Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Як головний стоматолог району став командиром розвідроти батальйону «Донбас»

Нещодавно повернувся додому Михайло Микитин. Майже два місяці він перебував на передовій у зоні АТО у районі Іловайська. У правій руці «сидять» два осколки. Третій пройшов навиліт. Свої поранення Васильович вважає дрібницями. А що вирвався живим – завдячує своєму побратиму, бойовому другу, а нині вже названому брату – Карату, який, поранений у дві ноги, прикрив відхід хлопців, а сам, підірвавши дві гранати, забрав із собою і кількох «сепаратів»…

Ще у грудні, коли на Майдані був відносний спокій, він, головний стоматолог району, вперше поїхав до Києва. Потім з інтервалами у тиждень-два їздив до своїх на Майдан і був там до самої перемоги.

3 березня Михайло разом ще з 70 добровольцями у нашому військкоматі написали заяви, що вони бажають йти захищати Україну. Не брали. Тоді в Інтернеті знайшов інформацію про батальйон «Крим». Подзвонив. Дізнавшись, що він лікар, запропонували йому йти до них санінструктором роти. 13 липня Михайло поїхав.

Спочатку це були Новопетрівці під Києвом. А звідти вже потрапив у зону АТО до батальйону «Донбас». Щоправда, санінструктором так і не довелось бути. Спочатку призначили заступником командира взводу роти, а коли вбили командира «Скіфа» (Романенко Олександр Трофимович, селищний голова м. Стара Синява Хмельницької обл.) – героя афганської війни, призначили командиром роти особливого призначення.

- 19 серпня біля Іловайська нас накрили «градами». У мене у взводі було 5 поранених. Отримав поранення у руку і я. 20 серпня у штабі дали машину, і нас 9 чоловік відправили у бік села Грабське. Перед тим його теж обстріляли з «градів». Наші відійшли, проте ми цього не знали. Так і нарвалися на «руских спеців». Чому не сепаратистів , бо надто фахово вони нас «обробили». Як я вже казав, з 9 чоловік у машині чотирьох було одразу вбито, ще четверо поранені. Ми почали відходити у «зеленку», проте, якби не Карат, вони б усіх нас поклали. 54-річний Карат був ветераном Афгану, кавалер ордена Червоної Зірки за бойові заслуги. У нього були наскрізні поранення обох ніг, і він не міг йти. Витягнувши дві гранати, Карат залишився прикривати наш відхід, а згодом ми почули вибухи…

- Дехто каже, що українська армія воює за принципом: вони стріляють - ми ховаємося, ми стріляємо - вони ховаються. Чи це так?

- Коли Лисичанськ займали, першим йшов наш взвод, за нами йшла армійська броня і вже потім ішли штурмові бригади.

- А штурмові бригади - це хто?

- Теж батальйон «Донбас».

- А міліція що там робить?

- Міліцейські батальйони, які належать до системи МВД, їх по-моєму 3 чи 4, – це «Дніпро-1», «Дніпро-2» , «Азов», Вони рахуються як постова служба, це добровольчі батальйони.

- Що за люди з того боку воюють?

- Ми брали в полон француза, словака, були чеченці.

- Це найманці. А якщо говорити про місцевих, що то за контингент?

- З тих, хто воює проти нас, – це задурманені російською пропагандою, дехто за гроші, багато наркоманів, алкоголіків, на когось відкрита кримінальна справа – йому дали автомат, йди і стріляй. Є ідейні, їх не так багато. А основній масі місцевого населення все одно яка влада, їм аби робота була.

Є частина тих, які підтримують «ДНР» і «ЛНР», вони за Росію. Їх небагато, більшій частині все одно. Коли я вже лежав у Дніпропетровську в лікарні Мечнікова, приходить жіночка, учителька, інтелігентна, на російській мові говорить, і починає: з «братьями» воюємо і так далі, не треба цієї війни. А їй кажу: «Вибачте, я ж не воюю в Білгородській області, я воюю в себе на Україні». Я таких називаю людьми без Батьківщини. От їм все одно Магадан – Магадан, Сибір – Сибір, вони всюди будуть жити, аби в них був кусок хліба, у них нема ніякої ідеї. Це інтелігентна людина, а з багатьма навіть говорити немає про що.

- Як вони воюють?

- Місцеві постріляють і тікають. А чеченці й російські «специ» воюють добре. Росія 20 років воює, що тут говорити. Якби не росіяни, за два-три тижня ми б їх зачистили.

- Скільки росіян воює на Донбасі?

- На той час, коли я був, сказали, що три тактичних батальйонних групи і два батальйони.

- Це скільки людей?

- Десь до двох тисяч, проте вони зайшли не 24 серпня, їх і до того там було. Проти нас в Іловайську воювали вже псковські, тульські десантники, було ГРУ.

- Чого найбільше зараз не вистачає нашим там?

- Мудрого керівництва на найвищому рівні, міняти треба всіх, аж до керівників секторів. Середня ланка офіцерська до майора, до підполковника, вони загалом нормальні, можливо, комусь не вистачає досвіду керування великими операціями, великими з’єднаннями. На рівні взаємодії батальйонів є грамотні офіцери середньої ланки.

- З твоєї точки зору, чи була взаємодія між різними батальйонами, між армією й іншими структурами?

- Взаємодія є, але дуже туго йде.

- Що цьому заважає?

- По-перше, зв'язок ніякий. Потрібні засоби зв’язку. Потрібно займатися стратегічною розвідкою. Хлопці, що були на Майдані в самообороні, тепер під Новоазовськом і Маріуполем, от розказують: «Сидимо, дивимося, іде російська колона, передаємо, що там стільки-то танків, стільки-то людей», а їм кажуть: «Ви панікуєте, такого не може бути, у нас таких даних нема…»

- Чи зустрічалася тобі безпосередньо зрада?

- Ні.

- Ти з командиром Семеном Семенченком спілкувався, яке в тебе враження про нього?

- Так, знаю одне - він не боягуз, він толковий як людина, як військовий, сам каже про те, що не вистачає досвіду, вчимося по ходу.

- Як тебе поранили?

- 19 числа був бій за Іловайськ. У мене загинув якраз тоді командир і в моєму взводі було 7 поранених. Чотирьох забрали, 5 я відправив сам. Вертався назад селом Грабське поряд з Іловайськом. Перед тим його обстріляли з «градів». Армійці, видно, відійшли, але ми того не знали і виїхали чисто на «сепаратів». Вони почали розстрілювати нашу машину. Ця група була російська – там чиста російська мова, як я кажу - кацапська, були специ, команди віддавалися дуже чітко, без матів, специ не матюкаються.

- Були вбиті?

- У мене в автобусі з дев’яти чоловік чотирьох вбило одразу, мене поранило у руку. Ми вискочили з автобуса. Мене, напевне, врятував Карат, колишній афганець. Йому перебило обидві ноги. Ми залягли в «зеленці». Він каже: «Я не зможу йти, віддай мені гранату, я прикрию – відходь…» Я поповз далі і почув вибух гранати: Карат підірвав себе разом з «сепаратами»…

З тих, хто тоді їхав зі мною, п’ятеро загинуло, Я і ще двоє вийшли на своїх, один потрапив у полон, до росіян. Ніби живий, дуже молодий хлопчина.

- Твоя рана серйозна?

- Два осколки всередині і один пройшов навиліт. Один, що всередині, недобре лежить, операцію робити не можна, треба чекати, поки капсулюється.

- Ти пішов туди як медик. Як виглядає медичне забезпечення в зоні АТО?

- На рівні батальйону є медична частина батальйону, лікарі були толкові, в кожній роті є свій санінструктор і в кожному відділенні є санітар.

- Чи багато хлопців з Майдану на передовій?

- Так, багато, у першому батальйоні взагалі майже всі майданівці, в другому – трошки менше, але багато.

- Які прогнози з приводу твоїх поранень? Якщо загояться рани, поїдеш туди?

- Абсолютно.

- На твою думку, як закінчаться події на Донбасі?

- Я все аналізую, та сказати не можу, на найвищому рівні вони теж не знають. Таке враження, що вони також розгубилися, бо, суті, ніхто ж не очікував, усі думали, що Путін не попре в такому масштабі. Це не АТО – це вже повномасштабна війна. Таке враження, що в Путіна повністю голова поїхала, він може зробити все, він може і кнопку нажати – на нас, на Європу, хто його знає. Зараз про Казахстан висловився, що це не держава. З Україною так само починалося…

- Що треба для того, щоб наші частини більш ефективно воювали?

- Військовий стан.

- Що воно дасть?

- Армія зможе воювати на повну потужність.

- Так вони зараз можуть воювати на повну потужність?

- Не можуть, АТО не дозволяє їм воювати на повну потужність, Армія в АТО не задіяна.

- Але там є і авіація, і артилерія працює?

- Але вони працюють несистемно.

- Як потім можна буде домовлятися з тими людьми, проти яких ми зараз воюємо?

- Якби не було прямої підтримки Росії, там вже давно б все вирішили. Справа в тому, що олігархи, навіть той самий Ахметов, проти Росії нічого не зможуть.

Якщо Росія відчепиться – мир наступить скоро.

Розмовляв Андрій Данилець.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"