Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Від вчителя математики до поліцейського

У свої 24 роки Христина Гаразд кардинально змінила свої плани на життя. Здобуваючи фах учителя, навіть не думала, що в школі не пропрацює жодного дня, а натомість пройде наджорсткий відбір і стане поліцейською.

Христина народилася у Лютинці, закінчила школу в Монастирці, вищу освіту здобула у Львівському національному університеті імені Івана Франка на механіко-математичному факультеті. З дипломом вчителя математики, але без роботи за фахом. Так було кілька місяців тому. Тепер Христина Гаразд служить у патрульній поліції МВС м. Львова, виховує донечку, здобуває другу вищу освіту та не мислить себе без улюбленої роботи.

- Звідки така ідея піти в поліцію?

- Коли почався набір у столичну поліцію. Нові зміни, нові люди, нова робота... Якось ми усі сім’єю сидимо в кімнаті, і я кажу: “Тату, я піду в поліцію”. Батько відповів: “Добре, ми тебе усі підтримаємо”. Сказала це спонтанно, але це для мене стало ідеєю, метою. Тому, коли почався набір у Львові, не зволікала.

- Як ти себе готувала, адже конкуренція чимала - 8500 претендентів?

- Звичайно, готувалась. Найбільше приділяла увагу фізичній підготовці. Оскільки мій батько вчитель фізкультури, спортсмен, він мене готував. Особливо часу для мене не мав, адже він мобілізований і проходить службу в зоні АТО. Зміг вирватись на тиждень, і ми плідно за цей час готувалися: біг зранку, далі вправи, ввечері знову біг 2 км.

- Окрім фізичної підготовки, до чого ти ще себе готувала, знала, що там ще буде тестування?

- До тестів не могла підготуватися, оскільки не знала, що саме в них, які теми. Як згодом з'ясувалось, тести стосувались загальних знань у сфері мовлення, математики. Визначали певний рівень знань. Як на мене, ці тести мали б пройти всі, але чомусь це вдавалось не кожному. З 60 запитань потрібно було дати відповідь хоча б на 30, проте дехто й цього рівня не досягав.

Далі — фізична підготовка: біг на дистанцію 1 км, біг на 100 м, віджимання. Після цього ми проходили військово-лікарську комісію. Навіть такі, здавалось би, дрібниці як недостатня вага не давало можливості претендентам пройти відбір.

- Які ще особливості відбору?

- Після цього проходили психологічні тести. Пройти 576 запитань видалось не так просто. На цьому етапі можна було провалитись. Здається, що вдасться показати себе з кращого боку, але комп'ютер не обдуриш. Ще почнеш вигадувати, що, мовляв, я нічого не боюся, я сильний. Краще писати правду, так, як є.

Після цього на нас чекала ще співбесіда. Це, на мою думку, був найголовніший етап.

- Якого роду запитання вам ставили?

- Їх більше цікавила не так відповідь на запитання як реакція на ту чи іншу описану ситуацію. Наприклад, чи зможу зробити штучне дихання безхатченкові.

Після проходження співбесіди дехто чекав тиждень-два на результат. Мені ж майже одразу повідомили, що я проходжу далі.

- Після цього на вас чекало спеціальне навчання, на чому робився акцент?

- Так, навчання мало тривати із 7 липня до 27 серпня. Проте завершили ми на тиждень раніше, й для нас це було неприємною несподіванкою. Адже ми й так за доволі короткий час мали дуже багато всього засвоїти: адмін- та кримінальний кодекси, право вивчити, тактичні навчання зі зброєю пройти, багато організаційних питань. А тут ще й на тиждень скоротили навчання.

- Вас усім забезпечували?

- Абсолютно всім, навіть до блокнотів та олівців. На навчанні у нас була спеціальна форма - сині футболки, кепки, взуття. Кожний отримав своє посвідчення. Єдине, що житлом не забезпечували, тож доводилось винаймати помешкання.

Після закінчення навчань присягу приймали 406 осіб, а заяви подало 8500 претендентів.

- Колишні працівники міліції також, як і ви, проходили всі ці тестування, щоб потрапити у лави поліції?

- Так. Ті, хто говорить, що можна було заплатити певну суму і пройти, то це неправда. В основному так кажуть люди, які не пройшли відбір.

- Пам'ятаєш свій перший робочий день вже у статусі поліцейського?

- Пам'ятаю. Це був понеділок, День Незалежності, ми заступали на нічне патрулювання. Це, м'яко кажучи, був жах. Перший робочий день, ще й після святкування: на вулиці багато людей, всі п'ють, за кермом чимало напідпитку. Відпрацьовували багато орієнтувань. Коли закінчилась зміна, нічого вже не хотілося.

- Були думки: “та ну його”, “нащо воно мені”?

- Ні, так не думала. Я така людина, що з обраного шляху не сходжу.

- Яке основне завдання поліції й чим ваша робота відмінна від роботи звичної для нас міліції?

- Зараз ми керуємось ще законами міліції, також у нас посвідчення старого зразка. Повноваження у нас трохи більші, ширші, аніж у працівників міліції. На нас покладено функції дорожнього, громадського контролю. Всі виклики скеровуються на нашу службу.

- Який район ви патрулюєте?

- Шевченківський район м. Львова. За статистикою найкримінальніший. (Сміється).

- Які неординарні ситуації вже траплялися?

- Кожного дня щось відбувається, кожного дня нові ситуації, нові обличчя.

- Бувають конфліктні ситуації, коли людина вступає в суперечку, вимагає доказати, що саме вона вчинила правопорушення?

- Я нічого не зобов'язана доказувати, фіксую порушення, складаю протокол. Всі оскарження і докази через суд.

- Скільки патрульних оберігають спокій львів'ян?

- На патрулювання цілого міста виходить 100 осіб - батальйон, а на район 16 патрульних - сім автомобільних екіпажів, шість їздять по своїх округах-вулицях і сьомий екіпаж - командир роти, який контролює, допомагає.

- Ти сама водиш автомобіль?

- Водійський стаж у мене є, але бракує досвіду водіння у Львові. Тому, коли є можливість, на нічному патрулюванні покращую навики. У мене напарник чудовий - водій із десятирічним стажем.

- Ти для себе бачиш якісь відмінності в роботі поліції та міліції?

- Це людей потрібно питати. Є відгуки, що ми реагуємо на виклики миттєво. Ось, наприклад, лежить людина, як ми кажемо алкоголік, до нього раніше могли взагалі не підійти. Буквально днями ми з чоловіком, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, більше двох годин возилися, поки не знайшли його родичів, які змогли його забрати.

- Відчувається повага львів'ян до вас?

- Так, відчувається. Люди дякують, у штаб надходять письмові подяки. Дуже приємно. Коли чуєш такі відгуки, хочеться ще більше допомагати людям, щоб справді відчувалися якісні зміни, щоб люди могли спокійно ходити вулицями, щоб не було неправильно припаркованих автомобілів, щоб батьки були спокійні за своїх дітей, що ніхто їх не образить, не пограбує, вони не потраплять під машину. Хочеться, щоб все у нас було як у цивілізованій європейській державі.

- Для вас має значення соціальний статус порушника?

- Абсолютно ніякого. Навіть якщо це наш працівник, до нього застосовується такі ж правила та обмеження. Нещодавно зупинила автомобіль, водій якого їхав на знак, що забороняв рух. Підійшла до віконечка, а за кермом сидить начальник пожежної частини. Я йому пояснила, в чому причина зупинки. Він переконався, що справді порушив правила, вибачився, розвернувся.

Перші два тижні роботи ми працювали в режимі попередження. Зараз уже не так. У нас люди ще не реагують на попередження, несерйозно до них ставляться. Штрафи більш дисциплінують, змушують задуматись.

У штаті поліції працює моніторингова служба, яка контролює якість роботи, фіксує наші помилки. Вона також проводитиме профілактичну роботу з громадянами.

- Ще хтось із нашого району служить у поліції?

- Так, один з них навіть у моїй роті. Це з Ходорівщини та з Жидачева Роман Сомик (колишній працівник міліції) і Володимир Баюс.

Хочу зауважити, що дуже добре, що з нами разом працюють і колишні працівники міліції, вони нас багато чому вчать, у них досвіду значно більше. Вони нам дуже допомагали як під час навчання, так і в роботі. З працівниками райвідділу в нас теж добрі відносини. Можна сказати, що ми одна команда.

- Ти задоволена своєю роботою?

- У повній мірі. Це моє. Мені вже 24 роки, й мене постійно не полишала думка, яка ж моя дорога в житті. Й тут випав такий шанс, шанс роботи, соціального забезпечення, а також шанс щось змінити в цій країні.

Розмову вела Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"