Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Відійшов у вічність о. Микола Сивик

26 лютого 2012 року на дев’яносто другому році життя відійшов у вічність священик-емерит Стрийської єпархії, парох с. Любші (1990-2005 рр.) о. Микола Сивик.

 

«Довге життя о. Миколи Сивика сповнене невтомної праці: він був прикладом людини, у якої можна навчитися, як працювати, як молитися, як любити Церкву та народ, як виховувати людей, боротися та протистояти злу, як робити серйозні речі мовби жартома, як усміхатися до ворога. Аналізуючи його довгий життєвий шлях, можна навчитися, як потрібно жити на землі. Адже душевну гармонію та спокій, який є запорукою майбутнього, забезпечує нам віра у Бога. До неї потрібно дозрівати цілим серцем, збуджувати її кожного дня», - писав уродженець Любші Володимир Кулак.

 

Народився отець Микола 7 грудня 1920 року в м. Жидачеві у селянській родині. Мати Анна померла в 33-річному віці, коли йому виповнилося лише 7 тижнів. Окрім нього, залишилось ще троє малих дітей.

Закінчив сім класів у Жидачівській школі. Четвертокласником вже прислуговував у церкві за декана о. Михайла Раковського та катехита о. Михайла Хавлюка. За німецької окупації три роки навчався в Стрийській торговельній школі. Церкву Микола не забував, відвідуючи Богослужіння у рідному Жидачеві та у Стрию. В 1946 році, із забороною УГКЦ, перестав ходити до храму разом із шістдесятьма родинами з Жидачева, які не прийняли російського православ’я. Організував таємні зустрічі у дитячому садочку. Сюди ж приходили чотири сестри-монахині. Вони, пам’ятаючи, що перед війною Микола Сивик був старшим братом у церкві, почали схиляти його до думки стати священиком.

Незважаючи на велику загрозу потрапити під ковпак безбожницької влади, яка почала переслідування греко-католиків, до Жидачева почали приїжджати підпільні священики: спочатку о. Мар’ян Шабан з Гошева, а пізніше отці Тарас Бобкович, Ілля Мисак. Люди боялися, бо були випадки, коли за релігійні переконання «брали на список» і вивозили до Сибіру. Чимало доріг довелося пройти разом з о. Антоном Бучацьким, котрий після повернення з Сибіру продовжив свою нелегку священичу місію в підпіллі.

Навідувався до Сивиків і єпископ Йосафат Федорик, котрий доводився дружині о. Миколи вуйком. 1970 року єпископ Федорик в с. Вільхівцях рукоположив на священиків Миколу Сивика, Любомира Матуру, Макарія Флячка, Августина Дзюрбана. Після цього роботи стало ще більше.

Неодноразово о. Миколі доводилося відчувати на собі прискіпливий погляд КДБ. Був випадок, коли хлопець, котрий прислуговував о. Миколі, бажаючи отримати квартиру, повідомив у відповідні органи про те, що в його хаті збирається до сорока осіб на Служби Божі. Розповів, які маскувальні заходи вживаються. Наступного дня отця викликали до КДБ, але отець все заперечував. Поки «вищі чини» радилися, «молодші» випробовували на священикові силу своїх кулаків. Потім відпустили, наказавши прийти наступного дня. Під час нічної зміни (тоді отець Сивик працював черговим електриком на целюлозно-картонному комбінаті) до нього підійшла жінка і повідомила, що в того хлопця, який продав священика, потьмарився розум і його забрали до психлікарні. Коли ж він звідти повернувся, то прийшов просити пробачення до свого духовного наставника, і, зрозуміло, отець Микола йому все простив. Після цього випадку він повис на волоску у КГБ. Проте треба було їхати сповідати, вінчати, хрестити, відправляти Служби Божі. І він це робив, незважаючи на небезпеку, до виходу Церкви з підпілля. «Тепер, оглядаючись назад, можу ствердити, що у найбільш прикрі часи переслідувань тим людям, які звертались до мене по духовну опіку, і мені, і іншим священикам допомагала вистояти віра», – говорив отець-емерит Микола Сивик.

У 70-х роках о. Сивик, перебуваючи в Стрию, познайомився з матір’ю Блаженнішого Мирослава-Івана кардинала Любачівського і став її сповідником. У 1990 році о. Микола Сивик був скерований у с. Любшу в храм преподобного Симеона Стовпника. Запросили його місцеві жителі, бо добре знали отця ще з часів підпілля. Там він доклав багато зусиль для духовного розвитку своєї парафії. Його було призначено також Журавенським деканом. Він отримав титул митрофорного протоієрея, будучи тоді найстаршим деканом у Львівській архиєпархії.

У Любші о. Микола Сивик провадив свою душпастирську діяльність до 2005 року, а потім, у віці 85 років, пішов на емеритуру. Весь цей час проживав у Жидачеві з дочкою та зятем. Життєпис отця-емерита свого часу описав Володимир Кулак.

27 лютого тіло о. Сивика було перенесено до храму Воскресіння Господнього м. Жидачева, де відбувся священичий Парастас. У вівторок відбулись Божественна Літургія і чин священичого Похорону у храмі Воскресіння Господнього м. Жидачева.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин