Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

У Ходорові на Варвари вишивали, жартували, вчилися шити солом’яні брилі та в'язати Дідуха

Сумний грудень і в свято, і в будень, казали в давнину. Справді, з початком зими завершувались всі сільськогосподарські роботи, клопітке галасливе життя у селі помалу затихало. Адже заходив Пилипівський піст, що тривав аж до Різдва. Хоча в піст вводились певні обмеження (у цей час не було гучних забав чи гулянь), проте це не заважало людям збиратися гуртом. Довгими зимовими вечорами селяни сходились один до одного на пораду, розраду. А заразом жінки за розмовами бралися до роботи: пряли, дерли льон, вишивали. Чоловіки теж не дармували. Під час таких посиденьок старші передавали мудрість поколінь молодим, а ті вже додавали до цього свій досвід, свою творчість. Слово по слову - й у гурті народжувалися нові небилиці, прислів’я, приказки, колядки, а на полотні - нові вишиті узори і все те, що ми сьогодні звикли називати народною творчістю.

 

17 грудня у Народному домі ім. Зеновія Кецала м. Ходорова відбулися вишивані вечорниці. У цей день українці здавна відзначали святу великомученицю Варвару. Після служби в церкві люди намагалися не працювати, бо гріхом було «прати, білити і глину місити». Зате дозволялося «вишивати та нитки сукати», оскільки св. Варвара вважається навчителькою вишивання.

За народною легендою, свята Варвара вишивала так красиво, що самому Ісусу Христу вишила ризу. Тому українські жінки й дівчата, сідаючи за вишивку, хрестячись, промовляли: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».

Ідею відтворити народні звичаї саме цієї частини зимової обрядовості радо підтримали учасники суботнього дійства не лише з м. Ходорова, а й з села Дуліб та селища Нових Стрілищ.

Ведуча заходу директор Народного дому Любов Семигинівська розповіла про народні звичаї Пилипівки та про обрядовість свят, що передували 17 грудню: Введення у храм Пресвятої Богородиці, Катерини, Андрія Первозванного. Про великомученицю Варвару - покровительку гірників та жінок розповіла присутнім Наталя Калинець.

А тим часом на сцені, що на кілька годин перетворилась у імпровізовану господу, помалу сходились жіночки на вечірні посиденьки. Господиня дому Марія Стеців разом із господарем Степаном Осімницьким радо вітали в своїй хаті сусідок, кумась та всіх, кому не сиділось вдома, бо все ж гуртом веселіше, та й час за роботою й розмовами збігає швидше. Так з колядою та рукоділлям на сцену виходили Оля Кобринович із своїми ученицями ансамблю Ходорівської дитячої музичної школи, Людмила Хлопоніна із наймолодшими вишивальницями Роксоланою Теодоровською, Оленкою Богдановою, Вікторією Ониськів, Юлією Мендохою, яким всього по 8-10 рочків. Дівчатка вже дуже вправно вміють вишивати, а також завдяки класному керівникові Юлії Богдановій знають багато цікавого про український рушник. Згодом вихор емоцій та сміху в залі підняли дві кумасі Параска та Палажка (Галина Орлик та Галина Шиманська з с. Дуліб). Їхні героїні не проминуть і хвилі, щоб не зганити одна одну, але про людське око вони наймиліші й найпобожніші і завжди живуть у злагоді між собою.

Гостинна господиня частувала жіночок смачним узваром, печеними пирогами із капустою та гарбузовим варенням, паляницями з маком, медом. Згодом до гамірної хати завітали із своїм рукоділлям ще й вчителі із Новострілищанської школи Лідія Надибська та Галина Атаманів. Всі разом жінки співали колядок, вишивали, а хтось лущив кукурудзу, хтось дер пір’я, словом кожний чимось займався, не дармував.

А за роботою, як годиться, слово по слову говорили про буденні справи, згодом, згадуючи народні повір’я, намагалися передбачити, якою ж буде погода взимку: чи випаде сніг, чи сильними будуть морози, якого врожаю чекати по весні. Колись казали, що як до Парамона (12 грудня) сніг не випав — зима буде теплою, а як з’явився — довгою і холодною. На Миколи ж не жди тепла ніколи. Бо Миколині морози — не рівня введенським: на Миколи зима з цвяхом ходить.

Згодом говорили про те, хто які страви в піст готує, про народні методи лікування застуди та інше.

А чим ближче підходило до Різдва, кожна жінка старалася до цього часу впоратись із усією хатньою роботою, попрати, побілити. Щоб в чистій господі та чистими думками зустріти найсвітліше свято в році – Народження Божого Дитятка.

Після Варвари в календарі ще відзначено преподобного Сави (18 грудня), Миколая Чудотворця (19 грудня), святої Анни (22 грудня) та Спиридона (25 грудня). На преподобного Сави також збирались на вечорниці, бо, як казали, «прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучматити». У день зимового сонцестояння, 22 грудня, теж визначали погоду, кажучи, «яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня».

А ще Спиридон підкаже, якою буде погода влітку. Якщо 25 грудня ніч буде ясною, то зима – холодна, а літо жарке, якщо темна – зима тепла, а літо похмуре.

Якщо для одружених жінок Пилипівські вечорниці то був час для роботи із пряжею, полотном, то для молоді такі вечорниці – ставали головним осередками спілкування та підбору шлюбних пар. В Україні вечорниці вважалися своєрідною школою підготовки молоді до сімейного життя. На такі посиденьки молодь збиралися, як правило, в хаті удовиці чи одинокої літньої пари. Дівчата приносили прядиво, вишивання чи плетіння, і кожна намагалася якомога краще показати свою майстерність. Праця чергувалася із розвагами: піснями, жартами, іграми, під час яких відбувалося знайомство дівчат із хлопцями. Елементи молодіжних вечорниць, як ми ще звикли називати Андріївськими, показали ходорівчанам учні Новострілищанської загальноосвітньої школи разом із директором Народного дому Ганною Пілющак.

Оскільки з самого початку вечорниці задумувались як захід, на якому своєю майстерністю зможуть поділитися вишивальниці з різних куточків району, то було запрошено майстринь продемонструвати свої роботи. На жаль, багато з них з різних причин не змогли приїхати. Проте на огляд були виставлені роботи ходорівчанок - вже відомої нашим читачам Ярини Цвик, Лідії Лишеги, роботи яких представила голова союзу українок Ходорова Ірина Лозинська. Ірина Михайлівна також продемонструвала відшиту копію обруса, який свого часу вишивала Блаженна Тарсикія.

Своє вишиття, роботи із бісеру, показала ходорівчанам вишивальниця із Нових Стрілищ Галина Атаманів, а також кілька своїх вишитих робіт та збірочку поезії презентувала Галина Пшик із с. Бородчиць.

Окрім того, учасники дійства були одягненні в давніх вишиванках, костюмах. Тут були представлені давні сорочки, які колись носили жінки на Журавнівщині, сорочки та запаски, в які одягалося жіноцтво на Ходорівщині та Новострілищанщині.

Як ми вже згадували, чоловіки взимку теж не сиділи без діла. Окрім всієї іншої роботи по господарству, поважні ґазди ткали полотно, шили з соломи капелюхи, в’язали Дідуха. Власне всі, хто 17 грудня завітав на вечорниці, мали змогу не лише побачити майстрів, які відроджують призабуті ремесла, а й навчитись самому виплітати з житньої соломи косички, щоб потім зшити їх у гарного крислатого бриля, або з колосся та запашних сушених квітів зробити до Різдва український символ багатства, добробуту та родинного вогнища – Дідуха. Всього цього навчали майстер із соломоплетіння житель Ходорова Богдан Басараб, а також гість із с. Лагодова Перемишлянського району, сільський голова та свободівець Володимир Мишолівський. До слова. п. Володимир відомий на Львівщині як майстер із виготовлення дідухів. Він вже двічі був учасником виготовлення найбільшого дідуха, що занесений в Книгу рекордів України. До Ходорова відомий майстер привіз не лише знання й колосся пшениці, жита, а також льон, просо й готові дідухи. серед яких не було двох однакових. Символи Різдва розкупили миттю.

На вечорниці до Ходорова також завітали союзянки із м. Жидачева.

Ініціаторами та організаторами заходу виступили члени РО ВО «Свобода».

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"