Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Щоб було молоко - час заготовляти корми…

Відійшли вже в минуле часи, коли і статистика, і відділ райдержадміністрації звітували, скільки і де посіяно, заготовлено, підживлено. Сьогодні виглядає так, що до цього вже нікому в державі нема діла: час такий настав. Фермер залишився сам-на-сам зі своїми проблемами, планами, можливостями та мріями. І з ранку до ночі, без вихідних і відпусток він у роботі, в русі. А по-іншому не можна, зупинишся – загубиш…

Ми вже неодноразово писали про господарку фермера Богдана Деньковича, що у  Пчанах Жидачівського району. Вона справді взірцева не  лише в області, а, мабуть, і в Україні, а може, й за межами держави. Є тут все: і рослинництво, і племінне тваринництво, якому Богдан Степанович приділяє особливу увагу. Мало де так є, щоб корова давала в  день по 30 літрів молока. А щоб так було, цю корівку треба ой як добре годувати. Щоб скласти ідеальний раціон для корови, який би підтримував її здоров’я та високу продуктивність, треба забезпечити тварин високоякісними кормами.

У природи нема поганої погоди… Погодні умови дуже часто роблять неприємні «сюрпризи» фермеру. Наприклад, настає час заготівлі сінажу, а «небесна канцелярія» розпорядилася «запустити» дощі. Особливо це відчутно цього року.

– Використовуємо кожну погожу днину, – розповідає п. Богдан. – Розпочали укіс жита на сінаж. Зберемо, засіваємо одразу кукурудзу. Два врожаї за сезон, технологія…

Щоб ця «технологія» працювала, все і всі мають працювати як один механізм. Трактористи, комбайнери, водії, ті, хто закладає яму на 1200 тонн сінажу. Їх таких поки що три. Один за одним заїжджають машини із зеленою масою. Далі цю біомасу трамбують і вносять консервант. Важливе значення має правильний вибір якісного консерванту. Дуже часто недобросовісні їх виробники пропонують неякісний продукт під виглядом суперефективного. Застосування таких консервантів (заквасок) зводить нанівець усі зусилля заготівельників кормів, навіть тих, хто дотримувався усіх відповідних вимог для правильного їх закладання. Тому Степанович закупляє його у вже перевірених відомих німецьких виробників.

– Планували почати заготівлю декілька днів тому, але погодні умови не дають змоги зробити це своєчасно. Втім, ми не запізнилися. Розпочали укіс і майже зразу почнемо підбирати згідно з технологією. Кілька погожих днів – і ми встигнемо. Головне, аби не дощі. Від силосної ями їдемо на поле, де косять жито. Приємно проїхатися шутрованою дорогою, де чисто викошені рови, обкошені поля.

– А там, – показує п. Богдан (на якісь нагромадження кущів і дерев), – ми викорчовуємо давно зарослі поля, на які вже всі махнули рукою. Технікою допомагають друзі. Приїдете в кінці літа сюди – не впізнаєте…

Ми вже на полі, де косять жито. Два трактори «Нью Холанди» чекають на свіжу масу, щоб доставити на  ферму. Підходить агроном Мирон Пельо і повідомляє, що у  голландській косарці урвався ремінь. Це вже кілька годин простою, а час не терпить, бо знову хмариться. Навіть техніка не витримує темпу, хоч і голландська…

– Скосили 12 гектарів і сьогодні підбираємо. Тут буде 50 га. Сподіваюся, за ці два погожих дні ми оце поле заберемо.

Дійне стадо у  господарстві Деньковича утримується постійно на фермі.

– Корова, – розповідає п. Богдан, – перетравлює корм за допомогою бактерій, і для кожного корму є свій вид бактерій. Якщо ми будемо постійно змінювати корм, не буде вироблятися та певна кількість бактерій. Тому тримаємо ВРХ на монокормі. Це дає нам стабільну продуктивність і стабільні якісні показники молока. Це сучасна практика, і раціон легше збалансувати, коли ти маєш стабільну базу кормів. Наука…

З поля «летимо» на  ферму. По дорозі п. Богдан домовляється про ремонт косарки. Вирішено. Зроблять.

Під’їжджаємо до нової «контори» – адмінбудинку. Її минулого тижня відкрили як годиться, з освяченням приміщення священником місцевої парафії о. Василем. Тут розмістяться бухгалтерія, кабінет голови і велика їдальня для працівників. Денькович переконаний: щоб людина добре працювала, вона має добре і в хороших умовах харчуватися. Люди задоволені.

У їдальні молоді хлопці  – ветеринари господарства Олег і Володимир під керівництвом досвідченого пасічника п. Богдана Гамлія качають мед… Так, так, у Деньковича поряд стоїть пасіка – близько 20 вуликів. Останнім часом тільки й чути: ті безсовісні фермери потравили бджоли. Богдан Степанович каже: «Я ж собі не ворог. Бджола – це врожай, мій врожай. Вся біда від якості хімікатів і способу введення в грунт. Я собі ніколи таке не дозволю, бо якщо загине чиясь бджола – загине і моя…»

Ми сіли в їдальні за стіл. Хлопці швиденько принесли свіженького травневого медку. – Розумієш, Андрію, на землі, в сільському господарстві не всі можуть і будуть працювати. Це треба любити, цим треба жити щодня, коли добре і коли зле. Деколи так припече, прийду, сяду і кажу собі: все, завтра «під ніж». А  переспиш кілька годин, прийдеш на ту ферму, відчуєш той запах і… Якось буде, дам раду…

Знаєш, вже навіть допомоги від держави не хочу. Аби лише не заважали працювати і палиці в колеса не сунули. Адже, як би не було, у моїй господарці працює близько 50 людей, як правило, майже всі місцеві. Вдома. Нікуди не треба їхати, біля сім’ї. Люди потрохи це вже розуміють. Буде все добре, пережили москалів і коронавірус переживемо…

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"