Не стало Андрія Гергерта. Добробатівець, командир 8-го батальйону «Аратта» друг Червень пішов sз життя 1 серпня у віці 42 роки.

Шість років він воював із спільним ворогом – російськими сепаратистами. Останній рік – із власним ворогом, раком. Двічі Андрій йшов по нашому окрузі до Верховної Ради і двічі був другим. Фактично, через вибори наші люди дізналися про Гергерта.

У нас так часто буває, що за життя бачать тільки негатив, а потім пробують шукати добре. Всі ми люди, у кожного є і те, і інше. І Андрій був як всі, але далеко не як всі…

У прощальному слові на Личаківському кладовищі командир і друг Андрія Дмитро Ярош сказав:

– Ми втратили людину державного мислення, великого воїна. Ми сьогодні ховаємо свою частину. Ми пройшли разом непрості і нелегкі часи. Але сьогодні йдеться не про це. Андрій був великим мрійником і одним з небагатьох, хто вмів свої мрії втілювати в життя. Він страшно вірив у перемогу України і знав твердо, що ми виженемо ворога з Донбасу і українського Криму. Українці – найсильніша нація, говорив Андрій, і ми сьогодні над цією могилою маємо поклястися, що ворог буде переможений, незважаючи на те, яка влада і куди нас ведуть…

Кілька тисяч людей прийшли прощатися з Андрієм Гергертом у Львові. Більшість у формі, колишні АТОвці, добробатівці, волонтери. Серед тих, хто прийшов, відомі обличчя: Ярош, Амброськін, Грицак, Настя Приходько, багато місцевої львівської еліти.

З гарнізонного храму, що в центрі Львова, процесія пішки вирушила на Личаківський цвинтар. Труну накрили жовто-блакитним і червоно-чорним прапорами. Вздовж дороги люди на колінах проводжали Андрія в Останню дорогу, туди, на Правду… В Андрія залишилися дружина та четверо дітей.

У далекому 2016  році я  вперше взяв інтерв’ю в Андрія Гергерта – Червня, тоді вже командира добробату. Йшла війна, ми понесли великі втрати. Проте мало хто мав поняття: а що там, на «передку», хто там в окопах? Саме після цього інтерв’ю я по-їхав в Широкіне, де саме й стояли Андрієві хлопці з «Аратти». Тоді вийшла серія публікації під назвою «Війна, якої немає. Солдати, яких «не існує», в якій я розповідав про побачене і про історії тих хлопців, які тоді воювали на передніх рубежах…

Якщо сказати одним реченням про Андрія і його короткий шлях з довжелезною життєвою дорогою, то підходить словосполучення: «Андрій зробив себе сам…». Я читаю ті рядки інтерв’ю чотирирічної давності, слухаю аудіозапис нашої розмови і розумію, скільки не ввійшло тоді з того, що ми говорили. Сьогодні ці слова мають інше значення. Сьогодні все по-іншому…

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.