Мешканці села Дуліб та смт Нових Стрілищ, які є учасниками проекту «Створення якісно нового етапу життя людей, що постраждали від нацизму та подій 2-ої світової війни», що діє завдяки грантовій підтримці німецького фонду «Пам'ять. Відповідальність. Майбутнє» і реалізовується Жидачівським осередком Суспільної служби, взяли участь у Чині соборування в одному із центрів духовної віднови Галичини – у селі Страдч, що на Яворівщині.

У час Великоднього посту у суботу, 9 квітня, відбулася виїзна проща у с. Страдч до церкви Успіння Пресвятої Богородиці. В цей день тут було особливо людно: близько двох тисяч людей взяли участь у Чині соборування. Кожен прибув сюди у духовній та фізичній потребі і у міру своєї духовної досконалості відкрив серце.

Проща розпочалась спільною молитвою ще в автобусі. Молилися за щасливу подорож, а також кожен за свої намірення. Прочани, прибувши на територію храму, мали можливість під час Богослужіння висповідатися й приступити до святого Причастя. Після цього сімома священиками проводився Чин соборування – це Таїнство, у котрім при помазанні тіла людини освяченим єлеєм призивається на хворого Божа Благодать. В час його здійснення читали сім частин з Апостола та Євангелії, сім молитов на оздоровлення душі та тіла, у яких говориться про покаяння та про необхідність уповати на Боже Милосердя.

Чин соборування має особливу вартість для людської душі та тіла. Ми повинні молитися з вірою за своє одужання, але маємо просити Бога, перш за все, щоб здійснилася Його воля щодо нас. Якщо Господь захоче людину зцілити, то Він вчинить це чудо. Якщо ж зцілення буде перешкодою до спасіння душі, то ми повинні змиритися з Його волею і гідно зносити терпіння.

Натхнені, окрилені Великим дійством, учасники прощі пройшлися страдецькою хресною дорогою і завершили прощу подячною молитвою у печерному храмі Матері Божої Нерушимої Стіни.

Прочани висловлювали щиру вдячність за надану можливість духовного оздоровлення та скріплення: «Я дуже хотіла у Страдч. Мені так легко стало! Дякую!», «Мені так добре! Зник весь тягар», «О! Як добре, що я посповідалася!», «Воно того варте!»

Г. Пельо, Л. Гамеляк. Жидачівський осередок Суспільної служби.