Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Троє онуків 100-літньої Марини Шевчук нині воюють в АТО

Марині Іванівні Шевчук про війну розповідати не треба. За своїх, Богом відведених 100 літ вона пережила дві світові і впевнена, що ця «українсько-москальська» закінчиться нашою перемогою. Про те, що на ній воюють три її онуки - Михайло, Віктор і Володя, старенькій не розповідають, бережуть маму і бабусю, у якої «тиск і так скаче»...

 

Народилася Марина Іванівна 21 лютого 1915 року в с. Йосиповичах Стрийського району. Була середущою дочкою в сім’ї Бойка Івана Тимофійовича і Бойко Домініки Адамівни. У шестирічному віці переїхала з сім’єю на постійне проживання у с. Любшу до батьків тата на велике господарство: поле, воли, худоба, коні.

 

Батька Івана, коли розпочалась Перша світова, забрали в австро-угорську армію, де він потрапив у полон, а повернувся додому через 25 років, хворий. Довго вже не «потягнув», помер у 1947 році, залишивши дружину Домініку з трьома доньками і великою господаркою.

Марина Іванівна за здоров’ям була найсильнішою дитиною, тому на її долю випала вся чоловіча робота. Від шести років випасала вночі коней на своєму полі, від десяти років уже брали її женці на жнива жати серпом жито чи пшеницю. Закінчила 8 класів школи, 4 класи української і 4 класи польської.

У 19 років вийшла заміж за Михайла Благого, народила двоє дітей – Ганну та Степана. Та недовго була щасливою у шлюбі. І знову виною стала війна… Друга світова забрала у Марини чоловіка і батька двох дітей, який загинув і похований в Угорщині.

А далі були роки нелегкого совєтського існування. Пережила колективізацію, а коли почалось розкуркулення, врятувало те, що чоловік загинув на війні. А то точно була б на Сибіру.

У 1947 році вийшла заміж вдруге за Михайла Шевчука. Народила ще дві дочки – Ольгу і Степанію. Працювала у колгоспі за трудодні, потім за копійки до виходу на пенсію.

Після смерті чоловіка у 1986 році перейшла жити до наймолодшої дочки Степанії у с. Мазурівку, де проживає й понині.

За свої прожиті сто років народила і виховала 4 дітей, дочекалася 11 онуків, 14 правнуків і 6 праправнуків. Тішиться ними всіма, бо добрі і приїжджають до баби. Всі вчені, є освітяни, військові, а Олександр Левицький – ректор Івано-Франківської духовної семінарії.

Рік тому велика родина Марини Шевчук не відзначала 99-ті уродини. Велика біда зібрала тоді всіх докупи у Ходорові: снайперська куля якогось нелюда скосила на Майдані чоловіка правнучки Лілі Романа Точина – Героя України…

Все життя, як каже донька Євгенія, мама любила життя, рідну землю, церкву: від 16 років співала у церковному хорі. А ще бабця знає такі старі співанки, яких нині вже не співають. «Весела і життєрадісна, мирна, тиха, спокійна», - каже зять Микола, чоловік Євгенії (а зять знає, про що каже).

Привітати ювілярку з 100-річчям прибули і представники місцевої та районної влади. Від Любшанської сільської ради голова Василь Лизак вручив подарунок - набір посуду, а перший заступник голови РДА Василь Татарин разом з начальником управління соцзахисту Лідою Регусевич та працівником апарату Олександрою Хомин привітали ювілярку від імені Президента і керівництва районної ради, РДА й подарували мультиварку.

Андрій Данилець.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"