Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Бабусина сорочка

Жителька Жидачева, громадський діяч Марія Євгенівна Турченяк носить сорочку, подаровану їй бабусею. Цій вишиванці вже близько ста років. Але шанована родинна реліквія, виготовлена з домотканого полотна та вишита дбайливими руками, досі зберігає свіжість барв та нетлінність ниток. Марія Євгенівна вдягає її з особливої нагоди й на великі свята, а цього року в ній брала участь у вишиванковій ході на святкування Дня міста.

 

«Належала сорочка моїй бабусі Анастасії Михайлівні Карачевській, яка народилася 1891 року в Жидачеві, де й прожила все життя, - розповідає п. Марія. - Якось ми з мамою довго вивчали вишитя на сорочці й дійшли висновку, що, очевидно, вишивалася вона на весілля, оскільки на рукавах є вишиті птахи. На жаль, свого часу не цікавились у бабці історією створення цієї сорочки. Але бачимо, що на ній також є стилізоване колосся як символ добра і долі, червоні троянди символізують любов. Також на ній багато чорного кольору, що передає переживання за долю рідного краю. На рукавах бачимо й вишиту стилізовану українську символіку – тризуб».

 

Сорочка вишита не поширеною у нас технікою «крученого шва». Як розповіла Марія Євгенівна, колись її бабця спеціально їхала до Борщова, щоб опанувати таку техніку вишивки. Є на сорочці й оздоблення дрібним бісером.

Сорочка надзвичайно красива і цікава, а ще більш цікава доля її власниці, авторки.

Життя не шкодувало Анастасію Карачевську. З самої молодості на неї припали важкі випробування: втрата дитини, чоловіків, воєнні та повоєнні лихоліття. Три рази вона була заміжньою. Рівно стільки, скільки їй одного разу наворожила циганка, яка казала: «Матимеш стільки чоловіків як на свято Трьох Святих». І дійсно, розповідає онука, все збіглося. Спершу була одружена із Василем, від якого померла дитина-первісток. Чоловік же помер від крововиливу. Залишилася вдовою. Вдруге вийшовши заміж, народила двох діток, сина та доньку, але не довго тішилася сімейним щастям. Чоловік Іван, добрий ґазда, рятуючи коней, потонув. Втретє вийшла заміж за вдівця Григорія Плютача, з ним ще виховали сина.

Якось під час німецької окупації, коли війська окупували Жидачів, до господи Анастасії Карачевської попросилася єврейська родина: мама з донькою та двома дітьми. Довго вони переховувалися в хаті на горищі. По якімсь часі до них заходить сусід Костирко й каже: «Карачевська, ховайте своїх жидів, бо зараз німці прийдуть». Заледве єврейська родина встигла вискочити за подвір’я у кукурудзу, як до хати зайшли озброєні німці. Жінка стоїть сполотніла посеред хати з дитиною на руках, а ще двійко діток стоять біля неї. Старший із солдат витягує із нагрудної кишені мундира фотознімок, на якому він із дружиною та теж трьома дітьми. Пожалів вдову з дрібними діточками. Від військових Анастасія Карачевська дізналася про те, що це сусід видав її таємницю, а для того їздив у комендатуру аж у Ходорів.

«Бабця любила свій край, Україну, багато читала, збирала різні вирізки із цікавими публікаціями. Мріяла бути вчителькою, мала поступити на навчання до Стрийської гімназії. Та батько категорично заборонив, боявся, що ополячиться. Дуже раділа, коли я пішла вчитися на вчителя.

Бабуся була дуже цікавою співрозмовницею, її можна було слухати й слухати. Вона завжди випромінювала добро, була оптимісткою, й, мабуть, це їй допомагало пережити всі життєві незгоди та біди», - згадує онука.

Окрім шлюбної вишитої сорочки, мала Анастасія Карачевська й гарний український однострій, але через побутові негаразди, нестачу грошей мусіла спродати.

Сьогодні для Марії Євгенівни вишиванка - це теплий спогад про найріднішу людину, про незабутні вечори, проведені з бабусею, про щасливе, безтурботне дитинство.

Так вже повелося, що в родині Марії Євгенівни всі без винятку з повагою та шаною ставляться до вишиванки. На Святвечір чи Великдень за стіл сідають лише у вишиванках. За традицією, якої дотримуються і тепер: мати вишиває сорочку донці, і так з покоління в покоління. А сторічну вишиванку своєї бабці Марія Євгенівна передасть онучці Марічці.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"