«Коли Господь покличе, ти кинеш все, підеш за ним, і буде тобі так добре, як ніколи раніше»

Так жив, працював і проповідував, о. Микола Сивик. Рік тому 26 лютого Господь забрав його душу до себе, на 92-му році завершилось земне життя прекрасної людини, невтомного проповідника, українського патріота, отця-мітрата Миколи Сивика.

Рік тому на похороні о. Миколи Сивика було дуже багато людей. Попрощатися з митрофорним протоієреєм прибуло більше 50 священиків з Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Закарпатської областей. Як сказав один з численних отців, «це був наш Патріарх», а від себе добавлю, ця людина була нашим світлом, прикладом віри, незламності, твердості духу, і водночас він був великим українцем, порадником і розрадником, жартівником і просто яскравим проповідником Слова Божого. А зараз нам залишається тільки молитись за нього, за його душу, щоби всемилостивий Господь запровадив душу митрофорного протоієрея Миколая в місця, де спочивають душі праведників, де немає болю і страждань, а звідти, з тих висот, отець Микола, випросить благословень і ласки в Господа нашого, для нас і нашої держави.

Колись давно коли наша Церква була у підпіллі, вела катакомбне життя, Господь покликав до служіння о. Миколу, і він прийняв цей хрест, і з великим достоїнством й відповідальністю пройшов шлях свого життя на землі. Незважаючи на всі труднощі, які траплялися йому на життєвій дорозі, о. Микола залишився доброю, прекрасною людиною.. Він завжди все робив з посмішкою, з радістю, з жартами. Хоч як би часами тяжко не було, отець завжди достойно жив і проповідував Слово Боже.

«Прикро, коли людина стає невільником речей, а ще прикріше, коли невільником стає духовна особа…», але в о. Миколи у всі часи Бог завжди був на першому місці. Нині у порівнянні з тодішніми часами набагато легше проповідувати, доносити Слово Боже до людей. Зараз отці працюють у більш сприятливих умовах, і це тепло розслабляє, адже холод і терпіння загартовують твердість віри і духу. Люди, миряни зараз не такі ревні до віри в Бога, до споконвічних традицій свого народу, як колись, у часи заборон.

Минув рік, як о. Микола відійшов до Бога, та добрі спомини і пам'ять живуть у прихожан парафії Любші і Мазурівки, де він проповідував довгі роки.

Володимир Кулак,

уродженець парафії с. Любша. м.Тернопіль.

Надрукувати