Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Омелян Партицький – видавець і редактор

Засновник та редактор першої педагогічної та співзасновник першої просвітянської газет. Ініціатор й укладач популярних до 1939 р. у Галичині “Календарів “Просвіти” та книжок, які розходилися тисячними тиражами в другій половині ХІХ ст. Саме він спричинився до написання й першої публікації відомого “Захара Беркута”. І це все про Омеляна Партицького…

Мабуть, тому О. Партицький – професор учительської семінарії, автор шкільних підручників та багатьох статей у тогочасній галицькій періодиці з проблем навчання і виховання дітей у довідниковій, науковій та іншій літературі частіше згадується як видавець і редактор, а не як педагог. Навіть у радянські часи його – редактора “Зорі” – згадували дослідники творчості І. Франка, щоправда, в негативному тоні.

У сучасників зустрічаємо такі характеристики О. Партицького: “Засновник кількох часописів загальноукраїнського значення”. “Він був серед тих, хто взяв “на свої плечі” тягар у галузі журналістики”. Якими ж справді є заслуги О. Партицького у редакційно-видавничій сфері?

Перший видавничий досвід він здобув ще під час навчання в духовній семінарії, де видавав рукописний гумористичний листок, що через часті конфіскації виходив під різними назвами – “Гомін”, “Жельман”, “Фірман”. Листок, долаючи цензуру, в гумористичному тоні порушував гострі тогочасні проблеми.

Як видавець і редактор О. Партицький сформувався під час роботи у журналі “Правда” в 1867-1868 роках. Це літературно-наукове видання стало головною трибуною для ідей народовців у їх протистоянні з москвофілами. Після обмеження української мови в Російській імперії “Правда” була “лучником поміж всіма частинами українських земель”. На її шпальтах друкувалися майже всі відомі громадсько-культурні діячі й письменники з цілої України.

За свідченням І. Франка, “Правда” виникла “за ініціативою Куліша, в усякім разі, при участи Партицького й Вахнянина”. П. Куліш фінансував часопис і доручив його редагувати асекураційному уряднику Лонгину Лукашевичу та судовому ад’юнкту Івану Микиті. До редакційної колегії увійшли кілька осіб, у тому числі й О. Партицький, якому насправді належала ключова роль у виході “Правди”. Це підтверджує його сучасник, видатний громадський діяч і педагог О. Барвінський у “Споминах з мого життя”: “Війшовши в близші зносини з Кулішем і обезпечивши собі літературну єго поміч, обняв Партицький видавництво “Правди”. І далі: “Назверх, перед властями відповідав за редакцію “Правди” в 1868 р. Іван Микита… хоч цим цілком не займався. В дійсності вів перші дев’ять місяців “Правду” Ом[елян] Партицький”. Нарешті останній аргумент: “Головним осередком літературного і взагалі умового руху і всіх змагань народовців для розвитку і поглиблення українсько-руської народної ідеї була в тих часах “Правда”, а головним єї керманичем у 1868 р. (в другім році єї єствованя) був Омелян Партицький”.

Отже, цілком очевидно, що фактичним редактором “Правди” до вересня 1868 р. був О. Партицький. І не лише редактором. Йому належить головна заслуга у становленні й “виживанні” видання на початковому, найскладнішому, етапі його існування. А це було нелегко, зважаючи на часту періодичність часопису – 3 рази на місяць у 1867 р., 4 рази на місяць у 1868 р. Тут О. Партицький проявив себе вмілим менеджером, навчився залучати кошти жертводавців, шукати додаткові фінансові джерела на утримання газети. Одночасно здобув досвід співпраці з авторами.

Значною мірою завдяки його зусиллям “Правда” вистояла, стала провідним органом народовців і водночас загальноукраїнською трибуною літературного й наукового життя. Без цієї газети був би неможливий розвиток українського руху і суспільно-політичної думки.

Успішно і плідно О. Партицький продовжив редакторсько-видавничу роботу в товаристві “Просвіта”, засновником й одним із керівників якого був. Товариство надавало пріоритетного значення видавничій діяльності, бо вважало часописи, брошури, книги найкращим засобом пропаганди української національної ідеї серед народу. Та виникали проблеми з авторами, які б зуміли писати для читача простим й доступним стилем.

О. Партицький першим наважився це зробити. Весною 1869 р. він уклав “Читанку для сельських людей” під назвою “Зоря”, яка розпочала серію видань “Просвіти” для народу. Це був збірник обсягом 73 сторінки різноманітних за змістом статей, оповідань, байок, у кінці якого було вміщено розділ “всячина” та “лікарський порадник”. Його ціна була невисока, покривала лише собівартість друку.

Про вдало підібрані зміст і форму подачі матеріалу свідчить той факт, що весь наклад 2000 примірників розійшовся за два тижні. 1 липня 1869 р. О. Партицький повідомив, що тираж “Читанки” розібрано наче в одну мить”. У листі від 6 липня 1869 р. О. Барвінський писав своєму братові з Бережан: “Висилаю тобі гроші за продаж “Зорі”... Тут дуже за “Зорею” питають. Сільські вчителі і навіть селяни приходять до мене, а я змушений відправляти їх ні з чим, бо не маю жодного примірника. Таким чином, скажи, щоб як можна скоріше 70 примірників прислали”.

Загальне визнання і високий рівень “Читанки” підтверджує й І. Франко: “Перші книжечки “Просвіти”, що мали назву “Зоря, читаночка для селян і міщан”, а були впорядковані д. Омеляном Партицьким, дуже сподобалися простому народові по Галичині, так що їх швидко розкуплено до остатку”.

Про неї схвально відгукнувся навіть лідер москвофілів Іван Наумович. У листі до “Просвіти” він писав: “З сердечною радістю вітаю ваш перший плід... Якби ми на протязі 20 років свободи докладали б усіх зусиль для випуску таких популярних видань як “Зоря”, ми сьогодні стояли б набагато вище”.

Враховуючи попит на першу “Читанку для сельських людей”, О. Партицький уклав у 1870 р. другу, третю та четверту книги серії, видані під егідою “Просвіти”. Ці видання набули великої популярності серед народу і відіграли помітну роль у підвищенні загальноосвітнього рівня людей старшого і середнього покоління.

О. Партицький став ініціатором ще одного вдалого видавничого проекту Товариства. У 1870 р. підготував “Народний календар”, який вийшов тиражем 3 тис. примірників. Цим він започаткував тривалу – аж на 60 років – серію календарів-щорічників “Просвіти”, на які був великий попит у Галичині. Їх наклад постійно зростав і сягав 10-13 тис. У них велика увага приділялась історії українського народу, його видатним постатям, краєзнавчій тематиці, народним звичаям, обрядам, традиціям тощо. У тому, що “Календарі” “Просвіти” стали настільною книгою кожної української родини в Галичині й навіть сьогодні викликають значну зацікавленість, велика заслуга насамперед О. Партицького.

Він причетний і до авторитетного просвітянського видання – місячника “Письмо з “Просвіти”, який заснував та видавав разом з А. Вахнянином у 1877-1879 рр. За задумом видавців місячник призначався для всіх верств українців. “Письмо з “Просвіти започаткувало розвиток просвітянської преси в Галичині.

О. Партицький був також засновником і редактором “Газети Школьної”, яка виходила у 1875-1879 рр. На її шпальтах публікувалися нормативні документи про освіту, висвітлювався стан шкільництва в краї. Значне місце займали наукові та літературні статті, матеріали з природознавства і краєзнавства. Впродовж свого існування часопис систематично друкував методичні розробки і рекомендації (“розправи” і “репарації”) О. Партицького для учителів української мови і літератури. “Газета Школьна” зіграла важливу роль в утвердженні і розвитку українського шкільництва в Галичині, у постановці перед суспільством актуальних проблем виховання молоді, підвищення теоретичного рівня вчителів. Вона стала першою не тільки в Галичині, а й в Україні педагогічною газетою.

Ще під час роботи в “Газеті Школьній” О. Партицький задумав видавати загальний часопис, розрахований на широку аудиторію читачів. Так, у 1880 р. почав виходити ілюстрований двотижневик “Зоря” – найважливіший проект видавничо-редакторської діяльності О. Партицького, який став засновником, видавцем і редактором видання та утримував його власним коштом.

“Письмо літературно-наукове для руских родин” – такий підзаголовок дав автор своєму дітищу. Виходила “Зоря” двічі на місяць – 1 і 15 числа, тобто 24 рази в рік обсягом 16 сторінок формату А3. У часи матеріальної скрути номер зменшували до восьми сторінок.

При “Зорі” у 1884-1886 рр. вийшло 11 томів “Бібліотеки “Зорі”. З них О. Партицький підготував та впорядкував “Слово о полку Ігоревім” з перекладом і поясненням, два томи поезій Т. Шевченка, твори І. Могильницького.

Як редактор він зумів згуртувати навколо “Зорі” кращі літературні, мистецькі і наукові сили Галичини та Наддніпрянщини і зробив з журналу авторитетне, європейського рівня загальнонаціональне видання.

Історія публікації в “Зорі” повісті І. Франка “Захар Беркут” (про це буде наступна стаття) привернули увагу дослідників як до журналу, так і до його видавця. При цьому О. Партицького оцінювали не завжди об’єктивно лише через те, що не зумів оцінити відразу талант самого (!) Франка. Особливо “старалися” радянські літературознавці, закидаючи О. Партицькому ярлик “буржуазний націоналіст”, “відсутність літературного таланту”, “обмеженість світогляду, духовного розвитку”. Та все ж, навіть ці науковці періоду “соцреалізму” змушені були визнати талант редактора “Зорі”, бо умів знаходити вихід із проблемних для журналу ситуацій, “виявився внутрішньо здібним до плюралізму думок”, намагався залучити до участі у журналі ширше коло галицьких авторів, ініціював широкий передрук у “Зорі” перекладів творів зарубіжних літератур.

Восени 1884 р. О. Партицький серйозно захворів і запропонував редагувати журнал І. Франку. Однак керівництво Літературного товариства імені Шевченка, у друкарні якого виходила “Зоря”, запропонувало передати журнал Товариству. Взамін обіцяло анулювати борг 200 злотих видавця перед друкарнею. О. Партицький погодився, зберігши за собою право ще рік залишатися редактором. Так з січня 1885 р. “Зоря” стала власністю Товариства імені Шевченка.

У 1897 р. “Зорю” перейменовано на “Літературно-науковий вісник” НТШ – перший всеукраїнський літературно-науковий і громадсько-політичний часопис під редакцією М. Грушевського. Якби не почин О. Партицького, хтозна чи був би “Вісник”. Тому дослідник життя і творчості І. Франка, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Роман Горак стверджує, що вже одного цього факту достатньо, щоб ім’я О. Партицького було записано в історію української культури. Та й журнал “Зоря” був достойним виданням, плідно прислужився розвиткові українського мистецтва, літератури і літературної критики. Його значення для національної культури також неоціненне.

У період видання “Зорі” О. Партицький був безпосередньо причетний, передусім фінансово, і до заснування та видання популярного в Галичині гумористично-сатиричного двотижневика “Зеркало” , що виходив у 1884 р.

Отже, видавничо-редакторська діяльність О. Партицького є значною і вагомою. Засновані, редаговані й фінансовані ним видання мали велике суспільно-політичне значення, сприяли піднесенню національної самосвідомості, просвіті народу і посідають гідне місце в історії української періодики.

Василь БЛАГИЙ


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"