Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Омелян Партицький – громадський діяч

Життя О. Партицького припало в основному на другу половину ХІХ ст. В історії Галичини це період піднесення суспільно-політичного й національного руху. Одним з його проявів було протистояння між москвофілами і народовцями. Москвофіли – представники спершу мовно-літературної, а згодом суспільно-політичної течії, яка виникла на західноукраїнських землях у середині ХІХ ст. Вони орієнтувалися на царську Росію, звідки отримували фінансування, заперечували існування українського народу, визнаючи його цілковиту єдність з російським народом. У письмі використовували “язичіє” (суміш церковнослов’янської, української, російської та польської мов). Москвофільські ідеї знайшли підтримку серед значної частини українського населення Галичини.

У такий нелегкий час на арену суспільно-політичного життя вийшли народовці або українофіли. Це була молода ґенерація української галицької інтеліґенції – гімназисти, студенти, учителі, письменники, священики, – яка зародилася на початку 60-х років ХІХ ст. під впливом ідей “Руської Трійці”, Головної Руської Ради, творів Т. Шевченка. Народовці вважали українців окремою нацією, виступали за єдність усіх заселених ними земель, за розвиток єдиної української мови на основі народної говірки. Основним своїм завданням ставили пробудження самосвідомості українців.

У когорті перших народовців був й О. Партицький, якого вважають одним із ініціаторів та організаторів цього руху поряд з такими діячами, як Теодор Заревич, Ксенофонт Климкович, Юрій Федькович, Володимир Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича), Іван Верхратський.

У серпні 1870 р. з ініціативи народовця, викладача гімназії Анатоля Вахнянина було засновано “політичне об’єднання” “Руська Рада”. Воно вважало себе наступником Головної Руської Ради, що представляла інтереси українського населення західноукраїнських земель під час революції 1848-1849 рр. До складу “Руської Ради” за квотою народовців увійшов і О. Партицький. На першому засіданні москвофільське керівництво Ради відмовилося прийняти до неї сімох кандидатів, членів “Просвіти”, бо вони нібито мали намір розколоти “Руську Раду”. На знак протесту народовці, у тому числі О. Партицький, вийшли з цього “об’єднання”, яке невдовзі стало цілком москвофільським. До речі, відомо, що під впливом О. Партицького окремі студенти змінювали погляди з москвофільських на народовські, зокрема Володимир Масляк, згодом український письменник, сатирик, перекладач, публіцист, педагог.

Москвофіли мали вплив на найважливіші українські культурно-громадські інституції – Ставропігійський Інститут, Галицько-Руську Матицю, Народний Дім у Львові. Тому народовці відчували необхідність створення власне українського товариства для “просвіти народу”. До цього їх також спонукало заснування освітніх товариств “Матиця люду” в Празі та “Товариства приятелів люду” в Кракові.

До організаційного комітету для створення статуту нового товариства увійшли учителі гімназій і семінарії Омелян Партицький, Анатоль Вахнянин, Юліян Романчук, Олександр Борковський, урядники Корнило Сушкевич, Михайло Коссак, студенти Андрій Січинський, Олександр Огоновський. Комітет надіслав статут до Міністерства Віросповідань і Освіти у Відні й отримав дозвіл на заснування товариства.

8 грудня 1868 року у Львові відбулися установчі збори Товариства “Просвіта” – найважливішої української громадсько-культурної організації другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Серед 65 членів-засновників найбільше було молодих людей – студентів, урядовців, вчителів, журналістів. Був серед них і професор учительської семінарії О. Партицький. Його та професорів академічної гімназії Олександра Борковського, Омеляна Огоновського та Юліяна Романчука, студента університету Івана Комарницького, урядників Михайла Коссака та Корнила Сушкевича, докторанта прав Максима Михаляка, художника і письменника Корнила Устияновича обрано до Виділу – керівного органу Товариства. Ці особи відіграли важливу роль у “Просвіті” зокрема й в українському громадському русі взагалі.

О. Партицький не лише стояв біля витоків “Просвіти”, але й входив до складу керівних органів на найскладнішому, початковому, етапі її становлення. За десять років діяльності у Товаристві його вісім разів обирали до Виділу, де виконував різні обов’язки: секретаря, завідувача видавництвом книжок, контролера, організовував роботу канцелярії та бібліотеки, входив до складу різних секцій: просвітньої, етнографічної, адміністративної, літературної (був головою останньої). У 1874-1875 рр. О. Партицький був заступником голови “Просвіти”.

З розбудовою структури Товариства та розширенням його функцій виникла потреба провести часткову реорганізацію діяльності. Ініційовані О. Партицьким зміни торкнулися найперше матеріальної сфери. У 1873 р. він запропонував визначити фактичний стан маєтку Товариства щодо книг з наміром навести лад. На його пропозицію ухвалено відділити від канцелярії книжковий магазин і поділити його на два відділи – для книжок популярних і комісійних та для шкільних підручників. Нагляд за роботою цих відділів здійснювали два підзвітні Виділу економи, які мали щомісяця робити відповідні підрахунки.

У 1874р., завдяки ідеям і зусиллям О. Партицького сформовано чітку структуру Виділу, управу поділено на дві секції – адміністративну і редакційну, що позитивно вплинуло на діяльність Товариства, підвищувало її ефективність, створювало сприятливіші умови для контролю за окремими підрозділами.

О. Партицький брав участь у розширенні мережі просвітянських установ (філій, гуртків, читалень). У 1875 році відкрито першу філію “Просвіти” в селі Бортники біля Ходорова. О. Партицькому, А. Вахнянину та В. Ганкевичу випала честь представляти керівництво Товариства на урочистостях.

Одночасно О. Партицький проявив себе як упорядник і редактор просвітянських видань. У 1870 р. підготував перший “Народний календар” і цим започаткував серію календарів-щорічників “Просвіти”, які стали настільною книгою кожної української родини в Галичині. Був одним із засновників і редактором першого просвітянського часопису “Письмо з “Просвіти”у 1877-1879 рр.

Поряд з виданням періодики основним напрямком діяльності “Просвіти” було й книгодрукування. Труднощі полягали у відсутності авторів, котрі б вміли писати популярно й доступно для читача. Першим взявся за цю справу О. Партицький. Весною 1869 р. він уклав “Читанку для сельских людей” під назвою “Зоря”, яка розпочала серію видань “Просвіти” для народу. Враховуючи попит на неї, О. Партицький уклав у 1870 р. другу, третю та четверту книги серії, видані під егідою “Просвіти”. Ці видання набули великої популярності серед народу і відіграли помітну роль у підвищенні загальноосвітнього рівня людей старшого і середнього покоління.

Крім популярних видань, призначених для народу, “Просвіта” взялася до друку шкільних підручників. Це мало важливе значення для становлення національних основ освіти, насамперед середньої. Перші підручники надруковано для єдиної тоді академічної гімназії, що мала чотири нижчі класи з українською мовою викладання. Серед них була й перекладена О. Партицьким “Латинська граматика”.

У такий спосіб він долучився до вирішення проблеми браку українських підручників і вагу цього почину важко переоцінити. Свідченням заслуг О. Партицького перед “Просвітою” стало обрання його у 1875 р. почесним членом Товариства.

У 1871 р. О. Партицький став одним із організаторів студентського допомогового товариства “Дружній лихвар” у Львові, яке дбало про забезпечення студентів одягом, обідами, ліками, необхідними підручниками, квитками в театр, до лазні тощо. Постановою Крайового Виділу від 4 січня 1870 р. він призначений вченим членом Комітету з нагляду за діяльністю театру при товаристві “Руська бесіда”.

У листопаді 1880 р. О. Партицький, О.Огоновський, Н.Вахнянин, О.Стефанович, Р.Заклинський, Ф. Костек, а також шкільні службовці А.Яновський, К.Сушкевич, Д.Вінуковський, В. Барвінський – редактор “Діла”, І.Величко скликали “шкільну анкету” (нараду) для обговорення питання створення педагогічного товариства. На ній для підготовки статуту обрали тимчасовий організаційний комітет, до якого увійшов також і О. Партицький. У 1881 р. Намісництво затвердило статут “Руського Педагогічного Товариства”, відомого нині під назвою “Рідна Школа”. О. Партицький разом з видатними галицькими громадськими діячами О. Барвінським, А. Вахнянином, Ю. Романчуком був його засновником. Товариство займалося розвитком українського шкільництва, заснуванням шкіл, матеріально допомагало учням і студентам, видавало дитячу літературу, шкільні підручники і читанки. РПТ.

Отже, О. Партицький належав до тої нечисленної когорти викладачів, які задавали тон у суспільному житті галицьких українців. Він був активним громадським діячем, причетним до заснування й організації роботи кількох важливих українських громадських товариств. Запропоновані ним ідеї реформування “Просвіти” покращили роботу як керівництва, так і Товариства в цілому. До участі у громадському житті Галичини О. Партицького спонукали усвідомленням ним патріотичного та громадянського обов’язку, важливість освіти для широкого загалу, необхідність розвитку українського шкільництва.

Василь БЛАГИЙ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"