Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

У Жидачеві молитовно відсвяткували 120-ліття храму та 615-ліття чудотворної Жидачівської Оранти

27 червня, в неділю Всіх святих, Преосвященний владика Тарас, єпарх Стрийський відвідав місто Жидачів, де з нагоди 120-ліття храму Воскресіння Господнього та 615-ої річниці Жидачівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, яка зберігається в храмі, очолив Архієрейську Божественну Літургію.

Єпископу співслужили запрошені священнослужителі на чолі з парохом храму о. Василем Юрівим. Участь у богослужінні взяли численні парафіяни, які зібралися, щоб молитовно вшанувати ювілей церкви.

Звертаючись до присутніх з проповіддю, у контексті євангельського уривку неділі Всіх святих, владика Тарас роздумував про одну з найважливіших рис святості – вірність, яка, за словами єпископа, є характерною рисою справжніх християн.

Церква Воскресіння Христового є найбільшою духовною скарбницею мешканців м. Жидачева. Її спорудили на зламі ХІХ-ХХ ст. на місці дерев’яної церкви, яка під час великої пожежі 1888 р. була знищена вогнем. Освячення нинішнього мурованого храму з благословення Митрополита Андрея (Шептицького) відбулося 29 вересня 1901 р., а 19 травня 1912 р. Митрополит особисто посвятив іконостас.

Протягом своєї столітньої історії жидачівська церква слугувала осередком національного духу, культурно-просвітницьким і навіть господарсько-побутовим центром. Тут діяли спілка «Церковне братство», захоронка (дитячий садок), а також осередок підтримки знедолених.

Окрасою і найбільшою цінністю церкви Воскресіння Христового є чудотворна ікона Богородиці — Жидачівська Оранта. Її напи-сав 1406 р. і передав до жидачівського мо-настиря чернець Веніамин. Згідно з твердженнями львівського мистецтвознавця Володимира Вуйцика, дослідника цієї ікони, в іконографічному плані вона унікальна, єдина пам’ятка такого типу в українському середньовічному малярстві. Вона виконана темперою на суцільній дошці. Богоматір зображена на повний зріст у строго фронтальній позі з піднесеними руками, як на мозаїці у нефі Софії Київської. У складках мафорію на грудях Богоматері — погрудне зображення Дитяти Христа, який лівою рукою підтримує сувій, а правою — благословляє.

Ікона Пресвятої Богородиці тривалий час знаходилася у монастирській Успенській церкві. Згодом вона була поміщена на престолі церкви Святого Миколая, звідки й перенесена 1572 р. до храму Воскресіння Христового.

Перші згадки про чудотворність ікони надав вчений Антін Петрушевич у своїй «Сводній Галицько-Руській літописі». Опис чудес, пов’язаних із Жидачівською Орантою, стали записувати у цій книзі з 1750 р. під назвою «Руно орошеное пречестой Діви Марії чудодійственная бладати роса от чудотворнаго єя образа истікающая в Жидачеві».

У 1772 р. староста Цициліва (тепер с. Вільхівці), що недалеко від Жидачева, Каєтан Шептицький подарував виготовлені власним коштом золочені та посріблені дерев’яні шати, а також закупив срібні корони для ікони. Коронована Жидачівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці була єпископом Левом (Шептицьким) за Папи Римського Климентія ХІV.

Коли під час пожежі 1888 р. церква згоріла, ікона в чудесний спосіб вціліла. Відтак реліквія перебувала в римо-католицькому костелі Успіння Діви Марії. А 21 вересня 1901 р. її урочисто перенесли до новозбудованої мурованої церкви Воскресіння Христового. З 1752 р. її вшановували відпустом у восьму п’ятницю після Великодня, а з 1948 р. — у неділю Всіх святих.

У РІЗНІ РОКИ СВЯЩЕННИКАМИ ХРАМУ БУЛИ:

Початок XIX cт. – о. Павло Антульський

До 1883 р. – о. Стефан Линківський

16.04.1883–1906 – о. Николай Лукавецький (похований у Жидачеві)

1906-1911 – о. Іван Скоробогатий

14.05.1911-1918 – о. Йоан Ших (похований у Жидачеві)

1918-1919 – о. Іван Щербатюк

1919-1920 – о. Роман Любарич

1920-1944 – о. Михайло Раковський

1921 – о. Омелян Горчинський

1924-1934 – о. Михайло Хавлюк (вибув до Львова ректором Духовної семінарії)

1934-1937 – о. Василь Чопей

1937-1944 – о. Ярослав Раковський

1944-1955 – о. Никола Слиж (із с. Отиневичі)

1955 -1957 – о. Любомир Головацький

1957-1960 – о. Михайло Трохимчук

1960-1977 – о. Іван Корлятович

1978-1986 – о. Іван Заяць

1986-1990 – о. Стефан Гарасимів

1990-1995 – о. Мирон Космина

1995-1996 – о. Роман Гринишин

з 13.03.1994 – о. Ігор Барбуляк

з 30.08.1996 – о. мітрат Василь Юрів, декан Жидачівський

2003-2004 – о. Роман Максимців, сотрудник

з 2003 по даний час – о. Ярослав Турик, сотрудник

з 2010 по даний час – о. Роман Котів.

ДЯКИ ЦЕРКВИ

Починаючи з 1880 р. дяками були: Тижбір Євстахій, Матура Никола, батько і син Плютачі, з 1990 р.– Матура.

ПАЛАМАРІ ЦЕРКВИ

Починаючи з 1870 р. паламарями служили: Найда Іван, Слівінський Євстахій, Карачевський Ілля, Слівінський Яків, Малюс Стефан, Тимофтевич Ілля (був 17 років), Слівінський Никола (був 33 роки), Дубик Іван син Василя, Тимофтевич Андрій, Гивель Михайло, Коханевич Дмитро, Гаранчук Михайло, Коханевич Роман, Різник Євген, Дубик Теодозій, Костан Василь, Малюс Роман, Боровський Ярослав, Коцовський Михайло.

Після закінчення Літургії владика Тарас, виголосивши уставні многоліття, привітав усіх парафіян з ювілеєм храму, висловив подяку за жертовність та вірогідне свідчення християнської любові на славу Божу, добро парафіяльної спільноти та цілої Христової Церкви.

У свою чергу о. Василь Юрів подякував владиці Тарасу за візит, спільну молитву та глибокі слова духовного повчання. Після цього єпископ окропив присутніх свяченою водою.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"