Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Сьогодні Україна відстоює свою цілісність, суверенітет

Про обов’язок, війну та рок-музику цього разу в гостях у редакції часопису розповідав 36-річний жидачівець Тарас Сус, начмед 8-го батальйону Національної гвардії України, а в мирний час учасник рок-гуртів CLAN та Masters of Global Destruction, заступник головного лікаря районної санітарно-епідеміологічної служби.

 

Він міг «відкосити» від мобілізації, знайшовши безліч причин, але навіть подумки цього собі не дозволив. Коли прийшла повістка, одразу з’явився у Жидачівсько-Миколаївський об’єднаний військовий комісаріат з повною готовністю стати на захист Батьківщини. Пам’ятаю ту нашу коротку розмову в серпні 2014 року на плацу військового комісаріату. Тарас зібраний морально й фізично, без зайвих слів та непотрібних емоцій чекав загального збору, щоб відбути на Яворівський полігон. З вдячністю передавав вітання своїм колегам по роботі, які не відпустили його з порожніми руками, висловив вдячність за підтримку й жидачівським волонтерам. Як виявилось згодом, у той момент його призвали не за спеціальністю, й через кілька днів Тарас вже був удома. Проте через якихось три тижні приходить наступна повістка, й Тарас поповнює ряди 8-го батальйону Національної гвардії, займаючи посаду начальника медичного пункту. Відбув ротації у Вуглегірську, Дебальцевому, так званому «дебальцевському хресті», брав участь у прикритті виходу українських військових із Дебальцева в лютому 2015 року.

 

Про пережите на війні воліє не розповідати.

- Проходили добрий вишкіл впродовж місяця перш ніж були передислоковані в зону ведення АТО.

Друга ротація була дуже складна, описувати не буду. Є що згадати - нема що розповідати. Про такі речі не розповідають…

На дебальцевському перехресті перебував до 2 лютого. Потім їхав у групі прикриття.

- Як змінила тебе ця війна?

- Не знаю, для себе я таким лишився як був. Дружина, родичі, друзі кажуть, що змінився. Щоправда, не знаю, у який бік. Найголовніше, що не в поганий. (Сміється).

- Як ти вважаєш, це війна більше свідомості, ментальності між совком і несовком чи це щось більше?

- Не зовсім, хоча в тому числі й совковість людей на сході зіграла немалу роль. Наскільки я зустрічався і розмовляв з людьми, вони нормальні, адекватні, які розуміють, що відбувається, які підтримують Україну. Ця війна була підготовлена, підґрунтя її закладне ще в 2000-х роках. Вкидались певні агітки, розповсюджувались книги (ми знаходили такі речі). Наприклад, у 2008 році вже поширювався термін Новоросія. Агітація велася цілеспрямована, що Схід – це частина Росії. Так поволі, звісно, тут свою роль зіграли й телебачення, друковані ЗМІ, все готувалося заздалегідь. Просто, можливо, зашвидко прорвалося. Пришвидшив це все Майдан.

- Нещодавно до Жидачева приїжджав відомий письменник Андрій Курков, який з колегами по перу часто їздить на Схід, так от він казав: «Навіть якщо більшість і не хоче бути з нами, то є меншість, яка не виживе без нас».

- Луганська, Донецька області – це частина України, і ніяк інакше. Тому ми мусимо за неї боротися. Мусимо гнати ці бандформування, російську армію до самого кордону.

- Як ти вважаєш, після завершення цієї війни чи захочуть українці Донеччини, Луганщини жити в новій Україні, абстрагуватися від Росії?

- Думаю, відсотків 60 вже готові, тому що вони вже побачили, що таке ДНР, що таке ЛНР: коли ґвалтували жінок, відбирали машини, майно… Це тільки те, що розказували нам безпосередньо, як до людей у квартири вривались, у під’їздах шманали. Люди відчули різницю, але якою ціною...

Як на мене, Україна здобула не тільки незалежність, зараз вона відстоює свою цілісність, суверенітет.

За цей рік багато чого помінялося. Армія стає сильнішою, у нас є чим захищатися, ми можемо не просто вистояти, ми можемо перемагати.

- Всі сподівалися, що агресія швидко спаде й неоголошена війна завершиться, а вона розтягнулася вже на майже рік. Як це впливає на бойовий дух бійців?

- Настрій нормальний, бойовий, патріотичний дух, проблем з цим немає. У деякій мірі відчуваються по матеріальній частині певні труднощі, адже держава не може в повній мірі забезпечити всім необхідним. Тому дуже відчутна підтримка волонтерів. Бракує деяких медикаментів, окремого спорядження. А в основному забезпечені.

- Допомога тилу надважлива?

- Волонтери - це свого роду теж батальйон, але тиловий. (Сміється).

- Ти розділяєш війну й мирне життя?

- Так. Не можна війну додому везти. До всього потрібно адекватно ставитись, не повертатися звідти психом.

- Але ж є хлопці, яким важко перелаштуватися…

- Розумію. Це залежить від волі, від свідомості, нервової системи. Зрештою, кожен з нас щось у своєму житті пережив, але це не означає, що треба опустити руки. Треба перелаштуватися, усвідомити, зрозуміти, а не їхати додому й везти з собою гранати. Цього не треба. Не треба демонструвати того, який я бідний, нещасний. Треба усвідомити, що життя попри все продовжується.

- У районі мобілізовано в період ведення АТО майже 300 осіб, це не враховуючи добровольців. Чи є бажання зорганізуватися, частіше спілкуватися?

- Зустрічатися з учасниками АТО завжди є бажання. Хочеться почути їхні проблеми, чимось своїм поділитись, ми вже люди, так би мовити, однієї масті. Кожен знає, де він був, що бачив, є потреба зустрітись поділитись своїми думками, враженнями.

- Що б ти порадив хлопцям, яких ще не мобілізовували і які не дуже горять бажанням?

- Якщо не горять бажанням, то краще не йти. З них толку там не буде, вони будуть зайвим вантажем. Хай йдуть краще десь вчитися у вищі навчальні заклади, де немає військової кафедри. Через палку корисні речі не зробиш.

- Тарасе, ти творча людина, автор багатьох пісенних рок-композицій, чи ось ці всі події не надихнули тебе до створення нових творів?

- Як би це дивно не звучало, але кілька пісень написані ще в той час, коли про події, свідками яких ми є, ще ніхто не здогадувався. Я б не називав це чимось містичним, але такі десь передбачення в цих піснях написані. А ось восени я це все пережив, хоча написані ці речі ще в квітні-травні. Ми якраз хотіли робити з цього нові речі й не встигли.

- Коли можна буде почути нові композиції?

- Коли вже повернуся з третьої ротації. Це десь серпень, спробуємо підготувати цілий альбом, у якому будуть пісні про події, що сьогодні відбуваються в Україні, починаючи від Майдану.

Тарас Сус приїхав на короткий відпочинок, але навіть ці кілька тижнів не марнував. Він веде здоровий спосіб життя (тверезий спосіб життя культивується й у батальйоні Нацгвардії, в якому служить Тарас), бере участь у різних вишколах, які організовує ГО «Народний легіон», їздить з лекціями по школах, ділиться набутими знаннями з волонтерами-медиками. Тарас хоча й закінчив Львівський державний медичний університет факультет гігієни, працював у санепідслужбі, останні роки на посаді заступника головного санітарного лікаря району, але багато речей з практичної медицини, тим паче військової, довелося опановувати з, так би мовити, чистого листа. Адже все, що його досі пов’язувало з військовою службою, – це військова кафедра при університеті, де він отримав звання лейтенанта. Тепер вже у лавах батальйону Нацгвардії здобув звання старшого лейтенанта.

Не відкидає, що міг би пов’язати своє подальше життя з військовою справою: «Ураган» пережив, «град» пережив, міномет пережив, уже нічого страшнішого немає», - віджартовується Тарас.

Ми ж з нетерпінням чекатимемо на нашого героя й молитимемось, щоб він повернувся живим та здоровим.

Розмовляла Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"