"Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися..."

28-29 липня у вотчині колись могутнього Галицько-Волинського князівства на Крилоській горі відбулася всеукраїнська проща до Галицької чудотворної ікони за участю Патріарха УГКЦ Святослава Шевчука. Проходила вона під гаслом: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» і стала кульмінацією Року Святих Таїнств, який оголосив Синод єпископів УГКЦ у рамках підготовки до святкування 1025-річчя Хрещення Русі-України у 2013 році.

 

Свою прощу до Галицької чудотворної ікони ми розпочали із Журавна. Майже за п’ять годин подолали 50 км до с. Крилоса, що розташоване неподалік осідку князів Галицько-Волинського князівства славнозвісного Галича.

У своїй мандрівці велосипедами ми проїхали через Старе Село, лісом перетнули межу Жидачівського та Калуського районів, спустились до Цвітової. Тут, поповнивши запаси води та сфотографувавши старий колись римо-католицький костел, а сьогодні храм греко-католиків, покотили далі. Дорога наша прямувала до Сівки-Войнилівської, Мошківців, далі, послухавши поради добрих людей, поїхали через Суботів (це не хутір Богдана Хмельницького). Даремно ми вибрали саме цей путівець. Майже 18 кілометрів змушені були гоцати гравієм, аж поки не виїхали до Пукасівців. Після такої трясучки дорога із дірявим асфальтним покриттям нам видалася мало не автобаном. Змивши пилюку й струсивши поганий настрій, помандрували далі, туди, де виднівся Галич сучасний. Це невеличке охайне містечко, яке вінчає гора, де сьогодні стоїть збудована реставраторами вежа й відкрито музей «Давній Галич», а колись тут розташовувався Старостинський замок.

Оскільки погода сприяла й втома ще не так давалася взнаки, вирішили не залишатись, як планували, на ночівлю у Галичі, а таки завершити свою подорож у Крилосі, в одному з найбільших і значимих відпустових місць Галичини. Їхати довго не довелося, адже потрібно було подолати ще якихось 6 км по гарній автотрасі. Вже в Крилосі ми побачили вервиці прочан, що тягнулися до руїн Успенської церкви. Досі дорогою ми подорожуючих не зауважували.

За літописними джерелами, Крилос вважається місцем, де свого часу була столиця Галицько-Волинського князівства – Галич. За археологічними даними, ця територія була заселена ще в V тис. до н.е. Саме ж поселення, з якого зародився Галич, відноситься до VIII-IX ст. У 1141 р. князь Володимир Володаревич перебрав із Звенигорода свою столицю саме на ці терени. Розквіт Галицького князівства відбувся за князювання Ярослава Осьмомисла (1153-1187 рр.). У середині XII ст. було засновано Галицьке єпископство, а у 1303 році Галич стає осередком новоствореної Галицької митрополії.

Тож побувавши на Крилоській горі, де ще видніються у землі руїни Успенського собору, зведеного 1157 року Ярославом Осьмомислом (через століття його зруйнувала, як і сам Галич, орда монголо-татар), доторкнулися до прадавньої славної сторінки історії нашого краю. Сьогодні поруч стоїть споруджена у 1936 році нова церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Саме на цій чималій території, що має статус заповідника, розкинулося чимале містечко прочан, що прибули цими вихідними до Крилоса. А було їх, за неофіційними даними, понад 30 тисяч. Спеціально для потреб прочан підрозділ МНС розгорнув військові намети, де була й польова лічниця. На території також працювали волонтери благодійних організації, таких як Мальтійський хрест. Почесну варту біля храму та Чудотворної ікони несли пластуни.

Здається, ніщо не змінилося із біблійних часів. Атмосферу Крилоської гори та Божої благодаті, яка тут витає, псували торгові ятки, які повиростали, наче гриби. Поруч із святим місцем, як і за часів Ісуса Христа, йшла жвава торгівля всяким дріб’язком…

Усе ж люди пройшли сюди за духовною їжею, яку отримуємо через молитву, розважання. У перший день прощі на подвір’ї храму відправляли Службу Божу, правили вечірню, люди молились у церкві, йшли до Святої Сповіді. Близько опівночі тисячі прочан стали свідками урочистого виносу Крилоської Чудотворної ікони Богородиці. Всі бажаючі мали змогу підійти й доторкнутися до Галицької святині та поросити благословення, заступництва, допомоги.

До Крилоса люди прибули із всієї України, серед них із Жидачівщини. Учасники прощі молилися на Божественній Літургії, яку очолив Блаженніший Святослав.

29 липня зустрічали духовних отців та Патріарха діти з хлібом та сіллю. Архієрейська Божественна Літургія відбувалася перед храмом Успіння Пресвятої Богородиці. З Главою УГКЦ співслужили Архиєпископ і Митрополит Іванофранківський, Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський, Єпарх Коломийсько-Чернівецький, Єпарх Бучацький, Екзарх Луцький, Єпарх Стрийський Владика Тарас Сеньків, Апостольський Візитатор для греко-католиків у Білорусі, тимчасово повірений у справах Апостольського престолу при Європейському Союзі та численне духовенство. «Коли споглядаємо фундаменти древнього Успенського собору, маємо можливість власною рукою торкнутися коріння нашої Церкви і нашого народу. Цими днями, коли ми святкуємо пам’ять рівноапостольного князя Володимира й рівноапостольної княгині Ольги, маємо унікальну нагоду торкнутися фундаменту, на якому наш народ протягом століть будував своє життя. Цим фундаментом є Святе Хрещення, яке передав нам князь Володимир», - сказав Блаженніший Святослав під час проповіді.

Глава Церкви, передаючи вітання прочанам «із берегів древнього Дніпра до древнього Дністра», сказав про те, що цими днями в Галичі і Києві поєднується історія, минуле, сучасне, висвітлюється майбутнє УГКЦ і нашого народу. «Сам Христос прийшов на цей престол, щоб розламати й поблагословити нам хліб і перетворити його на Своє Тіло, а вино на Свою Кров, - продовжує Блаженніший Святослав. - Якщо ми у своєму житті будемо шукати Божої присутності і Його сили, то навіть серед пустелі земної мандрівки нам подасть Господь поживи».

Блаженніший Святослав. звертаючись до паломників, заохотив усіх черпати ласку Господню з тих джерел, якими є Святі Таїнства: часто сповідатися й приступати до Святого Причастя. Під час Літургії понад тисяча тисячі дітей приступила до Першої Сповіді й Причастя.

Паломники взяли участь у Чині відновлення хресних обітів, у такий спосіб «відрікаючись від діл сатани і його діянь, щоб злучитися з Христом в ім’я спасіння і життя вічного». Молоді подружні пари отримали благословення Первоієрарха. Після цього він урочисто проголосив, що відтепер щороку в першу неділю серпня відбуватиметься Всеукраїнська проща до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої в с. Крилосі.

Повертаючись додому, з собою у дорогу набрали із цілющого джерела Княжої криниці води. Цю криницю відновили до 1100-літнього дня народження Галича у1998 році. Дорогою вже майже у «воротах» Жидачівщини нас добряче окропив дощ. Проте це аж ніяк не зіпсувало тих вражень і відчуттів, які ми привезли із Крилоса.

Оксана ФРАНКІВ.

Довідка

За переказами, ікону Галицької Матері Божої до Галича у середині ХІІ ст. привезли із Константинополя. У 1157 р. в час освячення Успенського собору князь Ярослав Осмомисл подарував ікону Пресвятої Богородиці храму.

Під час турецько-татарської навали Успенську церкву було пограбовано і знищено. Галицьку чудотворну ікону знайшли неушкодженою у лісі неподалік Крилоса.

У 1435 році ікону передали в монастирський храм, де вона прославилася різними дивами.

У 1707 році єпископ Йосиф Шумлянський проголосив ікону чудотворною і передав її назад до Крилоського Успенського монастиря, яку згодом передали в заново відбудовану церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

У 1773 р. для ікони виготовили срібний оклад.

Для почитання ікони до Крилоса приїжджали галицькі митрополити Сильвестр Сембратович та Андрей Шептицький. Прощі до Крилоської чудотворної ікони відбувалися до 1960 року – до закриття Успенської церкви. 28 серпня 2006 року глава УГКЦ Любомир Гузар на свято Успіння Пресвятої Богородиці коронував Крилоську чудотворну ікону.

Надрукувати