Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Анастасія Бережнюк – призер Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури

Учениця 8-го класу Жидачівської гімназії ім. О. Партицького Анастасія Бережнюк стала призером Всеукраїнської предметної олімпіади з української мови та літератури, що проходила в Запоріжжі.

До цього Анастасія перемагала на обласних етапах міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Т. Шевченка. Вона є учасником і всеукраїнських етапів цих конкурсів, наразі їх підсумки ще підбиваються.

Допоки її однолітки відпочивали на весняних канікулах, Настя Бережнюк активно готувалася до олімпіади з української мови та літератури й блискуче продемонструвала свої знання, зайнявши на всеукраїнському етапі третє місце у своїй віковій групі. Про враження від олімпіади та мандрівки козацькою Хортицею Настя поділилась з читачами «Нового часу».

- За ліком це вже котрий конкурс у твоєму житті?

 

- Не рахую всі ці конкурси… Участь у них беру з п’ятого класу, відколи мій вчитель Михайло Степанович Костик запримітив у мені цю іскорку, цей потяг до української мови, українського слова. З того часу не сходжу із цього шляху. Переді мною стоїть мета –долати труднощі, щоб досягти абсолютної вершини.

- Досконало володіти українською мовою?

- Гадаю, ніхто не може досконало опанувати її, але прагну до цього.

- Розкажи про саму олімпіаду.

- Всеукраїнський етап олімпіади тривав тиждень. Олімпіада ж відбувалася у два етапи: одного дня писали завдання з української мови, наступного – з української літератури. Вразила організація заходу, такої ще ніде не бачила. Все було чітко й злагоджено, всі розуміли, що і як мають робити.

В аудиторії за конкурсантами спостерігали лише двоє людей, контролю надмірного не було. Думала. атмосфера буде більш строгою, «жандармською». Натомість я себе почувала вільно, розкуто, що сприяло написанню роботи. До прикладу, у Львові більше контролювали, ходили між рядами.

Хоча потреби наглядати за нами не було, адже кожен розумів, що списувати немає сенсу, адже ми всі вже переможці. А це просто ще одна нагода перевірити себе.

- Щодо завдань, як ти оцінюєш їхній рівень?

- Як на мене, завдання середньої важкості, щоправда, з літератури були запитання, відповідаючи на які складалося враження, що ті, хто їх готував, не розуміли, що, окрім літератури, учні вивчають й інші предмети. Тобто запитання стосувалися таких деталей, дрібниць, що важко було одразу зорієнтуватись.

- Ти не єдина представляла Львівщину?

- Так, від Львівщини їхало 6 учасників. Відчувався дух команди, ми були дружні, згуртовані. Також їхав і мій «конкурент», учень із восьмого класу однієї із шкіл, але між нами не відчувалося конкуренції. Ми вболівали й переживали один за одного. Така командна підтримка додавала наснаги. Також заприятелювала із дівчинкою з Яворова, за цей час ми здружилися. Тішуся, що завдяки участі в цій олімпіаді я знайшла таку щиру, непідкупну людину, справжнього друга.

- Чим для тебе запам’яталося Запоріжжя?

- Саме місто не справило особливого враження. Здавалося, що Запоріжжя – це тільки спальні й промислові райони, мало руху.

Болісно було дивитись на Дніпро. Така величава ріка, а її так загромадили технікою, кранами, станціями. Всі соки з неї вибрали. Все це трохи пригнічувало.

Але це враження змінювали самі люди, щирі, привітні. Коли їхали туди, то був стереотип, що в Запоріжжі розмовляють лише російською і ставляться до нас як до «западенців». Насправді це не так. Всі, з ким ми зустрічалися, були захоплені тим, що ми зі Львова, розпитували, ділилися враженнями.

Перебування у місті було досить насиченим, нам організували три екскурсії, одна з яких до Запорізького національного університету, також ми зустрілись із учнями гімназії. Припускала, що обласні школи добре обладнанні, але те, що побачила, перевершило всі мої сподівання: в кожному класі плазмові телевізори, кабінети, наприклад, хімії обладнанні сучасним устаткуванням. Виглядало все розкішно. Це дійсно школа майбутнього. Але яка б це була школа, якби у ній нас прийняли непривітно? Нас зустріли учні 11-го класу, запросили на розмову за чашкою чаю. Ми багато спілкувалися.

Звичайно, найсильніше й найнезабутніше враження справила екскурсія на Хортицю. Останнім часом посилено вивчаю історію України, мене цікавили всі факти, пов’язані з Хортицею, тому під час екскурсії ловила кожне слово. Тут справді відчувається дух козацтва.

- Знаю, що ти, їдучи в Запоріжжя, мала особливу місію – передати цінні подарунки.

- Так. Вчитель української мови та літератури Ольга Мирославівна Прокопів спакувала мені цілу «торбу» книжок. Це справді були гідні подарунки для запоріжців: книги видавництва «Апріорі», книги Марії Чумарної. Також усім дітям подарували збірку поезій учнів Жидачівщини «Поетичні намистинки Жидачева».

- Окрім української мови та літератури, які твої уподобання?

- У всьому намагаюся тримати певний рівень, але перевагу все ж надаю історії, українській мові, іноземній мові (англійська, німецька).

- А ось чим любиш займатися, так би мовити, для душі?

- Люблю співати. Співаю кожного дня. Також, коли є час, люблю погратися із молодшою сестричкою, люблю гуляти з нею на вулиці, досліджувати природу.

Окрім призового місця на Всеукраїнській предметній олімпіаді з української мови та літератури, Настя Бережнюк зайняла друге місце у номінації «Крок до поетичної творчості». Також її робота була визнана одною із кращих на Львівщині у творчому конкурсі книжкової толоки «Книга, яка змінила моє життя».

Попереду на юну Анастасію та її вчителя й наставника М. Костика чекають нові вершини. Тож побажаємо цьому творчому тандему учня та вчителя плідної співпраці та нових здобутків.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"