Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Реально нині ми живемо в надзвичайному стані!..

Не буду довго говорити про постать Юрія Луценка. Скажу ж його словами: „Я напівпровідник: мені заборонено займати будь-які, в тому числі партійні посади, але, з іншого боку, я політик, я виступаю не на сцені, а під сценою”.

Проте і під сценою з позицією Юрія Віталійовича рахуються. Так, йому простіше і водночас набагато складніше мати позицію. Бо його слово нині - це реалії, а не політичні ігри за домовленістю, його слово – це новий термін у в’язниці, з якої він нещодавно вийшов. А той, хто йде на таке, – як мінімум заслуговує на повагу.

Ми «перетнулися» з Юрієм Луценком у кулуарах готелю «Україна», що на Хрещатику. Я і ще п’ятеро представників координаційної ради жидачівського Майдану були делеговані громадськістю на Всеукраїнський Форум Євромайданів.

 

Чого туди їхали? З одним запитанням: а що далі?..

 

- Пане Юрію, що, чи правильніше кого, ви тут представляєте?

- Як не парадоксально це звучить, але на Всеукраїнський Форум Євромайданів мене делегувала Рада Майдану.

- З цього місця, як кажуть, детальніше. Нині існує кілька проголошених органів, які представляють Майдан. Зокрема у нас на Жидачівщині рішенням сесії ми підтримали Народну раду. Щоправда, досі не знаємо ні хто її представляє, на яких принципах, хто туди ввійшов і, нарешті, обличчя ху іс ху?

- Якщо говорити про Народну раду, я вважав, що в той критичний період має бути створена Народна рада з числа депутатів Верховної Ради, не провладних. Партія регіонів і комуністи, ті депутати, які за закони 16 січня голосували, посадовці, які підписували ці незаконно прийняті документи, поставили себе поза Конституцією, а отже, поза законом. Я вважав, що більше 180 депутатів, які залишились вірними Конституції, мали проголосити себе Народною радою, в якості протопарламенту і засідати у Верховній Раді, а відповідно в обласних і районних радах, які сповідують такі ж принципи. І саме вони мали формувати більшість із тих, хто погоджується з нашими вимогами.

- І що за це їм би грозило?

- 15 років тюрми, так само, як грозить усім, хто знаходиться на Майдані... За мітинг 15 років і спробу перевороту 15 років. До речі, цікава сентенція: в Кримінальному кодексі є покарання за спробу державного перевороту, але немає покарання за державний переворот...

Проблема в тому, що всі, хто стоїть нині на Майдані, перейшли рубікон, а от ті, що виступають від опозиції, думають, що будуть розповідати слідчому...

Мене не почули, тому я тоді не виступав, стояв на площі. Я вважаю, що вони мали сформувати Народну раду як протопарламент, уряд Народної довіри, як протоуряд. Він не був би легітимним – це абсолютно очевидно, але він був би фактором, який штовхав би Януковича на переговори без кровопролиття. На жаль, цього не сталося. Відповідно треба було жертви – реальні трупи для того, щоб Янукович почав чути людей. В цьому є різниця між політичним екстремізмом і вуличним. Там можна було ризикувати трьома людьми, а там доводиться платити сотнями поранених і пів десятком убитих...

- Юрію Віталійовичу, в якому статусі на цей час знаходиться Народна рада України?

- Якби ви мені ще сказали, де вона знаходиться, було б ще цікавіше. В статусі опозиції, яка назвала себе замість КОДу - Народною радою. Вони сказали: «Ми створюємо Народну раду» і поставили крапку.

- Вони, може, і крапку поставили, а на місцях їх почали визнавати альтернативною владою?

- На місцях насправді так само. Там, де ми контролюємо, більшість – зрозуміло, що як її не називай, вона є більшістю. Вони заблокували адміністрації, „підпорядкували” силовиків. А через кілька днів рішення по Народних радах були опротестовані прокурорами.

Я вважаю, якщо опозиція не змогла виграти бій у парламенті, значить нам доведеться йти на умови того закону, який вступив в дію, бо люди важливіші за приміщення. Я є тією людиною, яка буде агітувати здавати приміщення в обмін на полонених, бо жодне приміщенні і жодна барикада не коштує тисяч людей, які ходять під криміналом. Більше того, я впевнений, що вулиця на цей момент зробила все від неї залежне і центр дій перемістився в парламент. Там є більшість – 230 з лишнім депутатів, які поставили підписи під готовністю змінити керівництво парламенту і рухатися далі, але їм не вистачає міліметра. Переговори закінчилися, „він” закрив двері. Закінчуйте формувати делегацію до Януковича. Давайте проводити переговори з парламентською більшістю і формувати свою більшість.

Так, це угода з дияволом, але інший варіант - це масова кров, тому я краще вибираю перше.

- Юрію, а чи є прізвища, які зараз зможуть людей забрати з вулиць?

- Рішення Ради Майдану - і все буде виконано. Люди підуть. На Майдані є сім тисяч повністю дисциплінованих, сформованих у сотні людей. Вони можуть все. Це я вам абсолютно відверто заявляю. Я не про себе кажу, я кажу про Андрія Парубія. В тому числі правий сектор є частиною цієї дисциплінованої організації. Коли, вибачте, вар’яти захопили чи зробили вигляд, що захопили АПК і вивісили зверху здоровенний банер: «Тут записуються в штурмові загони», вгадайте, для якого це телебачення? Їх було викинуто звідти під три чорти і правильно було зроблено.

- Але ж Майдан має спільність з «Спільною справою», з правим сектором, з тими організаціями, які є надто радикальними і від впливу яких радить відмежуватися та ж Європа?

- Не поєднуйте «Спільну справу» з правим сектором. Правий сектор - організована патріотична організація, яка є складовою частиною самооборони Майдану, а „Спільна справа” завжди була сепаратною і займалася абсолютно неузгодженими дурницями, як захоплення приміщення в той момент, коли цього робити було абсолютно не потрібно. Більше того, захоплення Міністерства АПК сімома чоловіками – це круто. Тому викинули їх звідти, ну, чесно кажучи, неакуратно, з моєї точки зору, але правильно. Те саме стосується і Мін’юсту. Ми хіба не знаємо, що міністр юстиції сидить зовсім по іншій адресі, чи ми не знаємо, що Міненерго не можна чіпати. Ми взагалі хоч трошки головою думаємо, тому все це якраз є свідомі або несвідомі провокації.

- А що, п. Юрію, все-таки робити далі тим, хто визнав Народну раду, Раду Майдану?

- З самого початку, коли почав творитися форум Майдану, моя позиція була в тому, що це має бути вільний процес, не координований політиками. Я навіть пропонував свою базу, там в мене невеличкий офіс на Подолі в якості нейтральної позиції. Я зараз в такому дивному статусі. Я напівпровідник, тобто мені заборонено займати будь-які, в тому числі партійні посади, але, з іншого боку, я політик, я виступаю не на сцені, а під сценою. Тому пропонував свої послуги такого плану. На жаль, партійна номенклатура побоялась цього процесу. Скажемо відверто, Рада Майдану сформована хаотично. Зробили, а потім цей казан був накритий кришкою партійного контролю. Я виступав за те, щоб Рада Майдану досягала і 200 чоловік, якщо це потрібно. Нічого страшного, це палата представників, головне, щоб там були створені комісії, які почали б діяти, а не дебати, хто головніший. Знаєте, щось в останній час мені вбачаються аналогії української історії 1918 року. Армія Муравйова вже стоїть на кордоні - а ми продовжуємо отаманщину. От ми зараз є свідками вершини маразму: Рада Майдану відправила Луценка перейти через Майдан і зустрітися з форумом Майдану – нічого не нагадує? Приймемо чергову Декларацію єднання і розійдемось по різних сторонах. Що відбулося: стара партійна номенклатура зрозуміла загрозу, тому почала творити самостійні паралельні організації. Вони не розуміють, що рано чи пізно все одно створиться на вашій базі чи якійсь іншій реальний концентрат громадянського суспільства, який буде тестувати, наймати і контролювати при владі політиків, у тому числі і опозиційних.

- Як ви оцінюєте події, те, що відбулося на Дніпропетровщині в інших східних областях?

- Я про це написав в себе на Фейсбуці. Фашизм, яким нас страшила влада, прийшов, але не звідти. Бо фашизм - це коли заступник по громадській безпеці Дніпропетровської області, із щойно проплаченим віце-губернатором, з бандюками, яких так ласкаво називають «тітушками», б’ють людей, які прийшли під ОДА. Але у мене запитання: вас там до 40% тих, хто голосував за різні види опозиції, а ви дозволяєте владі поводитись із собою так, ніби вас 3-4%. В Харкові 40% в сумі голосували за опозицію, в Одесі – 35, в Дніпрі близько 40 - і ви дозволяєте? У Дніпрі не можуть створити штабу, газету. Газета коштує копійки, Харків мав газету і сьогодні скотився до інтернет-видання «Главное». Я вже мовчу про телебачення, але все починається з буйного вождя. Я поїздив по всіх областях і зрозумів, що проблема центру і сходу України в тому, що ще не народилося „безбашеного” лідера, який готовий на все, в хорошому розумінні слова. От він ще не перейшов рубікон. А призначити якогось бізнесменчика, чи спущення якогось парашутиста, чи реінкарнація вчорашнього політика – ні. Ви знаєте, що в нашій країні при владі „стоматолог”, але методи в нього явно „проктологічні”...

- Наступний президент України буде також з терміном судимості?

- Якщо ви натякаєте на мене, то я двічі судимий - з цієї точки зору я повністю готовий, але не приймаю такого рішення. Якщо говорити серйозно, то моя позиція дуже проста - мені абсолютно байдуже, хто з наших стане президентом України. Мене цікавить задекларована програма реформ і команда виконавців. Мене більше цікавить, хто буде генпрокурором, міністром закордонних справ і т.д., ніж хто буде президентом. Чому вони не можуть домовитися, для мене стало очевидно кілька місяців тому. Наші вожді вважають, що пост президента - це приз якийсь, я, наприклад, знаю, що це Камінний Хрест, який придавить будь-кого вже через рік так, що він не підніметься. Всі свідомі, які реформи треба провести, що популярності президенту це не додасть, а ці до цього часу думають, що це приз, замість того, щоб перехреститися і сказати: «Хочеш, Віталік, - іди». Але питання не в тому, чи Віталік, чи Петро, чи Арсеній, чи Олег, чи навіть Юля. Питання в тому, хто береться за тотальне звільнення всіх силовиків та суддів і набір нового персоналу через детектор брехні. Хто це буде робити? Якщо мені скажуть, що це робить черговий Білоконь, не повірю, а якщо скажуть, що якийсь там генерал Ярема, - я повірю. Те саме в освіті, в культурі, в економіці. Я зараз не про Луценка, я зараз про персоналії. Люди мають бачити план, який вони потребують, ще й повірити виконавцям. А хто буде при цьому прорабом, мені все одно.

- Кого зараз Янукович слухає і хто на нього має реальний вплив?

- Точно не я. Янукович вихований в такій системі координат, що він поважає тільки силу і тільки гроші. І тому для нього є два центра прийняття рішень, з якими він рахується, – Москва і Вашингтон. В одної - сила, в другої - гроші. Одна контролює його фізичне існування, а друга - його фінансове багатство. На кого він зараз опирається? На найвужче коло своїх старих соратників і фактично ізолював себе від своєї політичної команди. На сьогодні це вже не директор олігархів, не лідер партії. З ким він конкретно радиться - хр... його знає!..

- Для Януковича відставка означає закінчення всього.

А якщо йому дадуть гарантії?

- Я не вірю в те, що з ним можна хоч якось домовлятися, і в кінці він скаже: «Убедили, ухожу». Я в це не вірю.

- Ви вірите у введення надзвичайного стану?

- Реально нині ми живемо в надзвичайному стані. Навпаки, я хочу вернутися в звичайний стан.

P.S

А тим часом...

Служба безпеки України звернулася до засобів масової інформації з вимогою "невідкладно надати всі наявні відеоматеріали" із виступами екс-міністра Юрія Луценко на Майдані 22 січня 2014 року.

Відповідний документ оприлюднив журналіст Мустафа Найєм.

Запит надісланий у зв'язку з відкриттям кримінального провадження за статтею 109 КК "Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій"...


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"