Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

ЮРІЙ ПУТАС:«Ми українці, ми міцні духом!»

«Хто він такий? Що це за пан?» Подібні запитання нам ставлять люди, котрі отримали продуктові набори від Юрія ПУТАСА. Якщо лаконічно, то можна сказати так:українець, патріот, благодійник, підприємець, музикант, спортсмен…

Той, хто вирішив у 18 років, що він чоловік, а отже не може просити у батьків грошей і сам розпочав заробляти. І в малослівного, але беручкого хлопця усе вийшло. Він відкрив маленьку продуктову крамничку, а згодом маленьку справу перетворив у більший бізнес… Та щоб зрозуміти суть людини, варто поставити їй хоча б три запитання.

– Юрію, ви давно фінансуєте та просуваєте документальні фільми про Шептицького, підтримуєте театри, спортивні заходи і т. д. А ось недавно і взагалі побили рекорди у благодійності. Власноруч роздали біля двох з половиною тисяч пасок, а ще близько п’ять тисяч масок, самі власноруч спакували 200 великих продуктових наборів… Навіщо ви це робите?

– Спочатку скажу про Андрея Шептицького. Це дивовижна постать надважлива узагалі в становленні України. Він для мене як духовний наставник. Знаєте, Шептицький був заможною людиною, але він свої статки витрачав для розбудови української держави, для навчання її передової еліти.Щодо тих моїх добродійних вчинків, то це не є щось особливе. Думаю, допомагати потребуючим повинен кожен. Кожен, хто має хоч найменшу можливість. Бо не можна радіти чи милуватися достатком, коли по сусідству з тобою живе людина, котрій не вистачає елементарного. Адже навіть мінімальна підтримка може стати поштовхом комусь до важливого. Я вважаю, якщо ти дійсно свою землю любиш – живи тут і роби так, щоб людям довкола тебе жилося краще.

– А хто ваші батьки, діди? Де ви народились?

– Батьки мої далекі від комерції люди. Я  народився у Львові. Моя мама працювала на будівельному підприємстві, яке розбудовувало Сихів та інші райони міста Львова. Батько мій був теслею. Мій дідусь по родовій лінії мами – Іван Ганкевич служив у формуваннях Українських Січових Стрільців та в Українській Галицькій Армії. Там також служила й бабуся Єфросинія. Іван Ганкевич організовував «Просвіту», хати-читальні на Старосамбірщині, завжди організовував вшанування пам’яті вояків. Словом, мій дідусь справив на мене враження на все життя. А ще дід Іван мав велику бібліотеку і вважав, що музика також гарно виховує людину. Тому нас із братом віддали до музичної школи. Я закінчив Львівське музичне училище. Отож, став дипломованим музикантом і диригентом…

А ще, як і більшості хлопців, мені захотілось стати сильним, тому записався на бокс. І у боксі, можливо, навіть трохи несподівано для себе, досяг дуже непоганих результатів – виступав за збірну України. До слова, у 1993 році на республіканських змаганнях мені довелося вперше позмагатися з Володимиром Кличком, це було на змаганнях у Кузнєцовську, де я виступав за Львівщину, а Володя – за місто Бровари. Потім були й інші бої з цим боксером. Згодом вступив до Тернопільської академії народного господарства. То за основним фахом я економіст.

– Ви створили громадський проєкт «Духовна Україна», а чому той РУХ ви назвали саме «Духовна Україна»? Ви ж підприємець, прагматична людина…

– Можете вважати мене ідеалістом, але я прагну, щоб між нами у всіх стосунках домінували цінності. Духовні цінності. Людина, котра не краде, не грабує, не обманює власний народ, повинна мати шану серед нас. І якщо така людина каже, що вона атеїст – то вона однак є ближчою до Бога, ніж той, хто перехрестився і поцупив чужого гаманця або бюджет міста чи області. Коли я створював робочі місяця, (на сьогодні уже створив біля тисячі робочих місць), я не думав про те, щоб нажитися. Мене вчили змалку, що чоловік мусить працювати. І якщо він може зробити чогось багато корисного не тільки для себе, то він зобов’язаний це робити. Ми з братом створили Галицький соціальний ярмарок, де є умови купити за вигідною ціною продукт малозабезпеченій людині. Там є умови за найнижчими орендними цінами винайняти собі робоче місце і приїхати з району туди, щоб продавати свій товар у Львові. Я й надалі планую створювати більше робочих місць для людей. Я не хочу жити в чужій країні. Я не хочу, щоб колись на чужину поїхали мої два сини. Нас зараз деморалізують, підривають впевненість у собі, у своїх силах. Не даймося! Ми нація сильних людей! Українці сильні духом. А, як казав Андрей Шептицький, саме духовність є опорою держави. То  давайте разом будувати й надалі Духовну Україну. Міцну Україну.

З нагоди наближення Дня Матері висловлюю вдячність усім матерям за ваше терпіння, витримку, дивовижну мудрість і мужність, з якими ви, долаючи нинішні негаразди, зберігаєте віру у завтрашній кращий день для своїх рідних і близьких, для нашої країни.

Тож здоров’я вам, тепла і благополуччя.

Хай під променями травневого сонця розтануть усі ваші негаразди!

Олесь ГІРНЯК.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"