Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Незнаний Шептицький

17 грудня минає 115 років з часу, коли Андрей Шептицький був номінований Галицьким митрополитом. То є ж нагода ще раз звернутися до його непересічної постаті. Громадськості відомо вже чимало фактів про А. Шептицького як церковного, політичного та громадського діяча, мецената, захисника євреїв тощо. Цього разу мова піде про невідомі факти його діяльності до Першої світової війни, які вдалося знайти в архівних документах. Стосуються вони дотичності Слуги Божого до Жидачівщини та його підтримки українського студентства.

А. Шептицький і Жидачівщина

Відрадно, що можемо говорити про зв’язок А. Шептицького з Жидачівською землею, причому як в приємному, так і мало приємному ракурсі. Розпочнемо з другого. На початку ХХ ст. у Жидачівському повіті було поширене москвофільство. Так називали рух, представники якого орієнтувалися на Росію, визнавали свою цілковиту єдність з російським народом, а українців вважали його етнографічною групою.

Лідером москвофілів у повіті був посол Галицького Сейму, священик з Бережниці Королівської о. Корнилій Сеник. Відомо, що в 1908 р. на зборах повітової ради в Жидачеві він закликав присутніх підтримати на виборах поляків, “які повинні допомогти… москвофілам здавити українців”. Така деструктивна й антиукраїнська позиція священнослужителя не залишилася поза увагою Митрополита. Тому, як свідчать архівні матеріали, у травні 1911 р. Митрополит Андрей Шептицький за такі “прогрішенія” позбавив К. Сеника священичого сану.

Другий факт стосунку А. Шептицького до Жидачівщини приємний і стосується наступного. З 1936 р. в Галичині Товариство “Просвіта” започаткувало урочисте посвячення прапора філії. Таку акцію підтримала і Жидачівська філія, яка власними силами виготовила прапор, що являв собою квадрат біло-сірого полотна розміром 1,25х1,25 м. На ньому з одного боку було вишито емблему філії, а по краях — назви всіх читалень філіального округу. З другого боку мав бути портрет опікуна філії, особу якого вона обирала на власний розсуд. Це мала бути постать, діяльність якої була б пов’язана з історією рідного краю, з поширенням освіти і культури. Жидачівська філія зупинила свій вибір на кандидатурі митрополита А. Шептицького і звернулася до нього з відповідним листом-проханням. У листопаді 1937 р. Його Ексцеленція повідомив у листі, що дає дозвіл на поміщення свого портрета на прапорі Жидачівської філії.

А. Шептицький і і львівське студентство

Не менш цікавими є і досі незнані факти підтримки Митрополитом українського студентства Львова. На початку ХХ ст. студентство було основним чинником суспільно-політичного життя в Галичині, ”електризувало усю суспільність”. З метою організації свого руху в 1900 р. студенти почали видавати часопис “Молода Україна”, що мав стати “устами української молодіжи”. Він пропагував гасло самостійності України, національну ідею. Серед передплатників часопису зустрічаємо прізвища А. Шептицького, а також М. Грушевського, І. Франка. Зрозуміло, що саме в такий спосіб ці видатні постаті висловлювали молоді свою матеріальну і моральну підтримку.

Одним з основних політичних завдань у Галичині того часу була боротьба за український університет у Львові. У відповідь на ігнорування цієї вимоги австрійською, місцевою та університетською владами студенти-українці вдалися до безпрецедентного кроку. “В обороні власної чести і достоїнства” вони вирішили залишити Львівський університет і перейти на навчання в інші університети Австро-Угорщини. Цей вчинок відомий в історії як сецесія (вихід) 1901 р.

Надзвичайно важливим для цієї справи була позиція студентів-теологів. І саме завдяки чіткій позиції Митрополита А. Шептицького, який наказав їм виїхати за кордон і впродовж цілого року утримував їх власним коштом на студіях, справа сецесії завдала негативного іміджу владі.

І, на завершення, ще один незнаний момент доброчинності Митрополита. На початку ХХ ст. поширеним було захворювання на туберкульоз. Студентське товариство “Медична Громада” для профілактики туберкульозу створило санаторну комісію. З її ініціативи та завдяки щедрій допомозі митрополита Андрея Шептицького, який надав приміщення і закупив необхідне обладнання, у с. Підлютім (район Східних Бескид) було відкрито санаторій для лікування студентів, хворих на туберкульоз. У липні-серпні 1910 р. одинадцять пацієнтів під наглядом лікарів поліпшували у ньому своє здоров’я. Однак утримувати санаторій було непосильно одній “Медичній Громаді”. Тому 30 травня 1913 р. з ініціативи та за участю А. Шептицького відбулася нарада представників українських студентських товариств Львова. Її учасники вирішили для ведення санаторію створити окреме товариство “Лічнича Поміч української молодіжи”.

Отож, шановний читачу, наведені факти дають можливість ще раз переконатися в багатогранності діяльності і величі постаті Митрополита Андрея Шептицького.

Василь Благий, кандидат історичних наук.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"