Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Храмове свято в Іванівцях

7 липня всі українці відзначають Івана Купала, а парафіяни села Іванівців – ще й храмовий празник. Церква імені Різдва святого Івана Хрестителя – найстаріша у Жидачівському районі. Щорічно цей день – важлива подія для жителів села, а також їхніх далеких родичів та друзів, яких збирає і об’єднує ця дата. Святкова Літургія – найважливіша частина храмового свята. Цьогоріч розділити радість з о. Михайлом Чмиром і парафіянами села приїхали й жидачівський декан о. Василь, о. Миколай з Гніздичева, о. Василь з Лівчиць, о. Ярослав із Жидачева, о. Михайло із Заріччя та о. Миколай з Вовчатич.

Літня сонячна погода підносила настрій парафіян. Малеча у вишиванках та іншому святковому одязі вселяла надію на продовження побожних традицій. Багато людей зібралось як і в храмі, так і під церквою, аби разом зі священиками помолитись у цей святковий день. Усі бажаючі мали можливість висповідатись, після чого прийняти Святу Євхаристію.

Отець-мітрат декан Жидачівський Василь у проповіді мовив: «Господь не любить гріх. Так само цей гріх не любив Іван Хреститель. Завжди і всюди говорив істину у вічі. До нього прислуховувався і цар Ірод. Фарисеям було прикро слухати правду, але, як відомо, саме від неї людина може змінитись. Як було сказано в проповіді: «Рівняйте стежки Господні». Ними ж є духовні ями, брехня, корупція… Треба всім змінюватись, бо цього навчає Іван Хреститель задля того, щоб люди преобразились, прийняли Святе Причастя. Я надзвичайно радий бути у вашій церкві. Напередодні храмового свята відбулася візитація. У сьогоденні, коли наша Україна перебуває в стані війни, всюди повинні панувати тільки любов, милосердя, всепрощення. Бо ворог не дрімає, чекає, щоб ми розділилися. Тому тільки єдність має бути між нами».

Наприкінці Літургії відбулося мирування і освячення води. Отець Михайло Чмир подякував отцям, які приїхали в цей святковий день розділити радість з усіма парафіянами села Іванівців.

Отець Михайло Чмир уже 8 років служить в селі Іванівцях. Ще напередодні храмового свята він поділився відомостями про церкву, які почерпнув із письмових пам’яток, що зберігались у скрині храму. Це, зокрема, «Інвентар церковного та парохіального майна». Ці пам’ятки у червні 1938 році привіз митрополит Андрій Шептицький, і тоді ж було проведено їх інвентаризацію. Там йдеться, що церковне Євангеліє датоване 1690-м роком, Аналогіон – 1661-м. Збереглись відомості і про Псалтир 1793 року, який подарувала церкві Марія Слободаничка. 1808-м роком датована книга «Служебник». Звідси знаємо і дату зведення дзвіниці – 1901 рік. Крім того, є повідомлення про передачу нерухомості селян в якості заповіту для храму: це і будинки, поля тощо. Та в радянські часи дароване майно церкви було відібране владою. Зникли також і старовинні вищезгадані Євангеліє, Апостол (1996), Часослов (1888) та деякі інші. Можливо, вони були знищені під час війни.

На сторінках Євангеліє, що збереглось, помічаємо нотатки, писані, очевидно, дяком «від руки». Отець Михайло під лупою вичитував ці записи, які стосувались не тільки церковного життя, шлюбів чи народження, а йшлося і про потоп, вибори до громадських рад, будівництво Народного дому, еміграцію селян та навіть погоду. Хаотично розкидані записи на краях євангельських сторінок. А також різні історичні події: вхід поляків у східну Галичину, 1938 року повстала на Закарпатті самостійна Україна, 37 будова «Просвіти», 5-секундний землетрус 1908 р., про події в Турадах та Жидачеві, віче в Жидачеві і Львові тощо. Наприклад: «1893 р. Сьогодні друга велика повінь. Много збіжжя вода понесла», «1908 р. Вступив до церкви митрополит Шептицький. Година 7 ½ вечора» і подібні. Ці записи – важливі пам’ятки не тільки церковного життя, а й історія села Іванівців.

Стіни храму прикрашають ікони, мальовані на полотні, дереві та металі. Під деякими з них є написи-згадки: «1954 – храм помальовано» та «Храм відновлено 1981 р. за настоятеля Івана Мигаля». З 1900-го року збереглись всі імена священиків церкви, починаючи від служіння о. Івана Щура, Левицького, Чехута та інших. Минулого року було проведено реконструкцію зовнішнього вигляду храму.

Тому бачимо, що старовинна дерев’яна церква імені Різдва святого Івана Хрестителя, яка давно була привезена з гір, і донині зберігає церковні традиції, будучи центром духовного життя парафіян. А спільна молитва не тільки на храмові празники, а й інші свята та неділі є тією силою, переданою ще від пращурів, яка дасть можливість церкві ще довго існувати серед парафіян.

Юлія Медюх, студентка відділення журналістики Ужгородського національного університету.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"