Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Дорогою до Зарваниці

Господи, ти поклав на мене хрест,

Поможи мені терпеливо винести його на мою Голгофу.

Ми діти Господні, ми – вічні прочани...

Волочим з собою сакви із гріхами.

Набути їх легко, позбутися – важко.

Пречиста Маріє, проси для нас ласки.

Схиляюся низько в доземнім поклоні,

Сльозами покути омитися мушу,

До Бога свої простягаю долоні:

Прости мені, Отче, омий серця рани,

Прости всім нам, Отче, очисть наші душі.

Cонячний понеділковий ранок. З різних боків вуличками, що ведуть до Божого храму св. безсрібників із Косми і Дам'яна (м. Ходорів), наближалися десятки людей різного віку. Мимоволі вони привертали до себе увагу сяючими, щасливими обличчями та барвистими вишиванками.

Дорога до храму, дорога до Бога, дорога до спасіння наших душ - це проща. Пожертва, яку ми просимо Бога прийняти за спасіння наших душ, за спасіння душ наших рідних, близьких, за народ та нашу державу.

Священик Микола Прунак відслужив Молебень, поблагословив прочан і побажав щасливо відбути прощу під опікою Матінки Божої.

Ініціатором і організатором цього дійства, яке відбувається вже вчетверте, є надзвичайно добра, щира душею патріотка, активна учасниця Майдану і просто любляча дружина, відповідальна мама (адже її молодша донечка Оля теж ішла з нею) ходорів’янка Марія Рожко.

У дорогу ми вирушили з українською атрибутикою, з хоругвою прощі, з церковним хрестом та іконою Матінки Божої, яку взяли з місцевої церкви і яку несли по черзі всі прочани на чолі колони аж до Зарваниці. А основне - з молитвою, з надією в серці прощення гріхів, кожен зі своїми наміреннями і сподіваннями на краще, звичайно, з піднесеним настроєм, окрилені щирою вірою в Бога.

Група прочан налічувала 40 осіб (жінок 24, чоловіків18). Треба сказати, що у с. Підвисокому Тернопільської області до нас приєдналося ще двоє - паламар Андрій Воробель та його 11-річний помічник у церкві Андрійко Денега. З нами були люди різні за професіями та за віком. Приємно усвідомлювати, що кістяком прощі все ж таки була молодь. А найстаршою прочанкою виявилася пані Марія Катерлін з с. Городища (1946 р.н.). Але їй зовсім не лякали труднощі, адже вона була під опікою Божої Матінки та всіх прочан, тому що в нашому товаристві панувала дружня атмосфера та взаємодопомога. Сміливо до своєї мети прямував і наймолодший прочанин 9-річний Назарко Янкевич з м. Ходорова. Треба віддати належне і його матері п. Орисі, адже до Зарваниці під її опікою прямувало 6 дітей (крім власних дітей, з нею ішли племінники і діти подруги). Всіх нас об'єднувала спільна мета - дорога до Зарваницької Матінки Божої, дорога до Бога.

Прочани легко і впевнено йшли за прапороносцями колони Олею Рожко, Іванкою Ошуст та Олею Левочко. Хоругву прощі майже всю дорогу ніс Роман Фастрига, а хрест - Олександр Горін. Місію духовного проводиря та виконавця релігійних обрядів (молебнів, молитви ранішні і вечірні, молитви на вервичці) й релігійних пісень взяв на себе дяк Степан Ващишин. У цьому йому допомагала Марія Рожко, весь час підтримуючи моральний та релігійний дух прочан.

Ми також відправили Хресну Дорогу неподалік Бережан (с. Лісники), яку проводила Оля Рожко з участю прочан. На початку та в кінці колони з попереджувальними сигнальними прапорцями йшли від початку й до кінця Богдан Кручак та Володимир Озарко.

Прочани також щиро вдячні за надання медичної допомоги лікарю Миколі Балуку ( з с. Городище), його помічнику Богдану Кручаку. Дякуємо за щире та турботливе ставлення і розуміння. А скільки витримки, спокою, добропорядності проявив наш водій Ярослав Король. Сотні раз йому доводилось витягувати і складати сумки прочан у машину, але він це робив терпляче і з розумінням. Вмілим фотографом, а також вправною господинею проявила себе Оля Король. Не раз доводилось думати, як нагодувати прочан, але їй завжди це вдавалося. Всі були їй вдячні за смачну їжу, а основне – за турботу.

Не забували прочани і про мирське життя. Нам було дуже приємно, що багато хто (а це Марія Радик, Оля Рожко, Андрій Бончинський, Олександр Горін, Любов Веряскіна) святкував свої день народження у єдиній прочанській родині. Скільки щирих слів, теплих привітань линуло до їхніх сердець! З трепетом у душі вони приймали разом із вітаннями символи нашої прощі, вервички та іконки. У їхніх очах світилася невимовна радість, а серця були переповнені Божою благодаттю. І ми впевнені, що й наступного року, не задумуючись, вони знову вирушать цією ж дорогою до Зарваницької Матінки Божої. А серцем, думками і душею вони завжди разом з Нею.

Вели нас до Зарваниці Божі храми з високими банями, з блискучими могутніми хрестами на них. На найвищих, найвидніших пагорбах сіл і населених пунктів тягнуться вони у небеса, черкають їх своїми хрестами, наче до кожної душі промовляють: і ти так само тягнися до небес, до Бога. До кожного храму, який зустрічався на нашій дорозі, линула наша прочанська молитва за місцевого пароха, за парафіян і за весь український народ.

Перша наша зупинка на ночівлю була в м. Рогатині, де нас приязно і з розумінням прийняли. Щиро вдячні директору школи-інтернату п. Михайлу Яремківу, кастелянші п. Галині Войцюк за нічліг, пароху церкви Різдва Пресвятої Богородиці о.-д. Дмитру Бігуну за сповідь, за спільну молитву і благословення на продовження шляху. Покроплені свяченою водою, ми вирушили в дорогу з молитвою і під опікою Матінки Божої.

Приємне враження залишилось у наших душах від надзвичайно світлої, легкої аури у с. Підвисокому, де ми помолилися за себе, за своїх рідних, підкріплені холодною водичкою та з Божою ласкою вирушили далі.

Село Куряни Тернопільської області. До Божого храму ведуть сходинки, бо красується він на пагорбі і видно його здалеку. У храмі спокій, затишок і прохолода. Склавши руки у молитві, ми знову молилися і мали можливість відчути безмежну Божу ласку і благодать. Сільський голова Ігор Гринкевич, о. Роман Климкович, настоятель цієї церкви, разом із своїми парафіянами зустріли нас гостинно і з відкритою душею. Дякуємо Богові за те, що послав нам знайомство не тільки з настоятелем місцевого храму, а й добрим порадником у важкі хвилини, чуйним лікарем душ людських - так про нього відгукуються парафіяни.

Коли ми підходили до села Літятин, важкі передвечірні хмари вирішили змити з нас дорожню пилюку, омити наші мозолі. У блакитних дощовиках, втомлені, але щасливі ми радісно співали, прославляючи Бога. З дворів виходили люди, вітали нас з трепетом доторкаючись губами до Матінки Божої, яка подорожувала разом з нами і в спеку, і в дощ, охороняючи нас.

Ранок зустрів нас дощем, але це не завадило вкотре знову одягнути вишиванки і поспішити на ранішню молитву до місцевого храму св. Димитрія, яку відслужив о. Олег Драган. З його благословенням і з благословенням Небесного Отця, адже дощ не припинявся, ми вирушили в дорогу.

Надзвичайним дивом виявилася зустріч прочан з маленьким кошенятком, яке ніби чекало нас. Тихеньке, жалібне м’явчання – і вся малеча як по команді, кинулась у ліс на його порятунок. Примостившись на одну з дитячих долоньок, воно вирушило разом з нами до Святого місця. І ми дуже раді, що це прованське кошеня, до якого усі вже звикли, потрапило у хороші руки. Його із великим задоволенням забрав до себе о. Володимир Захарків (парох с. Зарваниці). А прочани витримали ще одне Боже випробування на людяність, доброту, милосердя.

Ночівля в селі Бронгайлівка. Місцевий клуб, дерев'яна поламана підлога, кулак під головою, але все ж таки сон і відпочинок. Встали з піднесеним настроєм - попереду Зарваниця. Сьогодні ми опинимося там, де Матінка Божа залишила свою присутність на землі. Дякуємо сільському голові п. Івану Поні, п. Вірі Врублевич, п. Надії Голояд за багаторічну співпрацю з прочанами, за щирість і доброту.

Дорога виявилась напрочуд легкою, відкрилося друге дихання, хоча ноги в багатьох були в мозолях і в бинтах, але серце співало, душа раділа. Коли вийшли на асфальтівку з польової дороги, то побачили групи прочан, які теж спішили до Святого місця. Господь був настільки прихильним до нас, що послав нам у дорозі зустріч з архієпископом і митрополитом Тернопільсько-Зборівської єпархії Василем Семенюком, який також прямував у Зарваницю. Побачивши нас, прочан, він вийшов з машини і поблагословив усіх. Разом з ним нас благословило і небо - знову почався дощ, який перейшов у зливу. Та наші душі співали, переповнені почуттями близької зустрічі з Матінкою Божою. Син Божий знову був до нас ласкавий і прихильний, тому що, змивши всю дорожню пилюку, він, безперечно, очистив і наші душі. Ми наближалися до храму чисті й легкі. Церковні дзвони голосно оповіщали на всю Зарваницю про прихід прочан із Ходорова. З дверей церкви вийшов сотрудник храму Пресвятої Трійці о. Петро Пастух. Він поблагословив нас. Спільно обійшли навколо церкви, співаючи пісню про появу Матінки Божої у цьому місці. Ось ми нарешті на порозі храму, де перебуває благодать чудотворного образу Матері Божої. Ми принесли сюди, в цей осередок духу, в осередок чистоти кожний своє: один - зрости в дусі, другий - подякувати Богу за життя, молитву за рідних, за близьких, а всі разом - попросити прощення гріхів, очищення душ, щоб у наших серцях, в серцях наших рідних і у всій нашій Україні запанував спокій і мир, щоб зігрівала нас Божа благодать.

З найбільшим нетерпінням після зустрічі з Зарваницькою Матінкою Божою ми чекали на зустріч із нашими патріотичним, мудрим і вивченим патріархом Святославом Шевчуком. Весь пагорб біля каплиці був вкритий прочанами, які захоплено слухали натхненне слово Блаженнішого, який сіяв у наших серцях зерна доброго, мудрого, вічного. Гаряче і полум'яне слово запалило свічки десятків тисяч прочан, які потягнулися широкою річкою вогнів із піснею на устах до цілющого джерела Матінки Божої. Запалена свічками віра в Божу благодать навіки залишилася у серцях прочан.

Архієрейська Літургія з участю патріарха Святослава та владик, які прибули на прощу відбулася в неділю. З благоговінням біля 110 тисяч прочан, склавши руки у молитві, просили очищення душ і небесного благословення для нашої молоді, для всієї України, молилися за мир і цілісність нашої держави. Спільна молитва, спільна думка, спільне причастя, спільна і міцна віра в Бога і захист Зарваницької Матері Божої - це те, що навіки залишилося в наших думках та в наших серцях.

Ми і надалі молимо Господа Бога, щоб дав той час, щоб всі об'єдналися, щоб український народ не знав роздорів і поєдналися церкви в одну соборну апостольську церкву, ту церкву, яку заснував Христос. Молімося, щоб була єдність, щоб ми разом єдиними устами, одним духом могли молитися до нашого Отця Небесного, до його Сина, Духа Святого, до Пречистої Діви Марії, яку ми так любимо.

Складаємо щиросердечну і молитовну подяку усім нашим жертводавцям, які кожного року фінансово підтримують наших прочан. А це і міський голова м. Ходорова п. Олег Коцовський, депутат Львівської обласної ради п. Андрій Кіт, підприємець п. Петро Панат, сім’ї: Католи, Олеськів, Білоус, Юрків, Камінських, Хоменко, Свистак, Поліщук, Сави (м. Ходорів), Ващишин, Звіринських, Кузик (м. Жидачів), п. Євгенії (с. Загірочко). Вдячні й усім тим, хто молитовно був з’єднаний з нами.

Редактори прощі Лідія Надибська та Світлана Кухарська.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"