Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

«Від духовно-багатої особистості вчителя – до внутрішнього світу учня»

Про роль школи та церкви у вихованні освіченої, духовно багатої, особистості йшлося під час районного семінару для завідувачів загальноосвітніх шкіл I ступеня під назвою «Від духовно-багатої особистості вчителя – до внутрішнього світу учня», що відбувся 10 жовтня. Зустріч педагогів відбулася в особливому місці, в найбільшому відпустовому центрі Жидачівщини - при монастирі Св. Герарда в Кохавино, що біля Гніздичева, яким опікується монарший орден отців-редемптористів.

Розпочався захід, як годиться із молитви. Службу Божу відправив о. Володимир. Хто відчував потребу зміг приступити до сповіді, прийняти Святі тайни та вклонитися Матері Божій Кохавинській.

Після богослужіння брат Микола провів для вчителів цікаву екскурсію в якій торкнувся часів зародження відпустового місця в околицях Гніздичева.

Історія Кохавини розпочинається від появи у ХVІІ ст. чудотворної ікони. Офіційного розголосу ікона отримала в 1646 р. разом з чудом, яке сталося з дідичкою Руди Анною Воянковською. У 1680 році київська воєводина Тереза Виговська побудувала у кохавинському лісі дерев'яну каплицю, куди, за наказом Львівського архиєпископа Констанція Липського, перенесено ікону.

Розголос про чудодійну силу ікони рознісся по всій околиці. Господь Бог за посередництвом Матері Божої вислуховує молитви тих, хто з вірою просить у своїх потребах. Власник м. Руди Костянтин Виговський у 1748 році починає будувати нову дерев'яну церкву, щоби в ній помістити ікону Кохавинської Матері Божої. 12 травня 1755 року Львівський архиєпископ Вижицький висилає знову церковну комісію до Кохавини для докладного вивчення справи, пов'язаної з визнанням чудотворності ікони. 26 травня 1755 року ікону Матері Божої Кохавинської визнано чудотворною.

22 червня 1755 року, у перший день Зелених Свят за українським календарем, Львівський архиєпископ Вижицький особисто приїхав на перенесення чудотворної ікони з каплиці до новозбудованої церкви.

Від кінця ХVІІІ ст. до середини ХІХ ст. культ Кохавинської Матері Божої занепав. Але після періоду застою первісна слава цієї чудотворної ікони Матері Божої та місця відроджується знову. Із-за чисельності паломників, які не вміщалися у дерев'яній церкві, вирішено будувати велику кам'яну церкву. Її будова просувалася з великими труднощами і закінчилася у 1894 році.

30 серпня 1894 року відбулося посвячення нової церкви, а 1 вересня - урочисте перенесення до неї чудотворного образу Матері Божої. Прибувають численні паломництва українців, поляків і вірменів. За старанням о. Яна Тшопінського на місці об'явлення чудотворного образу у 1901-1902 роках, побудовано нову, муровану, у готичному стилі каплицю.

Найбільшою подією стала коронація ікони в серпні 1912 року, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, папськими золотими коронами.

Перед Другою світовою війною від 1931 р. чудотворним місцем опікувалися єзуїти, які, втікаючи від радянських військ, залишили Кохавино і забрали з собою чудотворну ікону до Польщі, до міста Ганівці, де вона знаходиться до сьогодні.

З приходом радянської влади чудотворне місце в Кохавино припинило своє існування.

Та з виходом УГКЦ з підпілля новими господарями Кохавинської святині стали редемптористи, а церква отримала нове ім'я на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Монастир св. Герарда в Кохавино має статус новіціятського дому Львівської провінції Згромадження редемптористів, в якому під покровом Богородиці. Монахи та віруючі не полишають надії, що в скорому часі, після довгої відсутності чудотворний образ Матері Божої повернеться до рідних пенатів і назавжди оселиться у Кохавино біля Гніздичева.

Після цікавої екскурсії педагогів запросили до конференц-зали в якій вони разом із сестрою Анною спілкувались на тему впровадження у початкових школах години християнської етики, про підготовку дітей до Святої сповіді та Першого причастя, про важливість взаємодії церкви та школи у вихованні дитини. Вчителі, зокрема Ярослава Вітик із Турадівської, Олександра Пшеничка із Дем’янко-Ліснянської, Ярослава Стеблій із Пчанської, Ольга Коханевич із Іванівцівської, Оксана Вовчак із Журавківської початкових шкіл, а також Мирослава Матвіїв із Которинської, Галина Луців із Голешівської, Галина Турчак Гніздичівської, Марія Шоробура із Городищенської, Галина Шоробура із Демидівської, Оксана Мусій з Добрівлянської, Надія Федак із Кологірської, Мирослави Романишин із Зарічненської, Алли Пророк із Ганівецької, Галини Лаврись із Старосільської початкових шкіл та, Мирослава Горін із Дулібської ЗОШ I-II ст ділилися своїм досвідом педагогічної роботи та цікавилися новими методиками, літературою із катехизації та християнської етики.

Багато простих, але таких корисних та повчальних порад учителі почерпнули від розмови із о. Володимиром. Зокрема священик радить у вихованні дітей спиратись на три опори: батьків, вчителя та священика, без їх взаємодії й рівної участі не обійтись. О. Володимир радить батькам та вчителям самим бути добрим прикладом для дітей, горіти справжнім вогнем, випромінювати добро, бо попіл не дає тепла і світла. Виїзний семінар організований методистами районного методичного кабінету відділу освіти Наталею Тріщ, методистом із християнської етики Галиною Хомич спільно із дирекцією Гніздичівської ЗОШ I ст.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"