Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Для своїх пацієнтів вона і медсестра, і соціальний працівник, і найкраща подруга

За словами Парацельса, «найкращі ліки – це любов і турбота». І сьогодні ці слова не втрачають своєї актуальності, особливо коли йдеться про роботу медичної сестри Жидачівського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Станіславишин Ольги Ярославівни.

 

Робота медичної сестри базується на принципах професіоналізму, співчуття та милосердя. У свою чергу кожен підопічний має змогу отримати консультації з питань запобігання та профілактики хронічних захворювань, контролю та стабілізації артеріального тиску, реабілітації організму після перенесених хвороб та оперативного втручання.

 

Ольга Ярославівна Станіславишин жодного дня не пошкодувала про те, що обрала нелегку, інколи навіть невдячну професію, професію медичної сестри. Не шкодує, тому що не уявляє себе поза нею, не уявляє, як можна залишити без допомоги й опіки людину, яка конче потребує твоєї уваги.

Професія медичної сестри вимагає концентрації фізичних і моральних зусиль. А звідки черпає натхнення і сили п. Ольга, для неї самої - загадка.

- І у вихідні телефонують, нагадують, що мала прийти чи то капельницю поставити, чи тиск поміряти. Буває, що й під час відправи у церкві телефонні дзвінки не вщухають. Ще не було Різдва, щоб спокійно, в родинному колі відсвяткувала. Іноді ловлю себе на думці: сьогодні не піду, в мене ж вихідний, але в душі переживаю: а раптом щось серйозне сталося, а раптом моя допомога людині зараз конче необхідна. Збираюся і йду, - розповідає медична сестра.

Ось так без жодних вихідних і святкових (хоча за законом медична сестра приймає лише в робочі дні  Ольга Ярославівна працює на посаді медичної сестри у Жидачівському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) уже 12 років. Всі ці роки з дня у день приймає літніх людей у своєму «кабінеті» в приміщенні ходорівського Народного дому ім. Зеновія Кецала, а після обіду робить обхід по домівках своїх підопічних.

Поки на роботу заїде, вже відвідає кількох пацієнтів. Якщо біля хвіртки стоїть «Галичанка», то сусіди знають, що то приїхала Ольга Ярославівна. Її велосипеда ніхто з іншим не сплутає. Щоправда, від колишнього подарунка терцентру «рідною» хіба рама залишилася. Мабуть, час вже й нового двоколісного подарувати, щоб медичній сестрі було легше й швидше добиратися до пацієнтів. Адже без допомоги як медичної, так і суто людяної не можуть обійтися її найважливіші пацієнти, що прикуті хворобою до постелі, зокрема відома нашим читачам вишивальниця Ярина Цвик, а також мати і донька Липові. Для них Ольга Ярославівна не лише медична сестра, а сестра милосердя, й навіть більше - як подруга, найрідніша людина. Вона приносить у їхній дім, куди інші не надто поспішають заходити, краплину радості. Для них вона чи не єдиний зв'язок із зовнішнім світом, що існує поза стінами їхніх квартир.

Ользі Ярославівні часто доводиться бути і в ролі психолога, і в ролі соціального працівника, бо бракує у нас в районі громадських організацій чи волонтерської мережі, які б брали шефство над літніми, одинокими людьми, людьми з особливими потребами.

- Ось вам приклад. Жінка все життя прикута до інвалідного візка. Настав час замінити його на новіший, а для цього треба пройти медичний огляд. Лікар наполягає, щоб пацієнтка прийшла до лікарні. Кажу: «Як вона прийде, вам же прекрасно відомо, в якому вона стані».

Ще одна пацієнтка зателефонувала, що має проблеми із зубами, просила, щоб домовилась із стоматологом. Домовитись то домовилась, а тепер міркую, яким чином маю відвезти її, вона ж самостійно майже не пересувається.

Сьогодні відправила 92-річну жінку до Львова на консультацію. Їй кажуть залишатись там у стаціонарі, потрібна операція, а вона навідріз відмовляється, каже: «Я поїду до Ходорова, там Оля все зробить». А я ж її два тижні вмовляла поїхати до львівських лікарів. І що скажете після цього?...

Такі побутові справи доводиться вирішувати, що взагалі не належать до компетенції медичної сестри, але лягають на плечі п. Ольги: то довідки зібрати, то в аптеку сходити і навіть допомогти проголосувати. А люди її допомогу сприймають по-різному: для когось її робота - це обов’язок, який на неї покладений державою, бо їй за це платять гроші, а інші - цінують і дякують їй за те що вона така є.

Не в характері Ольги Ярославівни скаржитись на долю - в неї люблячий і терплячий чоловік, двоє чудових синочків. Звісно, вони б хотіли частіше бачити дружину й маму вдома, насолоджуватись її увагою, проте розуміють, що її підтримка, допомога більше потрібна іншим. Це знає і відчуває вона сама, тому кожного дня у кабінеті з усмішкою зустрічає своїх пацієнтів, а потім сідає на велосипеда й поспішає до тих, хто ні дня не може без неї обійтися.

Впевнена, 15 червня теж не обійдеться без телефонних дзвінків, але цього разу, в день професійного свята, переважно лунатимуть на адресу п. Ольги приємні та добрі слова подяки за професіоналізм та добре серце.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"