Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Михайло Верес. Доля політв’язня сталінських таборів

4 листопада відсвяткував свій життєвий ювілей член Братства УПА, голова районної Спілки політичних в’язнів і репресованих (1991-2014 рр.), житель Жидачева Михайло Васильович Верес.

Привітати ювіляра у день уродин прийшли його вірні друзі та побратими Михайло Миколайович Солян, голова районового Братства УПА Василь Григорович Устрицький.

На адресу Михайла Васильовича лунали й найщиріші слова привітання від голови та членів районної Спілки політичних в’язнів і репресованих.

Про життєвий шлях Михайла Васильовича Вереса у своїй публікації розповідає політв’язень Олексій Васильович Данилишин.

Михайло Васильович Верес народився 4 листопада 1925 року в с. Дем’янка-Лісна. Був успішним учнем у сільської школи, після закінчення якої допомагав у роботі батькам.

У селі працювала читальня «Просвіти», де гуртувалася молодь. У 1939 році Михайло став членом товариства «Хліборобська молодь», де навчали рільництва, садівництва, пасічництва. У 1941 році бере участь у юнацькому вишколі ОУН, який проводив односельчанин Н. Цап.

У 1949 році здібного до знань Михайла посилають на двомісячний вишкіл, організований проводом ОУН в с. Ілів Миколаївського району Львівщини. Тут навчали молодих хлопців історії України, військової справи, конспірації, підпільній праці. Після вишколу Михайла, як ще на той час малолітнього, направляють у рідне село в розпорядження станичного Василя Петріци, який згодом організував кущову боївку, а потім очолив референтуру СБ Жидачівського районного проводу ОУН. Загинув Василь Петріца - «Орест» у бою з енкаведистами 22 червня 1950 року неподалік с. Пчан.

У кінці 1944 року за доносом поляка органи НКВД заарештували Михайла і запроторили у стрийську тюрму, де під час слідства він зазнав катувань. По справі проходив один, і на початку 1945 року військовий трибунал виніс вирок: 10 років каторги за статтями 54-1а, 54-11 КК УРСР. А далі – львівська пересильна тюрма, звідки етапом у товарних вагонах завезли в Марінськ у табір Іжморка, а через три роки, в 1948 перевозять в Магадан-48 у політичний концтабір «Берлог», де працював на будівництві електростанції на різних роботах.

У 1954, через 10 років, переданий оперуповноваженому на спецпоселення золоті приїски «Большевик» Сусманського району, де кожний місяць змушений був приходити на відмітку в спецоргани.

На спецпоселенні Михайло познайомився із каторжанокю Євгенією, яка стала його дружиною. Народилась Євгенія на Сокальщині Львівської області. В УПА була медсестрою, друкаркою. У 1948 році арештована та засуджена на 25 років позбавлення волі. Термін ув’язнення відбувала також в концтаборах Магадану.

Рідний брат Михайла - вояк УПА - загинув у бою з військами НКВД у с. Покрівцях 22 січня 1950 року. Сестра Люба засуджена на 25 років позбавлення волі.

Лише в 1958 році Михайлові та Євгенії дозволили повернутися в Україну, але рідної хати не застали, бо «бандерівське село» Дем’янка-Лісна було спалене карателями.

У 1946 році до Дем’янки-Лісної приїхали представники влади і зібрали людей на мітинг, що мав відбутися у школі. Напередодні до села прибула сотня УПА на постій. Двоє з повстанців переодягнулися у жіночий одяг і, заховавши зброю, прийшли до школи послухати, про що говоритимуть на зібранні. При школі чергував москаль Затолока. Повстанці зайшли всередину послухати, як заливали словесний дурман у голови селян. Коди ж мітинг закінчився, люди оплесками вітали виступаючих. У той момент пролунали автоматні постріли. У результаті обстрілу трьох членів президії було вбито, а голову і секретаря сільської ради поранено, решта встигла втекти. На третій день у село прибуло військо НКВД. Всіх людей арештували, забрали худобу, майно. Підпалили всі будівлі, тільки школу, Народний дім та недогорілі три хати лишилися. Людей завезли у Жидачів і поселили в бараки біля Жидачівської паперової фабрики. Там їх протримали кілька днів, а тоді вигнали. Було це пізньої осені…

Подружжя Вересів збудувало хату в м. Жидачеві, виховало двох синів. Михайло Верес з 1991 року проводить активну громадську роботу для розбудови Української держави. З 1991 до 2014 рр. очолював районну Спілку політичних в’язнів і репресованих, член Братства УПА.

Олексій ДАНИЛИШИН.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"