Нерозлучників дарують молодятам на довге сімейне життя

Що найкраще може забавити дитину? Правильно - нова лялька, а якщо це лялька-мотанка від Марії Заблоцької, то в дитини з’явиться конкурент - мама. Адже ляльками-мотанками від п. Марії залюбки, наче діти, милуються й дорослі. Цієї весни одразу п'ятнадцять мистецьких ляльок майстриня презентуватиме у Києві та Львові на виставці «Етнолялька», її роботи також добре відомі в м. Трускавці та м. Стрию, вони є в багатьох приватних колекціях.

 

Минулого тижня у ляльки бавились і директори Народних домів Жидачівщини. 1 квітня у приміщенні районного НД під час районного семінару Марія Заблоцька давала майстер-клас із мотання найдавнішої ляльки.

 

Користуючись нагодою, поспілкувалась із майстринею тет-а-тет й вивідала в неї цікаві факти про цю давню та цікаву забавку.

Тож знайомтесь: Марія Заблоцька – вчитель історії та образотворчого мистецтва Кам’янського НВК, бібліотекар сільської бібліотеки, лялькар.

- Пані Маріє, то чому саме ляльки й як давно ви їх мотаєте?

- Такі трохи кращі ляльки мотаю уже, напевно, років три. У 2013 році відбулась перша моя виставка у м. Трускавці, минулого року теж у Трускавці виставлялась. Туди завжди на свята мене запрошують на майстер-класи.

Колись моя бабуся Катерина мотала ляльки, щоправда, робила їх із лушпиння кукурудзи, могла із сіна мені швиденько змотати. Бабуся, яка прожила 94 роки, взагалі була дивовижною жінкою, знала дуже багато казок, приказок, особливо пісень. Шкодую, що свого часу не записала їх.

До мистецтва у мене потяг з раннього дитинства. Коли я вчилася у школі в 10 класі, поступила заочно у Київську художню школу. Мене прийняли одразу на другий курс, й через рік отримала диплом керівника художньої студії, викладача образотворчого мистецтва й хотіла поступати в Академію мистецтв. Уже ходила до художника на відповідну підготовку, але мама була категорично проти. Тож довелося змінити свої плани й піти вчитися на вчителя. Закінчила Дрогобицький педагогічний університет, але в душі залишаюсь художником, люблю вишивати, дуже багато маю вишивок.

А щодо ляльок, якось в Інтернеті побачила. Мене це якось зацікавило, й поволі почала пробувати.

- Розкажіть трішки про особливості ляльки-мотанки.

- Лялька-мотанка мотається, без голочки. Навіть якщо авторська лялька, голка теж не використовується, єдине - що дозволяється шити для неї одяг, оздоблення.

Кольори ниток, що використовують для ляльки-мотанки, мають свою символіку, наприклад, червоний – любов, голубий несе здоров’я, зелений – достаток, білий – чистоту, жовтий – теплоту, фіолетовий – спокій. Коли мотається хрест, використовується сім кольорів, стільки ж, як кольорів веселки. Чорний колір не використовується, тому що він приносить журбу, це небажано. Лялька має бути світла.

Чому хрест? Тому що це оберіг, і коли б було обличчя, то лялька могла б нагадувати ту чи іншу людину, а ця людина може мати негативну енергію. А ляльки колись робились для дітей, і коли дитина нею бавилась, то забавка могла на неї передавати негативну енергетику. Тому мотають хрест, який також символізує і зв'язок поколінь, земне та небесне.

Якщо лялька у віночку, то її дарують дівчаткам, якщо у хустці - то молодицям, якщо жінка не може довго завагітніти, то дарують ляльку з маленькою дитинкою.

Якщо дитина хвора, дуже добре, коли мама робить для неї ляльку зі своєї вишитої сорочки. Найкраще, якщо це навіть давня сорочка, бо вона ніби вже наповнена енергією добра, любові, й вона допомагає.

Залежить, що в руці має лялька. У мене є навіть мак, сухе зілля, то це вважається як оберіг від нечистих сил. Якщо яєчко, писаночка в руці – продовження життя.

У фартушку – то це хороша господиня, дбайлива, з віночком - то гарна дівчина. Щоб дівчина вийшла заміж, то дарують ляльку у віночку, пишну, багату. Домінуючий колір – обов’язково червоний. Є в мене нерозлучники – це хлопець із дівчиною, у них руки нерозривно поєднані й перев’язані рушником. Вони ніколи не розлучаються. Таку ляльку дарують молодятам на весілля.

Для волосся - переважно використовують нитки. Я ж взяла льон, так звану паклю, купую в магазинах, розчісую. Це більш натуральне, виглядає як волосся.

- Лялька-мотанка сприймається як щось сакральне?

- Так. Це своєрідний оберіг для людини. Не можна її ніде підвішувати, її ставлять у куточку так, щоб вона бачила всю кімнату. Кажуть, що не можна ляльку викидати, бо якщо вона довший час перебувала в кімнаті, то наче жила енергією вашого дому. Багато є майстринь, які називають свої ляльки. Я ж стараюсь цього не робити, бо, можливо, в людини це ім’я не викликає позитивних емоцій, а, навпаки, негативні.

Коли хочу подарувати комусь свою ляльку, то не вибираю сама, а даю можливість людині вибрати для себе ту, яка буде їй найбільше до душі.

Колись робили такі ляльки-зерновушки: в тканину, згорнуту на подобі мішечка, сипали злаки. Лляна тканина твердіша, й це було таке імпровізоване тарахкальце для немовляти. Щоб дитина мала хороший сон, то в ляльку клали трави м’яти, меліси.

- Розкажіть більше про своїх ляльок, у вас їх таке розмаїття у колекції!

- Коли почалися ці події в Україні, Революція Гідності, війна, то мені захотілось втілити образ молитви за Україну. Так народилась лялька зі складеними до молитви руками. Для неї навіть підібрала візерунок з тризубом. Є «Оранта» - лялька, яка зносить руки до неба, просячи захисту. Є з діточками, то це мати Софія і її доньки – Віра, Надія, Любов. У процесі роботи композиції - мати з маленькою дитиною на руках, дівчинкою-підлітком та ще меншою, а цій меншенькій додам ще маленьку лялечку в руки. Також робила Святу Родину - Йосипа, Марію з Ісусиком. До слова, композиція «Свята Родина» зайняла друге місце в області на конкурсі різдвяної шопки.

Ідеї нових ляльок зароджуються самі собою. Іноді сплю, й мені сниться образ тої лялечки, яку б хотіла зробити, бачу, як вона має виглядати. З мене вдома вже сміються, кажуть: «Наша мама в дитинство впала». (Сміється).

У школі з дітьми пробуємо робити, пробую зацікавити, вертати це мистецтво. Й діти із задоволенням це сприймають, є навіть хлопчики, які просто горять бажанням щось подібне створювати. Крім цього, займаюсь витинанками, в мене їх вже ціла папка.

Хочеться передати своє вміння дітям, хай знають, хай вчаться.

- Яка ваша найулюбленіша з тої всієї когорти ляльок?

- Знаєте, кожна лялька виглядає по-особливому. І от що я зауважила: навіть коли замовляють ляльку, а я її вже не маю, сідаю робити заново, то вона мені не виходить. Все одно щось у ній десь буде не так, буде по-іншому, точна копія не вийде. Навіть хрест. Можете зауважити, з тих всіх ляльок, які є, у жодної немає однакового хреста. Це не спеціально, так відбувається у процесі роботи, мотається само, десь з душі йде.

У колекція Марії Заблоцької вже понад сто ляльок-мотанок, і це далеко не межа. На виставці у м. Стрию їх вже 30, вдома нових 56, у процесі виготовлення вже 20. А ще є 5 ляльок, яких чекають на столичній виставці, та ще 10 у квітні поїдуть до Львова.

Творити таку дивовижу красу, дарувати людям позитивні та радісні емоції п. Марії допомагають її дві донечки, а там, дивись, і учні підростуть й понесуть цю українську традицію ляльки-мотанки у широкий світ.

Оксана ФРАНКІВ.

Надрукувати