Історія бізнесу родини Зиновія Козицького і його двох синів - Максима і Степана - наочна ілюстрація того, як в Україні, маючи бажання, бізнесовий хист і початковий капітал, ловлячи тенденції розвитку приватної регіональної енергетики в Україні, можна робити бізнес в енергетичній галузі.

Успішний лікар Зіновій Козицький, в 1990-х змінив професію психіатра на газодобувний бізнес. Нині важко таке уявити. Але життя підказало що це правильний шлях по якому згодом пішли і сини п. Козицького, Максим і Степан.

Сьогодні Козицький-старший вже відійшов від оперативного управління і займається загальною координацією діяльності сімейного бізнес-холдингу. Його молодший син Степан керує сервісною компанією з буріння і облаштування нафтогазових свердловин, з якої і починався сімейний бізнес. Максим же вибрав нове для сім'ї напрямок діяльності і зайнявся розвитком відновлюваних джерел енергії.

Сьогодні наша розмова про тих, хто видобуває газ на Жидачівщині.

Дванадцять компаній станом на 1 січня 2017 року мали 61 чинний спеціальний дозвіл на геологічне вивчення нафтогазоносних надр та видобуток нафти й газу на території Львівської області.

«Західнадрасервіс» - одна із них, і саме , п. Зіновій Козицький, має спецдозвіл на геологічне вивчення, площі – Мостище-Крехівська, яка знаходиться у нашому районі.

Компанія «Західнадрасервіс», продовжуючи традиції розвитку галузі, проводить повний спектр робіт з розвідки, дослідно-промислової розробки газових родовищ та постачання природного газу кінцевим споживачам.

Ще кілька років тому, якщо мова заходила про видобуток газу, ми мимоволі поверталися в бік Стрия і говорили про Дашаву. Але, виявляється, і на території нашого, Жидачівського району видобувають блакитне паливо, більше того, активно ведуться розробки щодо пошуку і відкриття нових родовищ.

«Західнадрасервіс». Вперше з представником та співвласником компанії Степаном Козицьким познайомився на введенні в експлуатацію у 2015 році Крехівського родовища газу. Тоді урочисто, в присутності голови ОДА, місцевої влади було запущено в експлуатацію родовище, запаси газу якого, за попередніми оцінками експертів, складають близько 150 млн. кубометрів.

Хто ж вони, родина Козицьких, як сталося так, що колишній лікар (Козицький старший за фахом лікар) разом із двома своїми синами створив компанію, яка займається видобутком газу і не тільки цим?

Офіс фірми Козицьких розміщений в самому центрі Львова біля університету Франка. Це історична будівля, і вже пізніше в розмові з Степаном Козицьким я зрозумів, наскільки важливим і значущим для родини Козицьких є традиція, родинні стосунки, історія та порядність у взаєминах з людьми і партнерами. Але все по порядку.

Переді мною молодий приємний у спілкуванні Степан Козицький - молодший. Ми зручно розмістилися в його кабінеті. На стіні фотографії, де троє Козицьких стоять біля бурової десь у Швеції чи у штатах.

- Отже, Степане, як сталося що ваша сім’я розпочала видобувати газ?

- Все почалося у 2004 році. Батько започаткував разом із партнером діяльність на Франківщині в Богородчанському районі. Першим було Старобогородчанське газове родовище. Тоді в компанії, включно з моїм батьком, працювало 5 чоловік. На сьогодні в нашій компанії працює трохи більше 300 працівників.

- Добре, але ми чули, що батько лікар, мати лікар і ніхто стосунку до нафти й газу у вас в родині не мав. До речі, яка у вас освіта?

- Перша освіта - закінчив факультет міжнародних відносин, економічний напрям, а вже друга - національний університет нафти і газу в Івано-Франківську , інженер-бурильник. Так сталося, що саме друга освіта дала мені те, що я насправді хотів. Геологія, розвідка, я цим живу, можу слухати розмови про це годинами, спілкуватись з фахівцями, багато читаю на цю тематику.

Справді, у нашій родині ніхто не працював до цього у нафтогазовій галузі. Але так склалося життя, що батькові довелося пізнавати і цю сферу діяльності, а вже потім до справи долучились ми з братом.

На сьогодні наша компанія по технології видобутку однозначно попереду у галузі. Ми співпрацюємо з провідними компаніями США, Китаю, Австрії. У нас все сучасне і найкраще. Приміром, буровий розчин, який ми використовуємо в процесі буріння, в Австрії використовують фермери для підживлення рослин…

– А що собою являє технологія видобутку газу. Що ви закачуєте під землю і чи це безпечно?

- Для прикладу: буриться свердловина на глибині 1000 м. Статичний тиск там 100 атмосфер, і запускається труба. Вона цементується, потім прострілюють трубу, утворюють свердловину, через яку цей газ виходить на поверхню під тиском. Якщо глибина 350 метрів, це 35 атмосфер. Далі він виводиться на поверхню і йде в трубопровід.

- А в трубопроводі газ під яким тиском?

- До 50 бар. Тому ми змушені збільшувати тиск газу за допомогою компресора, і якщо говорити ,наприклад, про Образницю, ми з 35 атмосфер його докачуємо до 50.

- Хоч опалювальний сезон позаду, чимало нарікань з боку людей на те, що в хатах цей газ погано горить. Кажуть, що там повітря домішують. Чи мають ці здогадки якесь підґрунтя?

- Чесно кажучи, я так не думаю, тому що газ з повітрям змішувати вибухонебезпечно. Можливо, тиск у трубі не відповідає нормі. Щодо нашої компанії, то газ у трубу з необхідною згідно з газотранспортним кодексом нормою точки роси 8 ми подаємо з мінус 12 - 20. Чим менша точка роси,тим менше в газі вологи.

- Тобто, якщо так брати по якості, то ваш газ якісний?

- Звичайно. Абсолютно. До речі, по технології ми одна з перших компаній в Західній Україні, яка запустила абсорбційну сушку газу, що дозволяє давати от таку точку роси. Тобто якщо точка роси газу, який видобувається з свердловини, там плюс 2 - плюс 3, ми його ще доосушуємо.

- До речі, уточніть на якій глибині ті свердловини що у нашому районі.

- З чотирьох свердловин, які в Жидачівському районі, дві свердловини пробурені на глибину 1000 м, а дві - на 350 м. Ми думали, що поклади є глибше, але вони виявилися на глибині 350 м.

- Коли ви відкривали родовище в Облазниці, наші люди напівжартома говорили: «Та що вони там видобувають, просто просвердлили до Дашавського сховища і звідти тягнуть газ…».

- Весело. (Степан посміхається)…Я зараз боюсь помилитись, але дашавський газ є на глибині десь від 800 до 1100 метрів. З Облазниці до Дашави кілометрів 20. Свердловина дренує 300, від сили 500 метрів. Якщо ми говоримо про кілометри, то це нереальні речі.

- До якого часу у вас є ліцензія?

- Якщо говорити про Образницю, то вона закінчується в серпні 2017 року.А ми зробили вже проект захисту запасів, і я думаю, що до серпня продовжимо.

- А взагалі, ліцензію дають на скільки років?

- Ну, згідно із законодавством, наші компанії мають ліцензії в інших районах Львівської області на 20 років.

- Окрім Жидачівщини, де у вас є ще свердловини?

- Ну наші свердловини є у Стрийському, Яворівському районі.

- Якщо порівнювати в Стрийському, Яворівському та Жидачівському, то де найбільше є запасів?

- У Стрийському. Стрийщина - це взагалі такий апологет газовидобутку.

- Чи плануєте надалі шукати у нашому районі газ?

- Звичайно. У 2017 році ми плануємо пробурити три свердловини, до речі, на різні глибини до 1500 метрів. Тобто шукаємо поклади ще. Також у цьому році хочемо провести один капітальний ремонт свердловини.

- Зараз мова йде тільки про газ?

- Ну якщо буде нафта, то, звичайно, будемо раді.

– Кілька років тому всіх запевняли, що проблему вирішить сланцевий газ. Відводились площі під видобування, навіть прийшли іноземні компанії. І все завмерло. На вашу думку, на нашій території сланцевий газ має перспективу?

- Думаю, ця галузь має перспективи. Я багато разів їздив в Америку, вивчав це питання. Якщо робити все правильно, немає там загроз екологічних чи будь-яких. Звичайно, якщо не дотримуватись умов екологічної чи фонтанної безпеки, можливо, є і якісь випадки негативні, хоч, повторюся, якщо робити все правильно, це безпечно.

- Ви говорили, що займаєтесь відновлювальною електроенергією на Самбірщині і на Старосамбірщині. На Жидачівщині не плануєте?

- Ми готові. Пропозиції поки не надходили. Тому що це потребує виділення землі під встановлення відновлювальних джерел, сонячних чи вітрових.

- У вас є підрахунки, скільки заплатила коштів ваша компанія в місцеві бюджети Облазницької і Сидорівської рад?

- На жаль, сьогодні в місцевий бюджет ми платимо тільки за землю. За два останні роки підприємство заплатило до державного бюджету 62 млн. 934 тис. гривень. Не думаю, що так багато в Жидачівському районі компаній, які можуть похвалитися таким результатом. На жаль, поки що ті гроші спрямовуються 100 відсотків до центрального бюджету. Сільській раді допомагаємо по потребах: дах перекрити, вікна в школу допомогти профінансувати, на церкву допомагали, футбольну команду підтримуємо. Якщо буде введено у дію законодавство про 5 -% від ренти сплату до місцевого бюджету, то кошти будуть залишатися на місці, і для нас це краще, оскільки такі органи влади будуть лише нам сприяти.

- Де ви себе бачите в майбутньому: у традиційних джерелах енергії чи все-таки в енерговідновних?

- Ми рухаємось у двох напрямах паралельно - і в традиційних, і у відновлювальній енергетиці. Традиційною енергетикою ми просто вже давно займаємось. Сьогодні такий час, що треба працювати з відновною енергетикою. Цього року ми запускаємо проект, який не має аналогів у Західній Україні. Газотурбінна установка, яка буде спалювати частину газу і виробляти електро- та теплову енергію, яку ми нині використовуємо для осушки газу. Будемо вести переговори з сільською радою щодо започаткування тепличного господарства, тому що тепла буде надлишок.

- Чи існують на сьогодні проблеми із закупівлею зеленої енергії державою?

- Ні. Сьогодні тарифи погоджені, тільки ставай і працюй. Всі бажаючі спокійно можуть виробляти й продавати сонячну і вітрову енергію за зеленими тарифами.

- Хто у вас за що відповідає у родинному бізнесі?

- Батько координує роботу всіх підприємств. Ми з братом ведемо певні ділянки.

- Ваш бізнес матиме родинне продовження?

- У мене двоє дітей і в брата двоє дітей. Мої діти ще малі: дочка в другому класі, а меншому сину 5 років буде. Якщо чесно, то над цим ще не думав. Але сімейний бізнес є сімейний бізнес. Комусь доведеться його рухати далі.

Розмовляв Андрій ДАНИЛЕЦЬ.