Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Жидачівщина прощалась із загиблим воїном навколішках!

8 червня поблизу фронтової Авдіївки загинув від прямого влучання зенітки уродженець Дем‘янки-Лісної Ярослав ЦАП. А вже 11 червня 2016 року провести в останню путь земляка вийшли сотні жителів придорожніх сіл Жидачівського та Миколаївського районів.

 

Від Розвадова і аж до рідного села траурний кортеж супроводжували десятки автомобілів. Юрби людей збирались обабіч траси, вигукуючи "Герої не вмирають!", і кидали на дорогу свіжі троянди. В ту мить у сільських церквах тривожно били дзвони. Не стримував сліз від пекучого болю ані малий, ані старий. Ніби усіх раптово пройняло, що війна й далі збирає криваві жнива. Що насправді немає ніякого "перемир‘я". Що Схід України щодня у вогні і той вогонь пожирає наших людей.

 

Це вже четвертий воїн із Жидачівщини, який поповнив лави Небесного Батальйону. Володимир Попович - у серпні 2014-го, Мар‘ян Козак – у серпні 2015-го, Роман Даньків – у листопаді 2015-го, а тепер Ярослав Цап - у червні 2016-го.

Провести в останню дорогу до рідної хати Ярослава приїхали його бойові побратими - старший сержант Руслан Антошин та капелан 128-ої бригади отець Мар‘ян. Після закінчення проводів вдалось з ними поспілкуватись, хоч коротко, але змістовно й без зайвого пафосу. Отже, яким воїном був Ярослав Цап?

Руслан Антошин, старший сержант роти вогневої підтримки 1-го батальйону 128-ої бригади:

- Ярко був вправним механіком-водієм. Кермував МТЛБ (багатоцільовий броньований тягач). Це славетна машина, бо вижила під Дебальцево і після ремонту потрапила до нас. Ми її лагідно називали "Мацьонька".

Останнім часом рота Ярослава тримала блокпост поблизу Авдіївки. Його називають "Зеніт", це колишня частина протиповітряної оборони. Так от, там ані дня спокою. Особливо "сєпари" знавісніли останні місяці.

По телевізору кажуть про "мінські домовленості", "режим тиші" та інші нісенітниці, аби розслабити людей. А я вам скажу, як воно насправді: навіть удень по нас гатять із САУшок (150-мм артилерія) та важких мінометів.

Так було й 8 червня. Уночі наш пост накрили канонади ворожої артилерії. В Ярка поцілили прямою наводкою із "шилки" 23-мм зенітної установки. Куля прошила таз наскрізь. Шансів вижити не було. Ярослав загинув відразу.

Тієї ж ночі ми втратили ще одного бійця - 30-річного прапорщика із Закарпаття. Осколок від вибуху снаряда попав у шию...

Ярославу зоставалось до "дембеля" всього два місяці. Уже на початку осені він би повернувся додому. Але не судилося. Чомусь хороших людей Бог забирає швидко. І тепер він ще один янгол 128-ої бригади. Йому там на небі видніше, хай пильнує за нами. А ми вже постараємось за нього "віддячити" російським ворогам.

Мар‘ян, капелан Синодального управління військового духовенства УПЦ КП:

- Я провів декілька місяців на передовій. Зокрема був капеланом у 128-ій бригаді. Неодноразово доводилось сповідати бійців частини. Серед них Ярослава.

Мене часто запитують, що ж змушує вояків триматись, бо довкола тільки й мови, як про "зраду і зрадників", "пияків і запроданців у шинелях". Таке враження, ніби кожен українець у всьому експерт. І ось що я зазвичай відповідаю скептикам. Побідний дух воякам тримає дві прості речі: побратимство і віра. Досить декількох днів на лінії вогню, аби стати солдатам за свого. Маю подібний досвід. Після фронтового відрядження дотепер підтримую контакти з багатьма бійцями як друг та духівник.

І головне: в окопах невіруючих немає. Присутність поруч отця заспокоює і немов підтверджує: Бог з нами. Цивільним важко це зрозуміти, що на "передку" вже не мають значення конфесії та навіть віросповідання. У збройних силах служать й мусульмани, протестанти, католики, православні. Але всіх єднає віра в Бога та нашу перемогу...

Тому мусимо пережити біль утрати і продовжити боротьбу. Мусимо підтримати рідних, аби жертва Ярослава не була марною.

Тарас Матвіїв, журналіст, волонтер ГО "Народний легіон".


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"