки, яку організовував Богдан Горинь із однодумцями.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин