Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Григорій ДИДИНА: «Віра перемагає і допомогла нам вижити»

На 84 році життя відійшов у вічність Григорій Петрович Дидина – людина, яка довгий час була стрижнем організаційної роботи районового Братства УПА Жидачівщини. У пам’яті побратимів, яких лишилось так мало, та в історії громадського життя району він залишиться особистістю, яка скріплювала людей довкола спільної мети – визнання та шанування членів ОУН, воїнів УПА. На численних вічах, зустрічах незмінним учасником яких він був, Григорій Петрович невтомно нагадував сучасникам Декалог українського націоналіста – «Здобудеш Українську Державу або вмреш у боротьбі за неї!».

Григорій Дидина народився 25 жовтня 1929 року у с. Яргорів Монастирського району Тернопільської області. В сім’ї він був шостою дитиною.

Підлітком перебував в групі «Юнаків»: «Нас було 16 чоловік, і ми займались розвідкою, доставкою пошти, збором продуктів і постачанням для вояків УПА, служили провідниками», - розповідав у своєму ювілейному інтерв’ю в жовтні 2009 року.

У 1946 році втратив двоюрідного брата Євгена Дидину, згодом рідного брата Миколу. 1 серпня 1948 року й самого Григорія Дидину заарештували: «Між нами було троє старших, у тому числі станичний на псевдо Булан, Дмитро Абрамець. Слідство велося більше як півроку. 29-30 грудня в м. Чорткові Тернопільської області нас судив військовий трибунал, виніс вирок по 25 років суворого режиму та по 5 років позбавлення в правах із конфіскацією майна. І з виселенням родини у віддалені краї Совєцького Союзу».

З березня 1949 року Григорій Дидина проходив покарання у Воркуті. 1953 року, коли помер Сталін, в’язні таборів розпочали страйки з вимогою визволення. «Чому ми протрималися три місяці? Бо на території табору були склади провіанту і ми мали що їсти. А кому довозили – ті живенько здалися». Із 25 років ув’язнення відбув 7.

Після звільнення відправили на пересилку у Воркуту. «Ввечері привезли, а вранці - у столипінський вагон і поїздом Воркута - Москва привезли в столицю, де посадили у тюрму на Луб’янці. Завели, донині пам’ятаю, у 903 камеру на четвертому поверсі. На прогулянку виводили на дах. Через три тижні знову у той «столипін», і привезли у харківську тюрму. Там пробув два тижній об’явив голодовку. Чого мене тут тримають? Прийшов начальник корпусу і пояснив, що мене везуть етапом до Тернополя».

Вдома почалася нова боротьба за місце під сонцем. Йому, молодому в’язневі, хай і політичному, не було місця в рідному селі: батьківську хату зайняли чужі люди. Спроби її повернути мало не закінчились новим ув’язненням.

Позичивши гроші, виїхав у Хабаровський край до родини. Тут працював машиністом потяга, кочегаром. Через обставини та чергові звинувачення у антибільшовицькій пропаганді змушений був тікати. Так опинився із молодою дружиною та сином Володимиром 22 лютого 1960 року у м. Жидачеві. Працював на комбінаті в транспортному цеху, згодом машиністом тепловоза.

На своє життя не жалівся, хоч, згадував, було ой як важко, але щасливий шлюб, домашній затишок допомагали долати незгоди. Не раз казав, що «не поміняв би нічого з свого життя. Прожив, як вмів».

З 1996 року очолив районовий провід Братства УПА, яке засноване 1993 року. Григорій Дидина називав себе українським націоналістом: «У мене залишилися і національна ідея, і віра в неї, незважаючи на те, що пережилося. Віра перемагає і допомогла нам вижити, дітей підняти».

Він не лише вірив у святу ідею, а й робив багато для того, щоб його сучасники, а найперше молодь, усвідомлювали себе українцями, щоб знали і шанували історію, пам’ять людей, які здобули волю Україні ціною власного життя.

Григорію Петровичу не було все одно, яким шляхом йтиме Українська держава, хто вестиме її до поступу. Не бути байдужим закликав і нас.

Бажав, щоб новітня Україна спромоглась народити нових лідерів, таких же високоморальних та патріотичних, якими були Степан Бандера, Роман Шухевич, Євген Коновалець.

Нехай пухом буде земля людині, яка немарно прожила своє життя!


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"