Дзвоніть на славу Божу!

У Володимирцівському храмі Івана Хрестителя цієї неділі відбулось освячення трьох нових дзвонів. Чин освячення звершив настоятель храму о. Мирослав Марцинківський.

 

Недільного дня до храму на молитву зібралось чи не все село. Саме на пожертвування громади Володимирців, і це немало-небагато - 130 тисяч гривень, у Польщі було придбано церковні дзвони, які відтепер скликатимуть віруючих на Богослужіння та стануть окрасою храму.

 

Разом з о. Мирославом у церемонії освячення дзвонів взяли участь 7 парохів сусідніх церков Журавнівського деканату разом з деканом о. Романом Гринишиним. А з Гошівського монастиря приїхав ігумен о. Дам’ян.

Вагомий внесок у справу придбання дзвонів вніс житель села старший брат у храмі Василь Ємець разом з церковним братством. Їм парафіяни щиро бажали «Многая літа». Тепер перед громадою стоїть нова справа: ремонт дерев’яної дзвіниці, яка була збудована ще у XVIII ст.. столітті з дерева старої дерев’яної церкви. Громада виношувала плани збудувати нову дзвіницю, проте, зваживши на те, що нинішня є намоленим місцем, все ж вирішила реставрувати стару. Дотепер скликали володимирцівських газдів до церкви дзвони, вилиті у 18 столітті. Один з них за довгі роки отримав тріщину. Проте голосисті нові три дзвони додадуть голосу стареньким.

Кожен із нових дзвонів отримав своє ім’я. Найбільший – у честь храму наречений Іваном Хрестителем, другий – Покрову Пресвятої Богородиці , третій Архістратигом Михайлом.

Після освячення настоятель храму привітав прихожан з важливою подією в житті парафії і подякував жертводавцям за їх підтримку. Також наголосив, що в такий непростий час парафія зуміла придбати стільки дзвонів. Ігумен Гошівського монастиря о. Дам’ян побажав, щоб нові дзвони ще сотні віків скликали людей на молитву до святого храму.

За словами сільського голови Володимира Ємця, він щиро гордиться своєю дружною громадою Минулого року люди перекрили бляхою церкву.

Після слів привітання кожен з присутніх, від малого до великого, підходили і вдаряли в дзвони. Скориставшись нагодою, і я подзвонив у Архістратига Михайла.

Андрій Данилець.

Надрукувати