Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Плугатарі літературної ниви

24 квітня стало пам’ятним для поціновувачів поетичного та літературного слова. У Жидачеві зустрілись земляки, один з яких своїм словом розширив межі людського сприйняття світу та ідентифікації себе в ньому через призму поезії, а інший своїми працями продовжує відкривати для розуміння слова, що непідвладні часовим рамкам, повертаючи із забуття імена просвітителів українського духу.

 

Ходорів’янин, поет «купальського вогню» - Ігор Калинець та уродженець с. Бертишева, літературознавець - Михайло Шалата. Дві постаті нашого рідного краю, які стали тим зерном, що приносить плоди щедрої ниви.

 

Обидва народились з різницею у два роки та майже поряд - з Бертишева до Ходорова рукою подати. Змінився час, змінились люди, але такою ж рідною та щедрою залишилась земля, яка дала наснаги до зросту.

«Серед імен високих достойників України, її духовних проводирів особливою яскравістю вирізняється постать Ігоря Калинця – поета від Бога і патріота від народу», - такими словами ведуча Ольга Прокопів представила відомого поета, громадського діяча, лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, премій ім. В. Стуса та ім. І. Франка, Міжнародної премії родини Антоновичів, Міжнародної французької премії «Франц-и-Квир», члена Пен-клубу й найперше ходорів’янина.

Ігор Миронович, подякувавши за запрошення та книги, виставлені у літературній світлиці, висловив свою збентеженість таким теплим прийомом: «Складалося таке враження, що я їду на зустріч із вчителями, яким буду розказувати про себе лекцію принаймні на цілу годину. А виходить, що не я маю працювати, а ви всі бачу працюєте на нас гостей». (Усміхається).

У літературній вітальні Жидачівської районної бібліотеки справді, як завжди, по-домашньому тепло й затишно. Гостинну атмосферу створили організатори літературних зустрічей - методист відділу освіти Ольга Прокопів та працівник бібліотеки Галина Дереш.

Сюди у гості приходять ті, кому близьке слово, кому цікаві особистості, які приносять у цей світ цінності, дорожчі за все золото світу. Учні та педагоги приходять, щоб почути та почерпнути слово просвіти, щоразу дивуючи й своїми талантами та обдаруваннями шанованих гостей. До зустрічі із земляками готувались особливо ретельно. Поезія, написана Ігорем Калинцем ще в 60-70-х роках, сьогодні з вуст учнів лунали з новою силою та змістом. Вірші «Рідний край», «Моя земля», «Писанка» читали учні гімназії ім. О. Партицького Олег Максимів, Оксана Денис, Володимир Касараба. На початку звучала мелодія у виконанні струнного квартету Жидачівської музичної школи.

Складний та філософський твір наважились прочитати учні Піддністрянського НВК під керівництвом вчителя української мови та літератури, керівника драмгуртка Михайла Федиша. У час Великого посту «Акафіст до Богородиці із Красова» у виконанні учнів під музичний супровід ансамблю «Ромашки» (керівник Оля Кобринович) Ходорівської музичної школи справив на усіх неповторне враження.

- Заради такого я б пішки сюди прийшов, - висловив своє захоплення таким прочитанням автор твору Ігор Калинець.

Ігор Миронович поділився із присутніми часткою свого творчого життя, розповівши, як він відбувся та завершився як поет. Розповів історію виходу у світ своєї першої збірочки, що дістала назву «Вогонь Купала», хоча автентична її назва мала бути іншою.

- …Вона якось потаємно вийшла в Києві. Були там добрі молоді люди, які серед інших книжок вибрали мою. Таким чином вона вийшла у світ, і потім тут у Львові сполошилось начальство: як це могло бути, що вийшла така книжка Калинця. Мало того, що Калинцева, там нічого не було радянського. Бо в кожній книжці, яку видавали за радянських часів, мусіли бути «паравози», тобто ідейні вірші про партію, про комсомол…Тут так склалося, що в цій книжечці абсолютно нічого такого не було. Мало того, щось там таке було, що мене одразу почали кликати в обком партії і звинуватили в тому, що в книжечці є націоналістичні тенденції.

Ігор Миронович зачитав один із віршів збірки під назвою «Вітер». В цій поезії лунали слова «…з Галича вітер державний», «бандери дністрових лодій» і жодного слова про партію.

За слова, що збурювали у людей «нездорові» думки та почуття, Ігоря Калинця не злюбили партійні функціонери.

- Потім була більша книжка, - продовжує автор, - але вона не виходила в Києві, за кордоном. Вона називається «Відчинення вертепу»», але першої сторінки ті, хто видавав збірку, не знайшли, тож назвали її «Поезії з України». Були й інші книжки, і те, що ми займалися самвидавом, й привело мене до тюрми. Коли вийшов із ув’язнення, заслання – це був 1981 рік, я поезію вже покинув. Більше з того часу поезії не писав по сьогодні. Це вже є тридцять років з гаком. Отже, я не вважаю себе поетом, колись, може, такий поет був, тепер такого нема. Я не знаю, кого ви запросили до себе, – з нотками самоіронії зазначив Ігор Миронович.

З початком національного відродження поет починає активну громадську діяльність, разом з дружиною Іриною стають ініціаторами та учасниками багатьох заходів. Як поет знаходить себе у написанні поезії для дітей. Найперше для своєї донечки Дзвінки. Виходять його збірки «Книжечка для Дзвінки», «Пан Ніхто», «Про дівчинку і квіти». Згодом пише для онучки Ганнусі.

- Для Ганнусі написав так багато книжок, що вже дивлюся Ганнуся закінчує університет, а я все ще пишу для Ганнусі. Нарешті я припинив писати для Ганнусі. Це був вже 2002-й чи 2003-й рік. На тому я закінчився як дитячий письменник. Отже, також нема підстав мене запрошувати, бо я вже десять років не є письменником взагалі…

Але за хвилю продовжує, стверджуючи, що писати треба. Нещодавно вийшла друком одна з найбільших праць Ігоря Калинця про Богдана-Ігоря Антонича, як відзначив в одному з інтерв’ю Ігор Миронович, «мого натхненника, з якого я вийшов і який зумів зрушити мене з місця початківця». Також Ігор Калинець відбувся як перекладач. Вийшла друком його книга з віршами українсько-польського поета Єжи Герасимовича.

- Він писав про Лемківщину, ту зруйновану Лемківщину, звідки переселили українців до Радянського Союзу. Коли готував до видавництва книжку, отримав його заповітні слова: «Вважайте мене українським поетом». Такий мій доробок, така моя історія як письменника.

Сьогодні Ігор Миронович не полишає трудитися, опікується немалою творчою спадщиною своєї покійної дружини Ірини Калинець. Вже зумів впорядкувати та видати 6 томів її творів. На завершення свого короткого виступу зачитав вірша, написаного ще в 1977 році й присвяченого пам’яті його вуйка Григорія Гулея із Городища Королівського.

Як одного із найавторитетніших сучасних літературознавців, глибокого, вдумливого історика літератури, автора монографій, упорядника і видавця десятків книг української класики, джерелознавця, блискучого педагога представили Михайла Йосиповича Шалату. Як стверджує сам Михайло Йосипович, він народився у селі, що «родило не рабів, а будівничих власної держави».

Михайло Йосипович доклав багато зусиль для того, щоб повернути нащадкам творчу спадщину будителя, просвітника, священика Маркіяна Шашкевича. Він розшукав перший примірник альманаху «Русалки Дністрової» з невідомими раніше автентичними обкладинками та факсиміле історичної грамоти з 1424 року. Вперше видав її сучасним правописом, доступним до читання сьогоднішнім поколінням. В його бібліотеці зберігаються усі 8 перевидань альманаху.

Крім величезного наукового доробку як літературознавця, Михайло Шалата ще й поет, ніжний лірик. Михайло Йосипович прочитав кілька своїх поетичних замальовок. А також він філософ і патріот, що трепетно шанує свій рідний край. Михайло Йосипович часто навідується до свого родинного гнізда, хоч з 1960 році оселився у Дрогобичі.

Михайло Шалата поціновувач народної пісні. Був співаком Дрогобицької чоловічої хорової капели «Бескид», знайомий особисто із Станіславом Людкевичем, Миколою Колессою, Анатолієм Кос-Анатольським. На слова Михайла Йосиповича покладена музика, його пісні звучать по всій Галичині й уперше зазвучали в літературній вітальні. У виконанні учасників ансамблю «Соловії» (під керівництвом Михайла Кузишин) Гніздичівської школи прозвучав «Гімн Просвіти».

Поезію М. Шалати також декламувала учениця гімназії Марта Климович, пісню на його слова виконала викладач Жидачівської музичної школи Ірина Ткач, авторську поезію читали переможці конкурсів з мови та літератури, учениці гімназії Юлія Миронова та Настя Бережнюк.

Посвяту М. Шалаті прочитала й його племінниця, вчитель української мови Квітневої школи Галина Шалата.

Ігор Калинець з вдячністю потиснув руку своєму земляку за присвячений для нього Михайлом Шалатою вірш.

Під завісу зустрічі міський голова Жидачева Володимир Левко та керівник відділу освіти й туризму Жидачівської РДА Зіновій Тимофтевич подякували дорогим гостям за їхні відвідини й неоціненний внесок у літературне та громадське буття українського роду. Завершив захід ансамбль «Лілея» районного Народного дому. Також всі охочі могли придбати літературні новинки, які від видавництв привіз голова Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Львівщини Михайло Ватуляк.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"