Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

"Бандерівка" з Луганщини

Олена Степанець називає себе «бандерівкою». Називає не тут у нас, де це звучить гордо, а там, на Сході, на Луганщині, де це звучить страшнувато. Але вона не боїться. І на це є свої причини…

Про нашу землячку, яка у прямому розумінні цього слова відстоює Україну на Луганщині, нам повідомив Микола Балицький. Надав телефон, ми зв’язалися - і вийшло інтерв’ю. Олена … родом із …. Життя і доля закинули її далеченько від рідної домівки. Але й тут, будучи юристом, вона все своє життя працювала, говорила і доводила: я - українка. І це не просто слова.

Ми фактично мало що знаємо про те, як і чим живуть люди на Сході України. Деколи звинувачуємо, що вони не такі як ми «патріоти». Чого гріха таїти, чуємо російську і кажемо «москалі». А що там, як там, чому так? Щоб зрозуміти це - треба там жити…

Місто Свердловськ Луганської області – найбільш східне місто в Україні. До кордону з Росією – рукою подати, пішки ходять, чи, правильніше, - ходили…

Якщо б мене спитали, чого нам нині найбільше бракує, я б відповіла: правдивої інформації про те, що в країні діється. Зокрема у Києві. У нас «інформаційний голод». Є українські канали 1+1, Інтер, Іctv. Але в нас настільки російськомовне місто, що українські канали не дивляться… А по російських йде така агітація, що люди перелякані і бояться, у прямому розумінні цього слова. Я кожного дня отримую повідомлення від людей, які дивляться ці канали. Вчора мені подзвонили і сказали: «В Україні закінчились гроші. Не буде пенсій, зарплат і допомог». А ще «в Києві вирішили затоплювати наші донбаські шахти, бо нерентабельні. Вирішив Яценюк». А на запитання, звідки ви це взяли, відповідь проста: «В телевизоре сказали…».

- Люди бояться нашої нової влади. Чому?

По-перше, нова влада чомусь ігнорує наші міста і не спілкується з нами. До нас не приїздять народні депутати, окрім регіоналів, у нас місцеві газети тільки від партії регіонів. Донині людям події Майдану подаються так: нова влада - це бандити, вони будуть вас грабувати, забирати кошти з ваших ощадних книжок, бо держава – банкрут…

- Олено, але вони хіба не бачать репортажів з Києва про Межигір’я, про будинок Пшонки і золото Ставицького? Врешті є Інтернет…

Ви зрозумійте, у нас шахтарські міста. Людина спускається в шахту, вона там в підземеллі. Дуже важка праця. Дихати важко, температура 40 градусів, без води, без нормального повітря. Людина вилазить з шахти, приходить додому з однією думкою – поїсти і лягти спати. Який там Інтернет…

- Добре, це роботяги. Але ж є вчителі, лікарі, службовці, врешті діти, які виросли в незалежній державі. Невже мислення таке ж як і в батьків?

Діти… Так вони повинні були б вчитися з першого класу українською мовою, але в нас немає україномовних вчителів… Вчителька, яка веде російськомовний клас, веде і україномовний. Вона заходить до класу і каже: «Діти, математику якою мовою будемо вчити - українською чи російською?» Звичайно, російською, бо розмовляють нею вдома…

- Олено, скажу відверто: сьогодні у нас на Західній Україні в уявленні простих людей Схід асоціюється з російськомовними людьми, які у значній мірі, м’яко кажучи, симпатизують Росії. Більше того, з того, що ми бачимо по телебаченню, ще й небезпечно говорити українською. Кажуть, що б’ють...

Я з 2001 року займаюся тут опозиційною діяльністю. Організовувала мітинги, пікети. Представляю інтереси громадян у суді проти міської влади. Коли був Майдан і почали стріляти, тут люди бігали із вигуками, що на Майдані бандити вбивають наших бідних міліціонерів. До мене прийшли шахтарі. Я їм розпечатала з Інтернету статтю про шахтарські страйки в 90-ті роки, коли вони голодували, і кажу: «Ось ви голодували - так, були шахтарські страйки - так, вам не подобалась влада - так, ви хотіли, щоб влада з вами рахувалась, - так. А якби ось так сталось, ви б пішли проти влади? «Так, ми б пішли». А якби вас бив «Беркут», це було б добре?» «Ні». Вони побачили цю статтю, про яку не знали нічого…

А знали те, що їм говорили з телевізора: Майдан – це вилізли усі бандити-бандерівці, які хочуть, щоб ми пішли в Європу і займалися там гомосексуалізмом... Вони не розуміють, що Майдан був проти влади, проти грабунку людей.

Тут при Януковичі у нас сформувався такий принцип: якщо влада щось робить погане – то це зробила Юлька. А нині у всьому винні «бандерівці». Якщо до нас вони доберуться, то усіх російськомовних посадять у тюрми за те, що ми розмовляємо російською…

- Ну добре, а окрім партії регіонів, хто у вас ще є, маю на увазі партії?

У нас є багато осередків опозиційних партій: «Свобода», «Батьківщина». Але керують ними люди, поставлені партією регіонів. Усі ці партії на виборах дають на виборчі дільниці представників, які фальсифікують вибори на користь регіонів.

- Зараз в державі ситуація, коли партія регіонів і всі, хто її представляв в Києві, фактично втратили владу. Але це в Києві, а не на місцях. Як поступати: враховуючи загрозливу ситуацію, коли ми можемо втратити державу, - йти з ними на компроміс чи домовлятися?

Ні, тільки повна люстрація. У нас мер, у 2004 коли перемагав Янукович, бігав з голубим прапором, а як тільки переміг Ющенко, ми всі дізнались, що наш голова в партії «Наша Україна».

Так, тут не просто бути опозиційним, навіть страшно. Якщо ти незгодний з владою - ти живеш в окупації і ведеш партизанську війну. Я з цим живу все життя, я так вирішила. У нас є свій кістяк людей, у мене є рухівці, вони готові зараз до боротьби. Нам не треба, щоб до нас приїжджав «правий сектор». Люди і так перестрашені. Наша боротьба - дати людям інформацію, хто грабував дотепер, що робить нова влада і що вона робить конкретно для нас, а не так дуже глобально.

- Чи багато людей хочуть приєднання до Росії?

Багато. Мова спільна, пенсії і зарплати там більші, ми ж це знаємо, бо живемо поряд. А найголовніше – люди не відчувають впевненості у завтрашньому дні… Але разом з тим вони проти окупації - вони бояться Росії. У мене кума народилася в Росії, але не хоче туди назад…

Коли будуть вибори президента, за кого буде голосувати ваше місто?

Якщо піде Юля, то серед опозиційних вона, по-моєму, набере найбільше. Голосуватимуть і за Порошенка, і за Кличка, навіть за Яроша, про якого наші теж дізналися з російськомовних каналів.

– А кого підтримають від регіоналів?

Якщо від партії регіонів буде балотуватися Єфремов – виграє опозиція, бо саме Єфремов топив шахти. Саме за Єфремова шахти різали на метал, і шахтарі їли картопляну шкоринку. Якщо Тігіпко - він отримає тут підтримку. Все залежить від того, як зараз нас почує ця влада. Тому що тут будуть голосувати так, як скаже Ахметов. Усі підприємства на цей час під Ахметовим. Якщо буде прийнято закон, щоб повернути наші підприємства, які загарбав Ахметов, до державної власності – тут буде підтримка не регіоналів.

- Чому ви хочете назад повернути підприємства до державної власності? Вона ж була неефективною...

Державна власність стала неефективною, коли почали багато красти. Якщо вугільна промисловість буде повністю підконтрольна державі, якщо у нас будуть такі міністри як пан Яценюк, якщо буде проведено повне оснащення вугільних підприємств, то ці підприємства озолотять Україну.

- Націоналізація шахт, як вона має відбуватися, просто довести до відома, що ми у вас забираємо шахти, чи держава ті шахти має відкупити?

Забрати у користувачів. Бо, де-юре, вони і так державні… У нас розробили такий трюк: підприємства групи «Антрацит», тут працює 90% населення нашого міста. Так ось є мораторій на їх продаж. На щастя, партія регіонів не змогла його ні відмінити, ні скасувати. Що вони зробили? Підписали через Міністерство палива та енергетики концесійний договір і передали всі підприємства в концесію… безкоштовно. Якщо простіше - регіонал бере підприємство з надрами, надра видобуває, забирає, продає, а коли вони стають нерентабельними – віддає державі... По простому це називається злодійство.

- А хто реально у вас всім керує?

Коли прийшов Янукович, у нас місцевий олігархат зайняв другі позиції. Привозилися люди з Донецька Павлограда. Всі керівники звідти. Наші люди - це бригадир, начальник дільниці, начальник якогось відділку. Начальник дільниці з Донецька отримує заробітну платню 50000 грн, шахтар, який гарує у забої, - 5000.

Шахтарі розуміють цю ситуацію, але мовчать, бо бояться. Якщо ти підняв голову, на твоє місце приходить інший. У нас є чорні списки, де «незгодним» заносять відмітку до трудової книжки. Його, окрім копанки, нікуди не візьмуть, і навіть якщо то ахметовська копанка, його і сюди не візьмуть.

У нас зараз багато смертельних випадків на виробництві, особливо молодих хлопців. Ви про смертельні випадки чули? Їх нема… Тих бідолашних підіймають із забоїв і оформляють, що вони померли… від п’янки на поверхні. Лікарі підписують. Люди миряться з цими злочинами, бо бояться, адже це єдине підприємство, яке дає роботу. Якщо шахти стануть - міста помруть.

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"