Передплата друкованого видання на 2021 рік
Індекс видання: 30496
Часопис "НОВИЙ ЧАС"
Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання
Мінімальний строк передплати: 1 міс.
ПередплатитиЧасопис "НОВИЙ ЧАС"
Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання
Мінімальний строк передплати: 1 міс.
Передплатити95-та Житомирська аеромобільна бригада, у якій служить і наш краянин, уродженець с. Руди Володимир Коцюба, минулого тижня звільнила бійців Нацгвардії 32-го блокпоста. Цей блокпост мало не охрестили новим Іловайськом…
За грамотно проведену спецоперацію бійців 95-тої бригади нагородили кількаденною відпусткою. Користуючись нагодою, зустрілась з безпосереднім учасником цієї спецоперації десантником Володимиром Коцюбою. Йому всього 25 років, але той життєвий досвід, який він вже пройшов, багато про що говорить.
- Спершу мене призвали у другу хвилю мобілізації. Направили на 10-денну підготовку. А потім пішло так, що хто хоче, може продовжити службу. Вирішив залишитись, тим більше, що дуже багато товаришів там.
- Підготовку проходили фахову?
- Для мене це нагадування, освіження, адже я до того чотири роки в армії прослужив і контракту, й строкову службу, тож це було оновлення навичок. У дійсності це була підготовка до тих умов війни, що зараз триває. Готували нас офіцери, які приїхали із зони ведення АТО.
- Із забезпеченням як виглядала справа?
- У моїй частині новий зразок української форми, старі зразки видали на підміну, так що нарікати не можу.
- На передовій відчутна підтримка волонтерів?
- Дуже відчутна. Ми без волонтерів як без рук. 80% - це все завдяки волонтерам. Дуже вдячний за їхню роботу.
- Що найбільше потрібно нашим хлопцям сьогодні?
- Зараз, звичайно, до зими підготувати теплі речі, взуття, утеплені спальні мішки.
- Індивідуальними аптечками забезпечені?
- З Києва волонтери нам на бригаду передали аптечки НАТівського зразка: джгут, бинти, кровоспинні засоби та інше. З обезболюючим знову ж таки волонтери допомагають.
- Від держави знову нічого?
- Видавали бушлати нового зразка, комплекти термобілизни. Але чи це від держави, чи від волонтерів - мені невідомо.
- Малюнки дитячі піднімають настрій?
- Дуже підбадьорюють, підносять настрій. Іноді трапляються кумедні історії. Так, учень 10-го класу писав: «Вибачаюсь за свій поганий почерк, я вже дуже давно не писав». У нас кожна кімната дитячими малюнками обвішана.
- Де дислокується ваша частина і які завдання доводиться виконувати?
- Ми дислокувались у м. Слов’янську, а сама специфіка нашої частини виїзна. Ми їдемо, відпрацьовуємо покладене завдання, за нами приїжджає якась інша частина чи Національна гвардія, і ми залишаємо це місце.
- Найскладніші бої, в яких довелося побувати?
- Найгірший бій, який був, – Савур-Могила. Це найважче. Тому що це був лише початок, неадаптована ситуація.
- Яке було ваше завдання?
- Її потрібно було взяти. Там було багато загиблих і поранених. Ми так і не змогли її взяти тому, що 3 км до російського кордону, й з території Росії по нас били, накривало «градом». Декілька заходів робили, але її так і не взяли. Вийти на неї не змогли, дуже великі втрати і людьми, і технікою, просто недоцільно було далі за неї боротися.
- Фактично вона залишилась на окупованій території?
- Так. Довкола цієї висотки всі населені пукти були наші, а висотка залишилась неприступною.
- Хто воює проти українських військових?
- Як найманців багато, так і регулярні війська російської армії й так звані «ДНР», «ЛНР», місцеві.
- Місцеві як воюють?
- Вони ненавчені. В основному їх залишають як гарматне м'ясо.
- Що українські військові можуть протиставити російській артилерії?
- На територію Росії ми відповісти не можемо, бо це буде вже відкрита агресія. Це початок війни України проти Росії. При тій кількості армії і її забезпеченості ми просто фізично не зможемо їх перемогти. А на території України - це вже наші артилеристи, які дають належну відповідь. Я в тому не сильний, бо не артилерист.
- Тобто, якщо б не вогнева підтримка з території Росії, українська армія відбила б терористів?
- Звісно, відбила б. Навіть якщо б не це «перемир’я» (за останні два місяці, за інформацією МЗС України, загинуло більше 100 українських військовослужбовців, близько 600 поранено. - Авт.), ми вже їх у дуже добре кільце взяли, можливо, їх би вже залишились одиниці.
- Вдається втримати територію, яку відвоювали? Чиє це завдання?
- У нас таких завдань немає, ми їх не виконуємо. Ми частина, яка йде вперед, яка робить зачистки, проводить рейди, прориває оточення. А відвойовані позиції утримують сухопутні війська, Національна гвардія, добровольчі батальйони, батальйони територіальної оборони. Це вже їхнє завдання. Ми для них робимо плацдарм, а далі вони вже тримають чи не тримають.
- Доводилось знову повертатися у відвойовані міста?
- Бували випадки, коли зайняли, залишили певним підрозділам, а їх за два дні звідти вибили. Доводилось повертатися.
- Як місцеве населення за півроку такого життя сприймає цю ситуацію?
- Неоднозначно. Коли є ми - вони за нас, а коли ми від’їжджаємо чи відступаємо, то вони вже автоматично починають допомагати ворогові.
- Дуже багато виїхало людей?
- Багато, дуже багато покинутих населених пунктів, особливо в селах, містечках, у містах не так помітно.
- Але ж на звільнені території люди повертаються?
- У таких містах як Слов’янськ, Краматорськ вже повністю мирне життя. Люди спокійно на роботу ходять. Повернулися майже всі, хто виїхав. Все працює, школи, садки.
- Особисто для тебе чим запам’ятається ця війна?
- Взагалі як війна вона ніколи не забудеться, багато друзів втрачено…
- Командуванням задоволені?
- У нас, якщо це командир частини (коли виїзд цілої частини) чи командир батальйону, він з нами на техніці, він з нами попереду. Це дуже підбадьорює, коли ти знаєш, що з тобою вище керівництво.
- Який стимул дає тобі силу воювати?
- Стимул простий: хочеться просто залишитись живим і щоб друзі залишились живими, а для цього не потрібно ховатися, а йти тільки вперед.
- Найбільша ваша перемога?
- Найбільша… Це прорив оточення до 32-го блокпоста під Луганськом. (Як повідомляли ЗМІ, усьому 32-му блокпосту висунули ультиматум: вийти зеленим коридором до 12:00. Інакше поїдуть на блокпост танками. Загалом нацгвардійці і десантники 80-ї аеромобільної бригади зафіксували біля Смілого 22 танки сепаратистів, два «гради», направлені в їхній бік, а також машину, повну протипіхотних мін. Усе поле навколо 32-го блокпоста сепаратисти замінували. Проти наших бійців стояли солдати псковського полку з Росії, сербські найманці, представники т.з. «всевеликого войска донского» і місцеві сепаратисти. Українські вояки не мали їжі, води та теплого одягу. Вперше за два тижні сепаратисти пропустили машину зі ста літрами води, а також дозволили провезти макарони. - Авт.).
- Можеш детальніше розповісти про цю операцію?
- Ми потрапили першого разу в засідку, потім відступили, перегрупувалися і зайшли з тилу, зробили дуже хорошу зачистку.
- Розповідали про те, що бойовики мінували «зелений коридор»?
- Так, вони мінували і робили це відкрито, не ховаючись. Це нам трохи перегородило шлях, але ми обійшли цю дорогу. Коридор пробили іншою дорогою.
- Власне, у повідомленнях ЗМІ йшлося лише про 80-тку...
- Наш командир частини, цю його політику підтримую, не допускає до нас журналістів. Тому що на передовій журналісти - це камера, це пряма ознака виявлення своїх позицій. Спецоперацію проводили ми разом із 80-тою аеромобільною бригадою.
- Які наслідки кількатижневого оточення 32-го блокпоста і, врешті, його звільнення?
- Втрат багато. З нашого підрозділу один загинув і шість осіб поранених.
- Після цієї спецоперації вас представлено до нагороди?
- За нагороду я не знаю. Відпустку надали. Все залежало від вислуги: мені вийшло 15 днів, комусь 24. У нас в частині старалися почергово бодай на 10 діб відпускати, тому, в принципі, кожний побував у відпустці.
Якщо подають до нагороди, то у нас особливо це не афішують. Багато таких випадків, що подають до нагороди, а документи не підписують у штабі АТО. Тому командир каже, щоб даремно не сподівались: пройде - то вручать, а ні - то душа не болить.
- Доводилось надавати першу медичну допомогу пораненим?
- Доводилось зупиняти кровотечу. Перетягнув джгутом, вколов обезболююче. Все, що я міг зробити, зробив, далі вже справа медиків. Не можемо заклинюватись на пораненому, бо можемо наразитись на ще більші жертви.
Намагаємось завжди забрати поранених, але не завжди є можливість. Бувають такі випадки, що немає можливості забрати, бо коли в людину потрапляє снаряд, там вже нема що «збирати».
- З вашої бригади є хтось у полоні?
- З нашої немає, принаймні такою інформацією не володію. Нашу бригаду заборонено брати в полон. Стояти до кінця, не здаватися, інакше в полоні буде ще гірше.
- Специфіка цієї війни, неоголошеної, зрадницької, підступної?
- Це більше інформаційна війна. Ми в інформаційному плані дуже багато програємо. У східних областях українського телебачення майже немає. В одному із сіл за 10 км від Росії спробували підключити телевізор. Українських каналів, крім одного, не знайшли, і той, коли починались новини, просто відключали.
- Брали у полон бойовиків «ЛНР»?
- Доводилось. В основному в полон потрапляють люди, яких ми називаємо «гарматне м'ясо». Люди неосмислені, вони навіть не знають, за що воюють. Коли його питаєш: «Скільки тобі платять?», він каже: «3 тисячі рублів». Кажемо: «Ти ж міг би бути якимось сторожем на полі і заробляв би 1200 грн, це більше ніж 3 тисячі рублів». Він же впевнений, що 3 тисячі рублів більше ніж 1200 грн.
- Спеців російських не доводилося брати?
- Спеців? Ні. Якщо доводилось у такий бій вступати, їх дотискається до кінця, бо це люди високого класу підготовки і в полон живими не здаються. Тим паче, досвід ведення бойових дій у них набагато більший, ніж у нас.
Невдовзі Володимир повернеться у свою частину й далі стоятиме на захисті нашої неньки-України. Він – справжній боєць і за характером, і за своєю суттю.
Одразу після повернення додому жидачівські волонтери забезпечили Володимира хорошим взуттям, теплими та необхідними речами.
Ми ж чекаємо його щасливого повернення додому. Бережи його, Господь!
Оксана ФРАНКІВ.
81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1
Тел./факс: 032-393-14-01,
Відділ реклами: 093-240-40-56
E-mail: info@newtime.lviv.ua
Головний редактор: Андрій Данилець
Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків
Завідувач відділу: Оксана Франків
Відповідальний секретар: Іван Кофлик
Оглядач: Марія Татчин